Розділ 3408
Не дивно, що він сказав, ніби вона однією рукою перетворила чудові карти на повний безлад. Подумавши про це -
« Ууу -» Су Ло обома руками зачинила обличчя. Вона настільки соромилась, що була готова провалитися крізь землю.
Наньгун Луюнь побачив, як Су Ло мертвою нісенітниці закриває обличчя, ніби їй соромно здатися на люди, і безпорадно зітхнув:
що задихнешся?
— Краще зачепити себе, ніж померти від сорому! — Су Ло спалахнула від сорому і гніву.
Кутики губ Наньгун Люня злегка зігнулися:
- Тепер-то зрозуміла, в чому помилялася?
— Ох. — Су Ло кивнула.
— Наступного разу будеш так само робити? — Наньгун Люун строго подивився на неї.
— Не буду. — Су Ло слабо подивилася на Нангун Люня. - Але чому ти не сказав раніше? Якби я сказала раніше, я б не довела тебе до такого гніву.
— Сама дурна, а ще мене звинувачуєш. Право, і сказати нічого. — Наньгун Люнь подразнював очі.
— Да, я дурая, и я тебя виню. Що ти на це скажеш? — Су Ло пишалася гострим, чистим підборіддям, наче павич, який розпустив хвіст.
Наньгун Левуні зовсім розгубився:
— Маленька нахалка!
— Так, маленький нахабка. Тобі подобається? — Су Ло зовсім обнаглела. Вона обхопила ладонами його незрівнянне гарне обличчя і примхливо запитала.
— Эх. - Одружившись з такою нерозумною дівчиною, що йому залишається робити?
- Подобається? — Су Ло напірала.
- Подобається, подобається. - У очах Нанґун Люня було повно безпорадної ніжності.
— Раз подобається, тоді поцілуй мене. — Су Ло гордо задерла підборіддя.
Наньгун Люань: « Ти... взагалі сором знаєш? »
Су Ло фиркала:
- Ти весь уже мій, чого мені соромитися? Якщо ти соромишся, тоді я сама тебе поцілую.
Сказавши це, Су Ло обхопила ладонами його обличчя, ясне наче свіжий вітер і світлий місяць, та поцілувала в бездоганно білу щітку.
Таке м'яке відчуття, їй дуже сподобалося. Су Ло зачемнула губами і, як маленький хуліган, стирла сліди поцілунки.
Як Нанґун Левунь міг це витримати?
Двоє людей, які більше року не були насправді разом.
Су Ло все-таки була на першій зірці Хуаньхуа, її тіло було в кілька разів міцніше від звичайної людини.
В результаті вона притягнула до нього на груди і міцно-крепко заснула...
Наступного дня Су Ло раптово сіла на ліжка.
Вчора вона зовсім втратила голову, здуріла з Наньгун Левунем і тільки тепер раптом згадала, що Нанґун Люні було важко поранено!
Як вона могла...
На тому боці ліжка не було слідів, що хтось спав. Куди подівся Наньгун Люунь?
Загадка в серці Су Ло ще не була повністю дозволена.
Привівши себе в порядок, вона спустилася вниз шукати Наньгун Люня.
Але тільки - но вона вийшла на перший поверх, як одразу побачила Лю Ю’єр і Шуй Сіці.
Коли Лю Юе’єр побачила Су Ло, в її очах промайнула шалена іскра, але відразу зникла.
Шуй Сіці не мав такого доброго самовладання. Вона відразу ж закричала на Су Ло:
— Су Ло, ти нарешті наважилася вийти!
Вона не хотіла звертати на них уваги, а передусім шукала Наньгуна. Але коли вже її покликали, вона вирішила як слід скористатися правами, які дав їй Нанґун Люнь.
Су Ло зупинилася, схрестила руки на грудях і холодно обвела поглядом обох.
Лю Юе’єр все ще виглядала відносно охайно, обличчя було люб'язним і на тілі бачилося лише дві-три смуги від бичування.
А ось Шуй Сици... Цю дівчину можна було описати тільки словом « жахлива»
Її волосся було розріпаним, на обличчі - кровопідтхненим, одяг порвану. Вона виглядала гірше, ніж скибка - куди висять її краса і витонченість дводенної давності?
Розділ 3409
Крім того, в її очах ширилася жорстокість і лють - одного погляду вистачало, щоб насупитися.
Су Ло недбало розглядала Лю Юеєр і Шуй Сіці, а ті у свою чергу роздивлялися Су Лок.
Дивно...
На обличчі Су Ло вже не було тієї люті. Замість неї - прекрасний колір обличчя, вологий і ясний, наче весняний вітер наповнив її.
У серці Лю Юе’ер мигнувся переляк. Хіба Су Ло не посварилася з паном Нангун через них?
Шуй Сіці теж була не дурна. За переможним виразом Су Ло вона дещо зрозуміла.
- Де пан Наньгун? Я хочу бачити пана Наньгуна! — Шуй Сіці люто втупилася на Су Ло.
— Пан Наньгун — це той, кого ти можеш побачити, просто побажавши? — Су Ло нахмурилась.
« Нас особисто відібрав пан міста і дав містеру Наньгуну, щоб ми прислуговували йому в їжу, питті, щоденних справах та вночі обслуговували його у ліжку. Су Ло, ти навмисно нас затримуєш - ти йдеш проти пана міста? — Зимно посміхнулася Шуй Сіци!
- Пан міста? — Су Ло погладила підборіддя, кутки її уст злегка зігнулися.
Су Ло було не найкраще враження про цього пана міста. Саме тому, що цей пан міста поліз не в свою справу і подарував двох служниць, вона посварилася з Нангун.
— Су Ло, ти наважишся зневажати пана міста? Тебе конец! - Шуй Сіці намагалася навісити на неї важке звинувачення.
— Коли це я зневажила пана міста?
— Пан міста прислав нас служити панові Наньгуну, а не для того, щоб ти нарізала і мариновувала м’ясо! що м'ясо Златоокого Сніжно-Нефритового кучерявого Лева було жорстким і щільним. Нарізати його тонкими ламатиками було дуже важко, а роботи — неймовірно багато. Шуй Сіці хотілося плакати, варто було тільки подумати про це.
Су Ло спокійно посміхнулася:
— Пан Наньгун дуже любить мариноване м'ясо. Це також частина його служіння. Але якщо вам не подобається ця робота, давайте змінимо на іншу.
Су Ло погладила підборіддя, роблячи вигляд, що розмірковує:
- Я чула, на північно-західному зеленому кристальному руднику не вистачає робочих...
Шуй Сици запаниковала!
— Я не согласна! Поклич пана Наньгуна! Якщо пан Нанґун кивне, я дозволю тобі робити зі мною що завгодно! — Шуй Сіці була впевнена, що це проделки Су Ло. Пан Наньгун точно не захоче відправляти таку красуню, як вона, на зелений крестольний рудник.
Зелений рудник виглядає красиво, але культиватори їх рівня прекрасно знали, що там відбувається насправді.
Ти вставаєш раніше півнів, лягаєш пізніше собак, працюєш більше осла, їси менше свині і взагалі немає часу на культивацію! Лише робота, праця, робота! Справжнє пекло на землі!
Лише раби, які вчинили злочини, вирушають у копальні до смерті.
Шуй Сіці було лише вісімсот років. Вона вважала себе геніальною красунею. Як вона могла повірити, що пан Нанґун відправить її на копальні?
Поки обидві сторони люто сперечалися, за спиною Су Ло з'явилася фігура в темно-чорному парчаму одежині.
- Пане Наньгун!
Очі Шуй Сіці стали схожі на весну воду, обличчя осяяло запахом. Її великі вологі очі дивилися прямо на пана Наньгуна - сором'язливо і тосно.
- Пане Наньгун. — Побачивши Наньгун Левюня, Лю Юелер теж дуже зворушилась.
На обличчі Наньгун Левуня, що нагадує свіжий вітер і світлий місяць, з’явилися гарні мечеподібні брови. Він запитав Су Ло:
- Що відбувається?
Не встигла Су Ло відповісти, як Шуй Сіці швидко заскочила і голосно скаржилася:
- Пане Наньгун! Два дні тому Су Ло змусила нас працювати і не пускала до вас, а тепер ще хоче відправити нас на копальні! Пане Наньгун, ви повинні стати на наш захист!
— Су Ло? — Наньгун Люнь подивився на Шуй Сіці і недбало вимовив ці два слова.