Розділ 3406
Су Ло міцно тримала його руку і кинула на нього сердитий погляд своїх чудових очей.
Великий і незбагненний пан Нанґун перед сторонніми в мить осмілився. Він слухняно прикупив нижню губу і чекав результатів її діагностики.
- П'ять внутрішніх органів і шість полостей серйозно пошкоджені, дантя тільки-тільки відновлений... Ты... — Су Ло миттєво широко розплющила очі і недовірливо втупилася на Нанґун Люня. У її погляді спалахнула лють. - Що сталося? Чому твоє тіло таке поранене?
- Ти мене зневажаєш... — Наньгун Люнґун дивився на неї ображено і невинно, як маленький щеня, якого незаслужено покарали.
Су Ло подразнювала очі:
- А як мені не лаяти тебе? Довівши своє тіло до такого стану - добре, що я тебе не б'ю! Швидко розказуй!
У цей момент Су Ло виглядала по-справжньому грізною, але Наньгун Ляуні обожнював саме таку її - сердиту і колючку.
Наньгун Люні пробурмотів з легкою образою:
- Златоокий Нефритовий кучерявий Лев, отримав невелику травму. Потім заглянув у резиденцію пана міста - травма наклалася на травму, ось і все.
Він говорив про це легко і недбало, але як Су Ло могла не розуміти всієї небезпеки?
Златоокий Нефритовий кучерявий Лев охороняє жетон Чорно- Пера трьох зірок. Навіть пан Дай Хен не наважувався легко наближатися до нього — настільки це була могутня істота. Наньгун Левуні бився з ним відразу після входу в центральну зону. Сім днів і сім ночей безперервного бою. Як він міг не отримати ран?
А слідом є сам пан міста.
Щоб тримати позицію голови міста Небесного Агнця, то сила тієї особи була дійсно бездонна. Наньгун Люнґун сказав: « Збурився » - значить, ця битва була дуже небезпечною.
Вона не тільки не змогла йому допомогти, але й змусила його злитися. Чим більше Су Ло думала про це, тим сильніше її мучило почуття провини.
Наньгун Льоуні побачив, як вона опустила голову, перестала плакати і скандалити, ставши тихою та слухняною, і зрозумів, що нарешті все зрозуміла.
Тоді він двічі хмикнув і палаючо відвернувся!
Вчора ввечері, поки він культивував і лікувався, в голові у нього крутилася тільки вона, і через це він ледве не потрапив у помрятування від практики.
Коли Су Лоя побачила, що Нанґун Левюнь злиться і теж зрозуміла, чому вона неправа. Вона простягла тонкий пальчик і злегка потягнула його за рукав.
Наньгун Люуні не звертав на неї уваги і продовжував дивитися в сторону. Хм! Вона навіть не виявила до нього надійного довір’я — він образився!
— Наньгун... — м’яко і жалібно простягнула Су Ло.
Хм, не буду звертати увагу, і все! Наньгун Левуні підняв голову і подивився на ясне блакитні небо за вікном.
— Я помилялася-- - Вказівний палець Су Ло тикав йому в груди, голос звучав м'яко, ніжно і неймовірно мило.
- Зрозуміла, в чому помилялася? — Наньгун Люнь кинув на неї поблажливий погляд.
- Поняла, правда-правда зрозуміла! Не гнівайся на мене, гаразд? — Су Ло сиділа на колінах, обхопила руками його шию і трелася обличчям про його груди, як ніжна кошеня.
Наньгун Люун одним пальцем підвів її непокірну голівку і строго запитав, нахмурившись:
- У чому саме помилялася?
- У чому саме? — Су Ло схилила голову набік, довго думала, але так і залишилася в повному замішанні.
Наньгун Люня від її невинного виду аж в печінці закололо. Півдні зізналася в вині, а сама навіть не розуміє, що саме винна! Жодних хвилин щирості в цьому визнанні!
— Я ухожу! — Удавати з себе гнів Наньгун Левюні і встав.
- Ні! — Су Ло міцно обхопила його струнку та тверду ногами, руки обгорнула шию і повисла на ньому як коала.
Наньгун Левуні холодно наказав:
— Злазь!
— Не Бог Єгова, не сльозу з очей їхніх зітре », і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, НС. - Су Ло обхопила його ще міцніше, закопалася обличчям йому в груди, наче страус, що сховався голову у пісок, і витягнути її звідти було неможливо.
Наньгун Левуні зовсім розгубився:
- Як же я одружився з такою голою дівчиною?
Глава 3407
Су Ло двічі хмикнув:
- У будь-якому випадку це ти мене так розпещував, тепер сам і відповідай за наслідки.
Наньгун Люуні холодно посміхнувся:
- Так тепер ти знаєш, в чому помилялася?
— Я... — Су Ло довго мовчала, потім слабким і приглушеним голосом відповіла: « Я не повинна була без причини ревнувати...
— Шльопа!
Роздався легкий шлепок.
Су Ло ледь не підстрибнула, схопилася за попу, і в очах у неї злищаючі сльози:
- Навіщо ти мене лупцюєш?
— Шльопа! — Наньгун Люунь знову сердито плескнув.
— Уу... Це боляче! — Су Ло люто втупилася на нього.
— Знаєш, що таке біль? — Холодно посміхнувся Нангун Люнь. - А ти знаєш, як мені було боляче вчора ввечері, коли ти довела мене майже до запаморочення від практики?
— Я... Хіба я тебе мучила? — Су Ло надула губи.
Як же розлютилась, почувши про вчорашній вечір! Вона проплакала всю ніч, наволочка промокла наскрізь!
— Ти мене не мучила, але твоя тінь в моїй голові заполонила шторм.
- Ти нерозсудливий! — Який же він несправедливий! Су Ло була категорично не згідна!
- Це ти мене довела! Кажи, в чому помилялася? - Сьогодні Нанґун Левюнь вирішив стояти на своєму до кінця.
— Я... Я навіть не знаю, на що ти зла. Це ж ти взяв двох служниць... — Коли Наньгун Левюнґ ставав владним, Су Ло відразу втрачала напор.
— У тебе в голові просто... — Наньгун Люнь з досадою постукав пальцем по її лобі. — Такі гарні карти на руках, а ти їх так бездарно розиграла. Що з тобою робити?
Су Ло потерла вуханий лоб і сердито подивилася на нього, але нічого не посіла сказати.
Побачивши, що дівчинка все ще не розуміє, Наньгун Льоуні зітхнув. В інших питаннях вона була розумною, милою і кмітливою, а в коханих справах — неймовірно тупа. Хоч бери і шлепай її попі.
Але що зробиш? Оскільки йому дісталося саме ця дівчинка, своїй маленькій женіці доведеться виховувати самому.
Наньгун Льоуні глибоко зітхнув, повернувся в крісло з тисячолітнього червоного сандала і роздратовано подивився на Су Ло:
— Ти ж знаєш, що вони лише служниці.
— Угу, угу », — слухняно кивнула Су Ло.
- А що таке служниця?
— Це рабиня, яка прислуговувала панові. Жіночої статі.
Наньгун Люуні холодно посміхнувся:
- Рабиня, яка прислуговувала. Якщо вона не подобається, можна бити. Захотівся залишити своє життя, хотів померти. Так?
Су Ло: «...» Їй здалося, що вона уловила якусь важливу думку, але осяяння проминуло занадто швидко і зловити його повністю не вдалося.
— Да... — слабо відповіла вона.
— Тоді питання, - Наньгун Льоунь подивився на неї з укором. - Я ж віддав цих двох служниць тобі, вірно? Ти можеш робити з ними все, що захочеш. Чому ти все ще сердишся? Хіба вони не знущалися над тобою в екзамені? Можеш мстити їм як завгодно. А ти замість цього злишся сама на себе?
— А? Я... — Су Ло повністю знепритомніла. У голові наче громнув.
- Що таке? Що таке "я"? — Наньгун Люнь подразнював очі. - Я залишив цих людей для тебе, щоб ти могла відігратися. А в результаті не тільки випустила пару, але й сама через це б'єшся. Скажи мені... Що з тобою робити?
— Я... — Су Ло втратила дар мови. Вона хотіла щось сказати, але не змогла вичавити ні слова.
Виявилось, що він залишив двох служниць і виявив доброту.
Він побачив, як її образили, тому, коли цих двох жінок прислали в якості нижчих служниць, він прийняв їх. Мета була просто: дозволити їй помститися... Він зробив це, щоб підбадьорити її, а вона у відповідь...