Розділ 3290
— Ставши Чорнокрилим вартовим, ти отримуєш гарантію безпеки у Мірі Духів, тому що вони допомагають і захищають один одного. Крім того, для них проїзд на літаючих кораблях безкоштовний.
— Чому ти не підеш на іспит? — З цікавістю запитала Су Ло.
У очах Лі Юньліна промайнуло жаль:
- Екзамени в них до безумства суворі. Тільки перша зірка Хуаньхуа має право брати участь, а відбір — один з тисяч. Тобто, з тисячі беруть тільки одного. Крім того, іспит - це битва на смерть, один неправильний рух — і ти труп. Тому ті, хто йде за ним, — як важкі діти.
Су Ло згідно кивнула.
Влада і привілеї Чорнокрилих вартових були величезними. Якби їх стало занадто багато, почався би хаос. Тому встановити високий поріг на екзаменах і відбирати тільки еліту — це хороший спосіб.
Але перша зірка рангу Хуаньхуа, щоб тільки отримати право на іспит... Су Ло в голові зітхнула.
Вона хоч і просунулася на один рівень, але була лише на восьмому зірці рангу Сюаньхуа... Їй навіть не вистачало кваліфікації для надання заявок. Цей світ Духів і справді був наповнений талантами й майстрами.
Але саме це і розпалило в Су Ло вогонь боротьби!
Оскільки вона ще недостатньо міцна, то потрібно ставати сильнішою!
- Коли прийде корабель Чорнокрилих вартових? — Су Ло вирішила летіти до міста Небесного Огню.
Вони з Нанґун Левунем були тут новачками, дороги не знали і не було сенсу витрачати багато часу за межами міста.
Як і сказав Лі Юньлін, тільки ті, хто не мав зелених кристалів, йшли пішки до міста.
— Корабель проходить тут раз на місяць, в перший день кожного місяця. А завтра перше число — усміхнувся Лі Юньлін. - У мене є справи в племені, так що я поїду з вами.
Наступного ранку.
Корабель Чорних вартових прибув точно за розкладом.
Він був набагато більше металевого летючого корабля, який колись мав у Су Ло.
На ньому могло поміститися до тисячі людей.
Су Ло він нагадав літаки з її колишнього життя.
Двоє чорних вартових з кам’яними обличчями, один молодий чоловік похилого віку, стояли по обидва боки трапу. Вони тримались з гордістю, вип’ивши груди, на якій фарбувалися значки Чорного Пера.
Їхні обличчя були суворими і безстрашними, вони уважно оглядали кожного, хто намагався піднятися на борт.
Оскільки в місті Небесному Огню треба було закупити багато предметів першої необхідності, матеріалів для практикування і продати добуту племінним рудою руду, цього разу не тільки Су Ло та її супутники вирушали у подорож.
Два Чорнокрилих вартові уважно стежили, і кожен, хто хотів піднятися на борт, мусив заплатити сто зелених кристалів.
Для Су Ло і Наньгун Люня це була дрібниця, але для інших це було болючіше, ніж відрізати шматок м'яса.
З болем у серці вони заплатили по сто кристалів і мовчки пройшли всередину.
Коли підійшла черга Су Ло, вона слухняно заплатила, і один з вартових кинув на неї оцінюючий погляд.
Але коли підійшов Нанґун Льоунь, він раптом здивований.
- Брате, ти збираєшся оселитися в місті? — З зацікавленням запитав староста.
Наньгун Льоуні окинув його крижаним, байдужим поглядом.
У цей момент всі члени племені Лі, які прямували до корабля, інстинктивно окинулися і з недовірою дивилися на Нанґун Левуня.
Розділ 3291
Через історію з пані Чжао вождь видав наказ про нерозголошення, тому про зустріч Нанґгун Ліюня і Су Ло з керівником знали небагато людей.
Тому вони не знали про славу Нанґун Левуня і Су Ло, тому всі були вражені його таким холодним ставленням до Чорнокрилого вартовця.
Адже Чорні вартові були всемогутні, їх поважали і боялися всі. Хто наважиться їх провокувати? Цей молодий чоловік, мабуть, з’їв серце леопарда.
Але не встигли вони подумати про це, як старенький вартовий засміявся:
— Молодий чоловік, який планує оселитися в місті Небесного вогню, чому б не спробувати здати екзамен на Чорночернього вартовця? З твоєю силою ти точно пройдеш.
Сказавши це, він по-батько хотів поплескати Нангун Люня по плечу.
Але його рука торкнулась мети, як Нанґун Люньн. Він вже був на борту корабля і вислизнув з правого плеча неіснуючу пилку.
Вартова рука застигла в повітрі.
— Дядьку, цей хлопець дуже зухвалий, я викину його звідси! — Молодий сторож, побачивши незручне становище дядька Бена, негайно кинувся всередину.
Але дядько Ван, розсміявшись, зупинив його і сказав:
У цьому немає нічого дивного.
Коли він це сказав, то розсміявся.
Члени племені Лі та пасажири були вражені, побачивши, що корабель застиг...
З якого часу грізні Чорнокрилі охоронці стали такими привітними і простими? Щось тут не так... Хто цей юнак? Чому він так принижив Чорногарового вартового?
Усі почали дивитися на Нанґун - Левюня.
А що ж він?
Той, хто зараз був холодний як лід і без жалюстний, тепер власними руками чистив маленький золотий мандарин духовного вогню.
Його тонкими, як нефрит, білосніжними пальцями він ретельно зчищав із нього золототу шкірку, потім акуратно прибирав білі прожилки, після чого розділяв його на дольки і особисто підносив до рота Су Ло.
А Су Ло в цей час з головою пішла у читання книги. Вона читала, не відлучаючись, і їла з апетитом, зовсім не помічаючи, що через Наньгун Ліюня стала центром уваги.
У цей момент всі дивилися на Су Ло з дивним виразом.
Зрештою вона відчула, що її не люблять. Вона відірвалася від книжки і здивовано подивилася на інших.
Усі швидко відводили свої погляди і робили вигляд, що зайняті своїми справами.
- Що сталося? — Нерозумно запитала Су Ло, підштовхуючи Нангун Люня в бік.
Щоб більше дізнатися про світ духів, Су Ло вдень і вночі я читала цілу книгу.
— Відкрий рота, — було так само гарне обличчя Нанґун Левуня.
— А, — Су Ло відкрила рот, і Нанґун Люнь поклав дольку, їхні рухи були відточені та злані.
— Нічого не сталося, читай свою книжку, — Нанґун Люнь погладив Су Ло по голові і приохотив її.
Місця на кораблі нагадували плацкартні вагони з минулого життя Су Ло: двометичні сидіння стояли один навпроти одного, а між ними — невеличкий столик.
Наньгун Левунґ і Су Ло сиділи на одному сидінні, а навпроти них — дві молоді сестри.
У цей момент вони обидві дивилися на бездоганний профіль Нангун Люня, і в їх очах читали нескриває обожнювання.