Розділ 3288
Моленіносний дракон-скакун був дуже малий, розміром всього з дві долоні.
Коли Нанґун Льоунь підняв його, він, слухаючись інстинкту самозбереження, стиснувся в маленьку кульку.
Вовна на ньому встала дибки, і він став схожий на їжака, покритого колючками.
Лі Юньлін, побачивши Нанґун Левюн з такою легко піймав Моленосного дракона-скакуна, застиг із витарощеними очима.
Це...
Це було дуже просто!
Не тільки Лі Юньлін, але й старий палаций Седьмій молодий пан і Тантай Мемін не могли повірити своїм очам.
Вони подивилися один на одного, і в їхніх очах відобразився страх...
Це ж легендарний Моленіносний дракон-скакун!
За переказами, у всьому племені Лі лише один предок, доклавши неймовірних зусиль, вдалося зловити дитинча Моленіносного дракона-скакуна і то за допомогою Божествленого Теневого Кігтя Будди.
Що ж це за монстр? Його сила була просто страшною.
Опинившись в руках Наньгун Ліюня, Моленіносний дракон-скакун безупинно харчував і вививався, намагаючись вирватися.
Наньгун Люнґуню одним шлепком оглушив його і недбало кинув Лі Юньйону.
Очі Лі Юньліна розширилися: « Гей! Це ж легендарний Моленіносний дракон-скакун, як ви могли підняти на нього руку?!"
Але Юньлін наважився лише обуритися.
Тепер він зрозумів, що для Нанґун Люуня не мало значення, хто перед ним - Моленіносний дракон-скакун чи Грім-скекен, головне, щоб Су Ло була задоволена.
Лі Юньлін мовчки подивився на дівчину, занурену в медитацію... З таким захисником, як пан Наньгун, вона, ймовірно, була найщасливішою дівчиною на всіх вісімнадцять континентах, та й у всьому світі Духів.
Минав час.
День, два, три.
Лише на сьомий день Су Ло повільно випорожнювалася і відкрила свої ясні очі.
Як і завжди, першим з них був Нанґун Люнь.
Він весь цей час був поруч з нею, і в той момент, коли вона відкрила очі, його темні, як морська бездня, очі теж відкрилися.
— Цього разу врожай добрий, — сказав Нанґун Люньн, оцінюючи ауру Су Ло.
Почувши це, Су Ло дуже гордо нахилила голову і з усмішкою сказала:
Звісно! Богині, як і очікувалося, була п’ята. А я прорвалась з сьомої зірки рангу Сюаньхуа на восьму. Цей світ духів — справжнє чудо! Просування тут - як політ на ракеті, вжик-вжок, і готово.
Наньгун Левуні ніжно погладив її головами і посміхнувся:
- Це тому, що ми були в матеріальному світі раніше. Якщо навіть за тих жахливих обставин я міг так швидко розвиватися, то що сказати про світ духів?
Су Ло подумала і погодилася.
Тепер вона навіть була вдячна за те, що народилася в матеріальному світі.
Ця вилазка принесла не тільки Моленіносного дракона-скакуна, але й дозволила Су Ло досягти п'ятого рівня Техніки Мрія Богіні - врожай був дійсно великий.
Повернувшись, Су Ло кинула двох полонених до ніг вождя і наказала їхнім батькам прийти за ними.
Сила Су Ло як алхіміка і могутність Нанґун Левунем потрясли всі племена Лі.
Тому ніхто не хотів мати нічого спільного з цими двома грізними особами.
У результаті Су Ло з радістю продала Тантій Меміна і Сьомого молодого пана їх батькам по мільйону зелених кристалів за кожного, а сім’ї мільйонів в кишені вирушили у дорогу.
Розділ 3289
Вождь намагався утримати їх, сподіваючись, що вони залишаться в племені ще на деякий час, але Су Ло ввічливо відмовилася.
Казали, що місто Небесного Агнця є дуже люб’язне для розвитку вогняної стихії. Су Ло була саме цим атрибутом і тому хотіла побачити його на власні очі.
Коли Юньлін побачив, що Су Ло йде, без утайки розповів їй все, чого навчився.
На цьому континенті Чорної Черепахи було лише 40 вісім міст.
Не було жодних правил. Вижити можна було лише завдяки силі.
А всередині міст все було навпаки.
У кожному з сорока восьми містах порядок підтримував Чорні вартові, і ніхто не смів воювати на їхній території, інакше його чекала неминуча смерть.
Крім того, у кожному місті стояв Божий бовван війни.
Під благословенням цих статуй швидкість розвитку і постилення зростала.
Су Ло з цікавістю запитала Юньліна:
— Якщо в містах так добре, чому ви живете за їх межами?
Лі Юньлін розповів їй наступне.
Він сказав, що багато хто зі шкіри лізли в місто. Але жити там було нелегко.
Більшість людей зупиняли неймовірні ціни на житло.
І тільки купивши будинок і отримавши вигляд на проживання, можна було залишитися в місті, інакше тебе просто виганяли.
Варто зазначити, що коли після комендантської години вас застали на вулиці, то Чорні охоронці могли застрелити тебе.
— Так серйозно? — Су Ло ледве могла собі це уявити.
— Саме так, — зітхнув Лі Юньлін. Чи ж він сам не хотів би жити в місті, що на небі є вогні?
Але, хоч вождь і здавався всемогутнім, скільки людей з усього племені він міг би забезпечити житлом у місті?
Лі Юньлін подивився на Су Ло і серйозно сказав:
— У місті, що на небесах і над землею, є сила вогню. Багаті міста дуже сильні. Коли ви ввійдете, будьте обережні.
« Якщо нас не торкнулись, і ми все ще на троні », — з усмішкою відповіла Су Ло. Другу частину фрази вона не вимовила, але всі зрозуміли: якщо її зворушено, то пощади не буде.
Хоча Юньлін тільки - но зітхнув, він подумав, що з таким сильним чоловіком, як у неї, їй дійсно нема чого боятися і заспокоївся.
В кінці він додав:
— В Огню, що в городі Небесному, ведуть два шляхи: один по землі, другий у повітрі.
— О? А це як? — З цікавістю запитала Су Ло, мов послушна учениця.
Юньлін терпеливо пояснив:
— По землі я вам не раджу. Від племені Лі до міста Небесного Огню, що на землі, можна дістатися не менше місяця, і цього місяця є багато небезпек та пасток.
« Але якщо летіти на офіційному металевому кораблі Чорночервих Вартових кораблів, то це займе лише тиждень », — сказав Лі Юньлін. — Корабель охороняється, і на нього зазвичай ніхто не атакує, отже це безпечно.
— Чорнокрилі сторожі? — Су Ло замислилась над цими словами.
Вона вже не вперше чула про них.
Коли Лі Юньлін згадує ці слова, то на зміну їй прийшли почуття благоговіння й заздрості. Він глибоко зітхнув і пояснив:
« Чорні вартові є по всьому світу, у незліченних містах і не лише на континентах Черепахи.
— Це дуже грізна організація, і вони поділяються на дев’ять рівнів », — каже Лі Юньлін. — У кожного сторожа є медальйон. Пройшовши екзамен, ти можеш стати одним з них.