Розділ 3286
— Це...
Старий палаций широко розкрив очі і побачив, як з вогню, хитаючись, вибіг нещасний Седій молодий пан. Його одяг перетворився на лахміття, а сам він був весь чорний від копоті.
Але, зробивши лише кілька кроків, він впав на землю.
Лі Юньлін глянув на Нангун Люня. Зрештою, це був його двоюрідний брат, і він не міг просто так дивитися, як той помирає.
Однак без дозволу Нанґун Левюня не наважувався поступитися.
Тантія Мемін вже не боїться.
Він дійсно обмочився.
Під ним намокли штани, і з них капала вода...
Його обличчя було блідим, як у привида, а очі в жахі витріщилися на Нанґун Люня.
З того моменту, як Сімох молодого пана відштовхнуло, і до цих пір, Тантай Мемін стояв в тій самій дивній позі, наче кам'яне виття, не зводячи з Наньгуня ліве око... тому що був занадто приголомшений.
Су Ло знала, що коли дозволити вогню горіти далі, то цей молодий пан точно загине.
Подивившись на Лі Юньліна, вона холодно хмикла:
— Умерти схотів? Це не так просто. Піди і притягни його сюди.
— Так, Лі Юньлін глянув на Нанґун Люня і побачив, що той не проти.
Незабаром він притягнув бездушного Сьомого молодого пана і кинув його до ніг Су Ло, з повагою сказавши:
- Будь ласка пані Су запланувати його долю.
Су Ло холодно посміхнулася:
— Смертна страта скасовується, але від покарання живим не піти. Зв'яжіть його. Коли ми спіймаємо двобійного дракона-скакуна, повернемо його татусі, подивимося, яку ціну він запропонує!
Коли Лі Юньлін Су Ло розмовляла з нею, вона знала, що місто Небесного вогню — це місце, про яке мріють усі практики. Після закінчення будівництва вона разом з Наньгун Левунем відправиться туди.
Але щоб залишитися в місті Небесному Огню, був потрібен дім; тільки маючи будинок, можна було б мати вигляд на проживання. А ціни на будинки були високі.
Хоча в неї було п’ять мільйонів зелених кристалів, отриманих від вождя, цього не вистачало для того, щоб купити дім, жити і практикуватися у місті Небесному вогні.
Погляд Су Ло по застиглу сусідку Тантіну Меміну, і вона холодно фирснула:
— И это теж забери. Потім продамо обох, чильна копійка не завадить.
Так два молодих панів, які ще мить тому вели себе зарозуміло і зганьблено, були міцно-накріпко зв'язані та позбавлені можливості рухатися.
— У-у-о! — Тантай Мемін намагався чинити опір, але Юньлін був одним з ударів по шиї.
Су Ло холодно окинула поглядом двох дурнів і фиркувала:
- З ними поки можна не возитися. Наша основна мета зараз - знайти "Блюбовного дракона-скакуна".
Обличчя Юньліна висловив сумнів:
- Він швидший за блискавки. Оскільки вже він втік, зловити його знову буде дуже важко.
Але Су Ло лише злегка усміхнулася:
- Ти не зрозумієш, я не зрозумію, але це не означає, що інші теж не зможуть. Наньгун, адже так? — Вона сказала, легонько підштовхуючи його в бік.
Су Ло помічала кожен його рух, бо він знав Нанґун Ліюня найкраще за всіх.
Він завжди діяв з упевненістю, і те, що він зараз так спокійно стояв поруч і підігрівав її шалощами, говорило про те що у нього вже був надійний план.
Наньгун Левуні з досадою вщипнув Су Ло за ніс. Зазвичай холодний, в її присутності він посміхався:
— Дівчинко, ось настільки в мене віриш?
Розділ 3287
- Саме настільки в тебе вірю! — З упевненістю і самозадоволено заявила Су Ло.
Ці слова принесли Наньгун Люню задоволення. Він ущипнув Су Ло за ніжну щічку і з посмішкою сказав:
- Якщо так, то я покажу тобі гарний образ. Божественний Теневий коготь Будди.
Су Ло поспішно дала йому головну святиню племені Лі.
Наньгун Левюнґ взяв божественний Теневий коготь Будди в руки, і його вигляд став ще більш спокійним та впевненим.
Не встигли побачити, як він рушив, коли чорний перед цим Божевільний Теневий Коготь Будди раптово спалахнув сліпучим світлом.
Він сяяв і світив, виблискуючи сліпуче сяйво.
— Ай! — Вызовил Ли Юньлин.
Божественний Теновий Кого Будди був головною святинею їхніх племен. У дитинстві він кілька разів бачив, як вождь використовував його, але в ліпшому випадку міг лише змусити його світитися. Але він ніколи не бачив такого сліпучого сяйва!
Було очевидно, що одна і та ж реліквія в руках людей різної сили виявляє себе зовсім по-різному.
Наньгун Левуня мав дар розкрити силу Теневого Кігтя Будди до краю!
— Вперед! — Легко скомендував Нангун Люнь.
І божественний Теновий коготь Будди кинувся на північний Северо-волок.
Обличчя Юньліна висловив здивування.
Невже пан Нанґун знав, що Моленіносний дракон-скакун втік саме в цьому напрямку?
І хіба просто запустити божественний Теновий кого Будди буде достатньо?
Су Ло, помітивши його сумніви, посміхнулася:
— Не хвилюйся. Наньгун, безперечно, залишив на ньому свою унікальну мітку. Він не втече.
- Але ж на Моленіносного дракона-скакуна не можна поставити мітку? — З цікавістю запитав Лі Юньлін.
— Тому я й кажу, що це унікальна духовнапечатка Наньгуна.
Однак невдовзі її обличчя стало серйозним.
Вона побачила, як поблизу Моленіносний дракон-скакун, переслідуваний божественним Кігтем Будди, метался з боку в бік, немов миша, яка попалась у пастку.
Погляд Су Ло був прикутий до Божествного Теневого Когту Будди.
Вона вже місяць вивчала його в нерухомому стані і добре знала його структуру. Тепер, побачивши його в дії, вона отримала нове натхнення.
Наньгун Левюнґ, здавалося, знав, що Су Ло потребує подібного озаренії, тому він керував Божественним Когтем, дозволяючи йому ширяти в повітрі і дражнити Моленіносного дракона-скакуна, як кішка дразить миша.
Швидкість блискавого дракона-скакуна була велика, але божественний Теневий Коготь Будди слідував за ним як тінь і йому ніяк не вдавалося від нього відірватись.
Врешті-решт, Моленіносний дракон-скакун остаточно розлютився.
Він обернувся і люто заричав на переслідувача.
Але божественний Теновий коготь Будди, наче ледача п’яниця, не звертав на нього уваги, а просто уперто слідував за ним.
Якби Боговий Тенвий когот Будди був у руках Лі Юньліна або вождя, то не зміг би розвинути таку швидкість. Що там один Моленіносний дракон-скакун, навіть сотня давно б вже втекла без сліду.
Але зараз їм керував Нанґун Люнь, чия сила була дійсно потворною, і Молевоносному дракону-скакуну залишалося тільки змиритися.
Дивившись на ці мілині тіні, на те, як божественний Теневий коготь Будди то прискорювався, то уповільнився, Су Ло раптово відчула нове просвітлення.
Вона, не встиг навіть подумати, тут же сіла, схрестивши ноги, і, закривши очі, поринула в стан порожнечі та відреставрності.
Наньгун Левюнґ побачив, що Су Ло вже на шляху до просвітлення, зрозуміло посміхнувся. Потім він легко помахнув широким рукавом, і коли він знову опустив руку, в його довгих, як нефрит, пальцях вже був затисне маленький Молніносний дракон-скакун.