Глава 2500
Що це за вистава тут, чорт візьми, грається?
Спочатку вони сварилися, і вона вже збиралася втрутитися, щоб їх помилити, але що зрештою? Мало того, що з великої хмари гуляв дрібний дощ, так сцена відразу ж змінилась на ніжну мелодраму! Але і це ще добре, але ти ... Божевий красунчик!
При думці Лі Маньман була готова розридатися.
Пане, ви такий могутній і владний на людях. Чому ж тоді перед Су Ло ти стаєш таким жалюгідним чоловіком?
Бути ображеним, грати з себе бідолашним - це ще півбіди, але тут же перетворитися на примхливого хлопця, а слідом — у розбійника, який викрадає свою наречену... Лі Маньман дуже хотів стерти з пам’яті ці спогади.
Це ж... це ж так руйнує образ божества в її серці, ну правда!
У цей момент Наньгун Люунь, який, здавалося, був вже далеко, кинув на неї один-єдиний погляд.
У ту ж мить Лі Маньман був немов удар блискавки. Вона вся здригнулася, відчувши лікує жах, ніби сама смерть схопила її за горло. Їй здалося, що ще одна особиста думка - і вона не побачить завтрашнього сонця.
Як страшно...
Який жах...
Коли Лі Маньмана прийшла в себе, вона відчула, що спина у неї похолола, а все тіло вкрите липким потім, ніби її щойно витягли з води.
З такої відстані вбити одним поглядом? Наскільки сильний пан Наньгун?
І коли вона подумала про такого могутнього пана Наньгуна, а потім згадала його безпорадне і жалюгідну поведінку перед Су Ло... Лі Маньмані витерла холодний піт.
На щастя, Су Ло була цілковито віддана. Інакше, варто було б їй дозволити хоч одну погану думку і її голову, вона була впевнена, вже злетів би з плечей...
Лі Маньман завжди вважала Нанґун Люня божественним, але тепер їй здавалося, що одне слово в цьому визначенні потрібно змінити. Його слід було називати демоном.
У очах пана Наньгуня, ймовірно, існувало лише два види людей.
Перша - це Су Ло, а друга — всі інші, крім Су Л.
До Су Ло він був ніжний, як небожитель з дев’яти небес. Він був справді грізним створінням.
Чи Маньманя ще деякий час простояла в заціпененні, а потім почала терзатися сумнівами... Чи варто їй повертатися всередину...
З тих пір як старший брат Ло поїхав, вона перебралася до Су Л, щоб скласти їй компанію, і всі її речі залишилися там.
Ні, вона повинна відстояти цей замок заради старшого брата Ло!
Нехай пан Наньгун тимчасово його зайняв, але... Чи справді він змінив власника, стане зрозуміло лише тоді, коли старший брат Ло повернеться з поля бою.
Всередині замку.
Наньгун Люні, несучи Су Ло, попрямував до її спальні і кинув на м'яке ліжко.
Су Ло відреагувала блискавично.
Коли вона була вільна, то змила в повітря наче коршун і приземлилася на м’який матрац, прийнявши бойову стійкку у стилі Брюса Лі.
Наньгун Люунь подивився на неї як на ідіотку, мовчки відвернувся, підійшов до квадратного столу, налив собі чашку чаю і прийнявся неквапливо пити.
Су Ло на матраці була повністю проігнорована...
— Э-э... - Пробурмотала вона.
Ідея одного актора провалилася. Су Ло не залишалося нічого іншого, як зісковзнути з матраца і встати прямо перед Нангун Левунем.
Вона нічого не говорила, просто стояла і дивилася на нього своїми криво-чистистими, з виразними темними зірочками, очима.
Від цього погляду серце Нанґун Левюня розтопилося.
Він відклав чашку, обняв Су Ло за тонку талію і притягнув до себе.
Наньгун Люнь сидів, Су Ло стояла.
Як дитина, що потребує тепла, він притиснувся обличчям до її грудей.
Вона поклала руку йому на голову і почала ніжно погладжувати його смоляне волосся, раз за разом проводячи пальцями.
Глава 2501
У цей момент сонце світило яскраво і з любов’ю, його промені були немов весняний вітер.
Ця картина, наповнена безмежною любов’ю, здавалась застигла назавжди.
Навіть тоді, коли Наньгун Левуню і Су Ло довелося пережити багато розлуок та точних сподівань, їхні серця наповнювалися ніжністю, теплою любов’ю й безмежною любові.
Настав вечір.
Після вечері Су Ло прибралася в гостьову кімнату, привела туди Нангун Люня і запитала:
- Як тобі тут?
Оскільки Нанґун Левюнь не говорив, коли збирається виїхати, Су Ло вирішила виділити йому кімнату.
Наньгун Люуні нахмурився:
— Я думаю, чи господар тут я?
Він хотів спати зі своєю дівчинкою Ло у головній спальні.
Су Ло мітнула в нього гнівний погляд:
— Сказала, що житимеш тут - значить будеш. Навіщо стільки розмов? Говори, залишишся чи ні?
Головна спальня належала старшому братові Ло, і Су Ло ні за що не дозволила б Наньгун Льюню зайняти її без його дозволу. Як би вона подивилася у вічі старшому братові Ло?
Побачивши нахмурене обличчя Су Ло, Наньгун Левюні відразу став слухняний як паінька. Погубивши ніс, він пробурмотів:
— Ну останусь, залишуся. Що ти так сердишся-то...
Наньгун Левуні слухняно зайшов до кімнати. Поки Су Ло лягала, розстеляючи для нього ліжко, він взяв книгу і прийнявся недбало її гортати.
Після того як Су Ло постелялася на м'якій одежині:
— Завершено. Спи спокійно.
— Залишся зі мною, — сказав Наньгун Люуні, сідаючи біля неї.
Су Ло згадала, що сталося в Храмі Бездні, і її обличчя миттєво спалахнуло вогнем. Вона відштовхнула Нанґун Люня:
— Моя кімната прямо за стіною. Якщо щось знадобиться, просто поклич.
— Але ти мені потрібна, — відповів він.
— Я...
- Я ж примчався сюди, щоб ти мене вилікувала, поки не почався напад. А ти хочеш залишити мене тут одного? — с угодом глянув на неї Нангун Люнь.
Су Ло заперечила:
- Я ж сказала, що буду в сусідній кімнаті!
— Але я хочу, щоб ти була поруч зі мною, — владно заявив Нанґун Люнь, поваливши її на ліжко. Він відразу ж захопив її м'якими губами, починаючи свою пристрасну атаку, а його гарячі долоні стали захоплені.
Саме в цей момент Лі Маньман всюди шукала Су Ло.
— Ло Ло! Ло! — Лі Маньмани хотіла допитати Су Ло про зміну власника замку, але ніде її не могла знайти.
Серце Су Ло текли. Вона прокинулася і виявила, що її одяг вже в безладді, куточок дудоу задран, а груди наполовину оголені...
Су Ло відчула холодок на шкірі, відразу вскочила і що було сили пнула Нангун Льоуня під ліжко!
Бачить бог, це було абсолютно несвідомоий рух...
Великий володар демонів, у цей момент зовсім не готовий до такого повороту, був безропотно спихнуть з ліжка...
Він вдарився головою об кут столу, і пролунав яскравий звук — « Бум! ».
А Су Ло в той час швидко приводила до порядку свій одяг.
Почувши звук удару, Су Ло донезя злякалась і вискочила з кімнати, немов переляканий кролик!
Наньгун Левюнь втупився на громіздкі двері: «...»
Лі Маньман, ще не усвідомлюючи, яку трагедію натягнула, обернулася і побачила перелякану Су Ло. Серце в неї стиснуло:
— Ло Лэ, что с вами? Ти щось зробила?
— Нет-нет, нічого, хех... — Су Ло поспішно замахала руками. - До речі, що ти хотіла?
Су Ло і Лі Маньмани йшли далі.
Вона зовсім забула про Наньгун Люуні, якого сама ж спихнула на підлогу.
Ніч була чорна, як смола.
Су Ло лежала одна у своєму ліжку і, ворухаючись з боку на бік, не могла заснути.