Глава 2498
Су Ло не був сором’язливим і владно вторгнувся в його поцілунок, захоплюючи, підкоряючись, спустошуючи!
Зрештою, вона запанувала кінчиком його язика.
Згадавши, як він щойно залишив її, Су Ло в гніві з усієї сили впала в нього зубами!
Хлинула кров...
Су Ло хотіла відступити, протрубувати відбій і завершити битву, але тепер вона вже не вирішувала, коли зупинитися.
Наньгун Левюнґ з пасивного боку перетворився на провідну. Його губи щільно, без жодного зазору, накрили її м'які губи, не даючи їй ні найменшого шанса на втечу...
У відношеннях Су Ло і Наньгун Левюня їй ніколи не вдавалося переграти цього чоловіка з його справжнім диявольським інтелектом.
Цей поцілунок продовжувався цілих півгодини...
Тільки тоді Наньгун Левюнь з явною неохоче відпустив Су Ло.
На цей момент її погляд затуманився шовковою димкою, щітки завів яскравий рум'янець, а все тіло настільки облегко, що ноги відмовлялися тримати. Звідки їй було взяти сили, щоб злитися на Нангун Люня?
Вона з ненавистю виблискнула на нього очима, розвернулась і пішла геть.
Топ-топ - Су Ло йшла швидко.
Наньгун Луюнь провів тонкими білими пальцями по губах. Там все ще залишається її смак - такий прекрасний і п'яний, що хотілося вічно поринути в це відчуття і ніколи не пробуджуватися.
З посмішкою на губах Наньгун Луюні пішов за Су Ло.
Вона йшла на схід, і він йшов на Схід.
Вона свертала на захід, і він згорів на Захід.
Вона увійшла в будинок і з оглушливим « блощицею» зачинила за собою двері.
Але що для нього якась двері?
Наньгун Льюню навіть не довелося її вибивати. Він тільки провів по ній рукою, і двері, наче тонкий лист паперу, звернулася в пил ...
Су Ло втратила дар мови.
Вона в люті топнула ногою:
— Та що тобі врешті потрібно!
- Ти все ще сердишся? — Наньгун Левюнґ поклав руки їй на тендітні плечі і зашукав усмішку.
- Хмф! — Су Ло отверилась.
Наньгун Леуньйо зітхнув. Своїми вишуканими, аристократичними пальцями він взяв її за гострий підборіддя і з сердечною покірністю почав умивати прощення:
це все моя провина. Я був неправий, моя маленька прабатько, принцеса. Так пойдёт?
Су Ло пихато підірвала підборіддя і проігнорувала його.
Наньгун Левуні легонька прив'язав її до себе і, погладивши її тонку спину, став ніжно та лагідно вмовляти:
- Ну, не злися. Ти ще зіпсуєш своє здоров'я через гнів, а?
- Ти мене кинув! — Випалила Су Ло і впилася зубами йому у шию.
Тіло Наньгун Люня на мить застигло. Потім він глибоко зітхнув, взяв Су Ло за плечі і змусив подивитися йому в очі.
Його погляд був сповнений ніжності і необмеженої серйозності:
- Як я міг тебе кинути? Я скоріше від себе відмовлюся, ніж від тебе.
- Але ж ти пішов! — Ображано звинуватила його Су Ло.
Наньгун Левюні безпорадно відповів:
— Так я був розлючений. Хіба люди не поводяться так, коли зляться? Розумник теж утікає з дому, вірно? Ти ж теж, коли сердишся не вибираєш виразів і принижуєш мене задарма.
Чим більше Нанґун говорив, тим тихіше ставав його голос, в якому тепер чулися нотки самознищення і жалості до себе.
Су Ло подивилася на його понівечену голову, відчувши хвилю смутку, яка виходила від нього, і її гнів миттєво влетішав.
Наньгун Левюнь ніжно тримає її в обійми. Його рухи були настільки ощадливими, що здавалось майже благоговійним. Цього разу Су Ло не чинила опору і не намагалася вирватися.
Наньгун Люуні в душі з полегшенням зітхнув, але тон його залишався серйозним і суворим:
— Ло Лє, після того випадку я поклявся собі, що більше ніколи не залишу тебе саму.
Після того випадку Наньгун Левуні присягнувся: хоч би як сильно він злився в майбутньому, то не залишить Су Ло одну. Саме тому він повернувся, навіть не встигши вийти за двері.
Глава 2499
Того разу вони з Су Ло посварилися, і він у гніві пішов, надавши старій відьмі Янь Ся зручний випадок. У результаті Су Ло було важко поранено і ледве не загинула.
Стояло Наньгун Люню згадати про це, як його все ще охоплював страх. Ніщо не могло бути гірше, ніж втратити його Ло.
- І все одно ти пішов! Ти вже майже за ворота вийшов! — Су Ло сердито ущипнула його за підтянуту талію.
Наньгун Левюнґ ображав:
- Так я ж чекав, що ти мене поклікнеш! А ти не тільки покликала, але ще й обрубала!
Його незрівнянна краса очі, ясний, як родитель, і в той же час темні та глибокі, так само як зоряне небо, у цей момент були повні образи і докір. У них з’явилося сильне бажання обійняти і потішити його.
— Я... Я тоді... — Під цим сумним поглядом Су Ло відразу відчула укол провини.
- Ти мене більше не любиш! — Пикнув Наньгун Люнґуню і зарозуміло вздрів підборіддя.
Зовсім ні! - Су Ло відчувала, що її несправедливо звинувачують.
— Нет, любиш! Ти просто хочеш спіхнути мене тією потворною, незрозумілий який феє, щоб самій бути зі своїм старшим братом Ло ... Гм, хмф! — Наньгун Люні образився, збираючись піти.
Тепер уже настала черга Су Ло впадати у депресію.
Вона схопила Наньгун Люня за руку, міцно вчепившись у неї, і доки він тягнув її за собою, торопліво почала пояснювати:
- Давай поки не будемо говорити ні про якийсь там фей, ані як четвертому старійшині вдалося переписати цей замок на тебе. Поговорімо про старшого брата Ло. Він зробив мені послугу, а ти, ледве з'явившись захоплюєш його замок! Це ж просто відплатить добром за зло! Як мені після такого дивитися йому в очі?
Су Ло здавалося, що її аргументи були розсудливими і обґрунтованими. І будь-хто, хто їх чує, погодиться з нею.
Але, на жаль, Наньгун Льоуні не грав за правилами. Він холодно хмикнув:
- Я забороняю тобі бачитися з ним!
Дівчисько Ло посміє з ним посваритися через іншого чоловіка - цього він терпіти не стане!
— Ти нестерпно деспотичний! — Су Ло була така зла, що готова його вкусити.
Наньгун Люунь раптом ніби невпізнай обронив:
— Я зайняв його будинок, і чому це відразу « відплатить добром за зло»? Він що, мені добре зробив?
Суй Ло в гніві ущипнула його:
— Ти моя людина! Хіба ми повинні ділити щось на твоє і моє? Твоє відношення до нього дорівнює моєму! Хіба це не називається відплатити злом за зло?
Ці слова змусили Наньгун Левюня розплитися в доситьій усмішки. Він ткнув пальцем в її гладкий лоб:
Ти все-таки знаєш, що між нами немає поділу? А раз знаєш, чому ти заступаєшся за чужого?
- Ну, сумління своє! — Су Ло була готова замовкнути.
— Не буду! — З повним правом заявив Нанґун Люнь.
Су Ло втратила дар мови.
Хоча людина, яка досягла рівня сили Наньгун Люня, могла поставити себе вище світських правил, але все ж таки...
— Добре! Я сама віддам свої борги! — З гнівом кинула Су Ло і розвернулась, щоб піти.
Наньгун Левюнґ зробив це блискавично. Не встигла Су Ло зробити і крок, як він підхопив її на руки і міцно притиснув до себе.
- Відпусти мене! — Су Ло відчайдушно забилась в його руках.
- Хе-хе, це моя отчина, кричи не крики - ніхто не допоможе! — Наньгун Левюнґ, обернувшись в атамана розбійників, хіхикав, дивлячись на Су Ло.
Су Ло схрестила руки на грудях:
- Що ти задумав...
« Звичайно, займатися улюбленими справами », — сказав Нанґун Люньн і неквапом попрямував усередину свого будинку.
Залишивши позаду скам’янілу подивом Лі Маньман...
Ця дівчина стояла тут з самого початку сварки Нанґун Люня і Су Ло.