Глава 2496
- Так не хочеш, щоб я йшов? Тоді я не піду, — Нанґун Люнь шлепнув Су Ло по сідниці.
Тільки тут Су Ло усвідомила, що все ще сидить у нього на спині.
— Спусти мене, — тільки що вона застрибнула йому на спину, щоб похвалитися перед Беззаботною Феєю.
— Тепер я хочу спуститися? Пізно, — Наньгун Левунь покохався, ходячи як старий, і Су Ло базікала з боку в бік.
Су Ло розсердилася і вкусила його за шию:
— Спустишь?
Наньгун Левюнґ з задоволенням вигляду пригостив свої вузькі очі фенікса:
— Надто слабо. Так-так, ось тут, укуси і не відпускай~
Су Ло: «...»
У безсоромності вона поступалася Наньгун Левуню на сто вісім тисяч. Їй з ним не тягатися.
- Ти збираєшся відвести мене до старшого брата Ло? І ти теж там ночуватимеш? Тебе це не бентежить?
Наньгун Левюнґ хмикнув пару раз, його вигляд був загадковим і багатозначним:
- Є речі, результати яких ти ніколи не вгадаєш.
— Наприклад? — Су Ло намагалася витягнути з нього хоч щось.
— Не скажу, — зверхньо віддав підборідок.
Су Ло простягла обидві руки і вщипнула його за щітки:
— Зовсім посміяв, да? Вже секрети від мене з'явилися? Говори, говори!
Чим більше він мовчав, тим цікавість Су Ло розпалилася.
Наньгун Левуню дозволив їй перетворити його незрівнянне обличчя в булочку, але все одно з гордістю мовчав.
Невдовзі вони підійшли до воріт вілли.
Су Ло зістрибнула з його спини, хихалась і почала усміхатися:
- Я ж тобі не казала? Це вілла старшого брата Ло Іченья. Без його згоди ти сьогодні тут не заночуєш.
Наньгун Лууні обернувся, подивився на Су Ло загадковим поглядом, заклав руки за спину і з гордою зовнішністю, наче пробігаючись по власному саду, увійшов всередину.
За логікою речей, вартова біля воріт повинна була його зупинити.
Су Ло стояла в десяти метрах від воріт, притулившись до стіни, схрестивши руки на грудях, і з посмішкою спостерігала, як Нанґун Льоунь підходить до брами.
« Іді, іди, — думала вона з самовдоволеною усмішкою, - хоч би як ти випаровувався, тебе все одно припинять."
Но...
Цей диявол Наньгун Лююнь!
Коли він проходив повз браму, охоронці не тільки не зупинили його, але й шанобливо стали навколішки і назвали його паном.
Очі Су Ло полізли на лоб!
Що відбувається?
Чому Нанґун Левунь зміг так спокійно увійти? Це ж не його територія!
Су Ло швидко підійшла ближче, згоряючи від цікавості, і побачила, що Нанґун Льоунь дивиться на неї зі смішною та прихованим змістом.
- Чого так хитро посміхаєшся? « Я хминула Су Ло і помітила старійшину, який стояв попереду.
- Четвертий старійшина? — На здивування Су Ло.
Четвертий старійшина ледь помітно посміхнувся Су Ло, кивнув і звернувся до Нангуна Люню:
- Якщо вже ти так наполягав на цьому оселі, то тепер воно твоє.
Четвертий старійшина кивнув Су Ло і пішов.
Су Ло: «...»
Вона мовчки подивилася на Нанґун Льоюня, вказала на знайомий віллу і промовила по складах:
— Ты... вілла... Що відбувається? Хіба це не власність старшого брата Ло?
Наньгун Левюнь хмикнув і, повернувшись, пішов геть.
Ще й звисає!
Су Ло кинулась за ним, одним стрибком залізла йому на спину і, схопивши його за шию, вимагала:
— Кажи!
Незважаючи на свою пихатість, коли Су Ло застрибнула на нього і мало не впала, все ж підтримав її за ягоди.
Глава 2497
- Хочеш знати? - Останній склад у голосі Нанґун Ляйня злетів вгору.
- Що ти накоїв? Це місце старшого брата Ло, як ти, чужинець, можеш без розбору займати його територію? Старший брат Ло просто не тут, а якби був, то напевно б з тобою бився! - Су Ло.
Обличчя Наньгун Люуня, перед тим сяюча посмішкою, миттєво потемніло.
Він насупився, перестав звертати увагу на Су Ло і, прискоривши крок, пішов всередину.
Су Ло продовжувала його відчитувати:
- Хоча ти і перший в Драконячому списку, але не можна ж так себе вести! Потрібно ж залишати іншим хоч якийсь простір! Що подумає старший брат Ло? Я знаю, ти зробив це тому, що я тут живу, але невже через те, як старший брат Ло з доброти прихистив мене, він повинен втратити свою вілли?
— Старший брат Ло, старший брат Лє, у тебе на думці тільки твій старший братик Ло! — Наньгун Люні був розлючений. Він стягнув Су Ло зі своєї спини, поставив на землю і закрокував геть!
Він кинув Су Ло на місці!
Су Ло на мить захиталась!
Наньгун Люуні ніколи раніше не кидав її ось так, одну...
Спочатку Су Ло розлютилася, а потім відчула себе винною перед старшим братом Л. Вона наче « привила вовка до будинку», привела цього вовка Нангун Люня щоб він захопив територію старшого брата Ло.
А тепер Наньгун Льовун кинув її прямо тут. Їй стало зовсім не по собі...
Вона крикнула йому в спину:
— Уходи, уйди! Пішов - не повертайся!
Спина Наньгун Люня напружилася... Його кроки забарилися...
Раптом він розвернувся і заїхав назад.
Побачивши, що очі Су Ло почервоніли від гніву, його серце кинулося. Він одним рухом притягнув її до своєї глибокої грудей!
— Ух... - Су Ло відчула, що її ніс почервонів від удару, було дуже боляче.
Наньгун Левуні міцно обійняв її, з такою силою, що, здавалося, видавив весь повітря з її легеньких.
Су Ло все ще злилася на нього за те, що він кинув її. Вона з усіх сил намагалася вирватися з його обіймів.
Але сила Наньгун Люня була в стократ більш. У його свідомих обіймах Су Ло не могла поворухнути і пальцем.
- Відпусти мене! Я тебе ненавиджу! Ти деспотичний і владний тиран! Ти ніколи не думаєш про інших, робиш тільки те, що хочеш... м-м...
Су Ло встигла висловити лише половину, як відчула, що її губи запечатані.
Губи Наньгун Левюня грубо впилися у її ніжні вишниві губи, владно заволодіючи ними, безжалісно терзая.
Він зовсім не церемонував.
Він, наче вітер, впав на Су Ло!
Су Ло намагалася вирватися, але раптом відчула біль на губі, і в ніс їй вдарив слабкий запах крові ...
Це був запах крові.
Наньгун Луюнь прокусил їй губу!
Су Ло розлютилась!
Вона була ображена, а він ще й укусив її. Цього не можна було терпіти!
Су Ло з пасивної позиції перейшла в активний. Вона міцно обхопила шию Нанґун Люня і притягнула його голову до себе.
Її тонкий, проворний язичок проникає на територію Нангун Люня.
Су Ло не помітила, як в очах Нанґун Люня пром'янула усмішка.
Якби Су Ло помітила, вона б зрозуміла, що Наньгун Левюні навмисно спровокував її на активні дії.
Але в цей момент Су Ло не помічала цих деталей, її розумом керував лише гнів: помста! Обов’язково помститися