Глава 1776
Тому Су Ло була змушена зупинитися і докласти всіх зусиль для вивчення лабіринту.
Лабіринт був дуже високим — щонайменше 30 метрів заввишки, а навколо нього височіла товста стіна. Су Ло використала всю свою силу і вдарила по ній кулаком, але на стіні залишився лише маленький відбиток. Більш того, цей відбиток швидко зник і стіна повернулася в свій стан, наче Су Ло і не торкалася її.
Від цієї думки дівчина нахмурилася. Не дивно, що вона почала думати безглуздо: ніби лабіринт має мудрість і дух, наче він живий. Але вона швидко відкинула цю думку. Хто може уявити собі лабіринт, який зробив свідомість?
Але цей лабіринт викликав у Су Ло дуже знайоме відчуття... Що це було? Вона нахилила голову, постійно намагаючись згадати, але після довгих роздумів вона так і не змогла знайти вирішення. Су Ло було тільки стояти на стіні, але в наступну секунду все стало ясно — печера Демонів!
Так, це була та сама печера, в якій вона і Бієнн Юїн опинилися ув'язнені. Тоді вона теж не могла знайти вихід, поки... Доки не освоїла Просте пустоту!
При думці про це на світлій обличчі з'явилося хвилювання. Вона була близька до тріумфу. Як вона могла забути про таке корисне вміння? Невже вона мала загинути?
Після того як Простірня окутала її тіло, вона змогла проходити крізь стіни. Якщо слідувати цій логіці, то можливо, що ці стіни...
Очі Су Ло виблискували, наче кришталеві камені, і мерехтячи світлом. Вона не гадала часу на роздуми, а почала мобілізувати свою духовну силу й окутувати себе простою порожнечею. Повільно, крок за кроком, вона підійшла до стіни. Вона... Справді могла проходити крізь стіни!
Усвідомлюючи цей факт, Су Ло відчула спонуку прикласти руку до лоба. Як же вона могла бути такою нерозумною! Очевидно, що цей спосіб повинен був прийти їй в голову відразу, але через блокування думок вона довго не могла його згадати. Чи тільки після того, як вона вдарилася об південну стіну і пройшла багато безглуздих доріг, на неї знизилось осяяння?
На щастя, усвідомлення цього прийшло не надто пізно. Нарешті вона не була дурна до самого кінця.
Чотири стіни навколо були неймовірно міцними. Хоча Су Ло мала простору порожнеча і могла проходити крізь стіни, вона не змогла збільшити швидкість.
Зараз вона не знала, де знаходиться, але перевага проходу крізь стіни полягала в тому, що вона могла рухатися прямо в одному напрямку.
Су Ло, вибравши напрямок руху, розпочала свій шлях лабіринтом.
На перший погляд завдання здавалося простим, але коли воно почало діяти, то виявилось, що проходи через стіни не так вже й легко. У цьому лабіринті було багато перетинних стін, і від одного тільки їх виду в Су Ло починала кружляти голова, та вона ледве не втрачала свідомість.
Крім того, такі дії виснажували.
Вона довго йшла по прямій, і коли її голова вже готова була закрутитися, перед очима щось мигнуло. Коли вона знову подивилася вперед, то виявила, що знаходиться у величезному залі. У порівнянні з тісним лабіринтом розміри цього лабіринту були колосальними. Це був, схоже, головний зал палацу. Стіни навколо були виконані з білого нефрити, підлогу був із Білого мармуру, а крижані нефритові колони височіли, наче намагаючись до неба. Змієві та фенікси, вирізьблені на колонах, були яскравими і реалістичними.
Глава 1777
Де ж я? Су Ло озирнулася навколо і не в стані прийти до тями. Вона довго стояла на місці, наче не в змозі зрушитися.
Раптом її увагу привернула ледь вловий звук, що доноситься зліва від просторого залу, який нагадував площу. Звук був тихим і відриваючим, але в цій тиші він робив дивне враження. Серце Су Ло стискувалося від страху, але водночас його охопило цікавість. Крім цього звуку, вона не помічала навколо ніяких інших живих істот. Щоб ліпше зрозуміти ситуацію, вона затамувала подих, сповільнила свої кроки і безшумно наблизилася.
"З-за рогу донісся якийсь дивний звук, наче щура обгладить персик", - подумала вона.
Але ось ... Су Ло озирнулася: якщо вона не помилялася, це має бути центр лабіринту. Вона вже використовувала своє духовне тіло, але не виявила жодних слідів живих істот.
Ближче, ближче...
Всього за десять метрів від неї.
І саме в цей момент...
Раптом до Су Ло швидко замітилася тінь фіолету. Перед тим як вона встигла відреагувати, чорна фігура міцно схопила її.
Сила, з якою вона напала була настільки велика, що її було неможливо уявити. Су Ло опинилася збитою з ніг в той момент, коли відволікалася. Можливо, їй не пощастило, але вона вдарилася затилком про землю. На мить вона оціпеніла, а потім занурилася в темряву, наче у болото — і справді втратила свідомість.
У цей момент фіолетова маленька чорна тінь встала поруч з Су Ло. Кілька яскравих чорних очей моргнула, дивлячись на неї. У її погляді вже не було колишньої злоби, вона виглядала розгубленою і безпорадною. Витягнувши маленьку мохнату лапу, тварина ніжно доторкнулася білого, як нефрит, пальця Су Ло.
Це був обережний і цікавий погляд. Коли б його побачив чоловік, то серце наповнилось би ніжністю. Але зараз на затилці Су Ло була велика шишка, і в несвідомому стані її було не так-то легко розбудити. Тому, як би не їла її маленька тварюка не було ніяких ознак того, що вона прокинеться.
Побачивши, що Су Ло не звертає на нього уваги, маленька істота занепав духом. Його прозорі чорні очі почали заволочувати тонкі шари туману. Вираз його обличчя було таким, ніби він ось-ось розголоситься.
Що ж робити? Маленька істота почала смоктати свою маленьку лапку, невинну і з любов'ю спостерігаючи за Су Ло, при цьому виглядає дуже мило.
У цей момент Су Ло нерухомо лежала на землі, її очі були закриті, і вона перебувала в стані глибокого безпорадності.
Маленька істота подивилася на неї, потім повернуло голову і глянула на кут неподалік. На мить вона затруїлася з вибором. Но... Нарешті він прийняв це важке рішення!
Су Ло помітила, як воно видуває бульбашки в її сторону. Ці бульбашки були схожі на ті, що вона бачила в сучасному світі, вони були пофарбовані у сім кольорів.
Невідома істота, наче граючі, створювала все більше бульбашок, які створювали атмосферу в казці. Вони були надзвичайно різноманітні за розміром та кольором, занурюючи людей у світ сновидінь.
Потім ці загадкові бульбашки підхопили тіло Су Ло, наче утворюючи своєрідні носики, і підняли її вгору, вішаючи високо в повітрі.
Різнобарвні бульбашки супроводжували Су Ло, немов би повітря без чиєїсь допомоги. Вона плавно летіла вперед.
У кутку, звідки доносилися таємничі звуки, неззрілий помічник почав свої загадкові маніпуляції, і на стіні з'явилася масивна двері. Незабаром Су Ло, йдучи з бульбашками, увійшла у проход.