Глава 1011
- Тобі правда наплювати на моє минуле? - З підозрілим примхом очей строго запитала Су Ло.
- Що було в минулому, нехай там і залишається. Я знаю тебе тільки в цьому житті.
- Що ж, Наньгун Люньє, це твій вибір. Тоді, послухай будь ласка те, що я хочу тобі сказати.
Чоловік, який був щиро наляканий її тону, міцно стиснув руки і видихає:
- Кажи.
Про себе він давно вже думав, що, хоч би якою була її відповідь, він ні за що не відпустить її. Він буде боротися, працюватиме над нею до кінця - поки вона не здасться. Поки він дихає, він буде поруч з нею. Однак він не міг з упевненістю сказати, що навіть після смерті погодиться відмовитися від своєї маленької дитини. Він ніколи...
- ... Поки ти поруч, я готова розділити з тобою горе і радість, до кінця наших днів.
Наньгун Левуні так захопився своїми похмурими нагодами, що мало не послухав відповідь Су Ло. Що вона сказала? У горі і в радості, до кінця наших днів?
Тіло чоловіка вмиг одержено, очі застигли, дивлячись у нікуди.
- Оу, є хто вдома? - Дівчина потиснула пальцями перед носом. - Може, вже відреагируєш хоч як-небудь?
Від її голосу Наньгун Льоуні ніби прокинувся, стріпнувся - як током пробило — і вчепившись у долоні дівчини, невірніше видихнув:
- Ло!
Відповідав йому:
- Поверни мені мої кінцівки, розчавиш!
Зап'ястя, в яких вже кісточки тремтіли, відразу ж були звільнені, але замість них тепер потрапили у полон плечі Су Ло:
Ти казала, що ми ніколи не будемо розлуватись і любити одне одного вічно та покладатися один на одних у житті й смерті? - Заздалегідь заглядаючи в її очі, вимагав уточнення хлопець.
- Ні, ну це вже перебір, - обурилася дівчина. Але все ж таки вирішила зжалитися і кивнула: - Та, в принципі, зміст ти уловив...
- Повтори! Скажи це ще раз! Я не розчув!
- Та куди ж я від тебе дінуся, липка ти едакий! Добре, гаразд: « Ти тут, я готова розділити з тобою горе і радість, до кінця наших днів» - задоволений? А якщо ти знову не почув, то йди-но ти...
Су Ло не встигла сказати, куди саме прямує принц Цзин з його раптовою тугохуністю: чоловік, захоплений криком спочатку до дівчини, міцно стиснув її в обіймах і потім ламнувся на вихід. Але був скасований « неймовірно » на його шляху дверною рамою - і хто це її тут поставив, прямо біля дверей! Почулось жалібний тріск — і двері « м’ясом » впадали у проход. По стелю поповзла тріщина...
Наньгун Льоуні швидко відстрибнув, оцінив ситуацію і, схопивши Су Ло на руки разом з ковдрою, вивалився разом із нею назовні. Вони встигли пробігти кілька сотень метрів, коли будинок — гарний будиночок Су Ло! – крякнув, ухнув і осів, піднявши клуби пилу.
- Маленька Сестренка, маленька Сестренько! - Вискочив на шум Цзи Жань в одній нічній сорочці і, оглядаючи залишки її будинку, сів, де стояв. Вчитель таємно зміцнив оселю Су Ло, і він був змушений поринути в його мурі, щоб уся будівля буквально зрівнялася із землею.
Шакована Су Ло подивилася на свій будинок, на Цзи Жана, який продовжує тримати її на руках Нангуна Люня, обличчя якого планомеровано покривалом - і щиро, від душі затрежало.
- Ой, не можу... - Хохот перемішувався з ікануванням, що переходить в похрюкування. - Так і знала, що без зруйновань все-таки не обійдеться ... А-хаха...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Глава 1012
Бідолаха-Наньгун Люні не знав, куди лаза від сорому їсти. А Су Ло продовжувала сміятися, схопившись за живіт - так, з таким кадром як принц Цзінь, жодні спортзали не потрібні — куби на пресі будуть через кілька місяців тісного спілкування. Разом з сивим волоссям, все ж Його Тираншество - це вам не фунт родзинки.
Розгублений чоловік, намагаючись хоч якось допомогти подрузі, що помирає, поклав їй руку на живіт, злегка маслюючи:
- Так краще?
- Пх... - Су Ло знадобилося зібрати в кулак всю силу волі, щоб буквально проковтнути наступну суміш і з максимальною мишкою кивнути.
- Ні, ось що тут сталося? - Так. - Маленька Сестренка, як так вийшло, що будинок просто звалився? Після того як ти пішов, він спеціально наклав матрінні заклинання, щоб будинок витримав навіть атаку восьмого або дев’ятого рангу — а зрештою від нього залишилася одна труха!
Сміх уперто рався назовні, але Су Ло трималася! Вона сильна, вона впорається!
- До нас приходив бегемот? - Саркастично простягнув Цзи Жань, обходячи останки домінів по периметру.
Все, це було останньою краплею. Вона загартувалась і знову вибухнула хохотом. Наньгун Левуні напружено мовчав, обличчя його стало темніше. Це виглядало ще більш комічно.
- Малюк, чого ти вухохаєшся? — Нерозумно запитав Цзи Жань, підійшовши ближче. - Ти знаєш чому цього бідолаха?
Він бачив, як Су Ло стала наявою: « Розкажи всім класам, всі разом посміємося! » Сміх перейшов у потані, здавалося, ще хвилинка подібного веселощів - і вона точно буде жити вічно.
- Заткнись! - Крикнув Наньгун Левюнґ юнак, та так грізно, що той рефлекторно відскочив на пару метрів назад. Одна справа — підколювати зовсім збентеженого і вибитиго з колії малюка Ло - Ла, а інша — порушувати особисті межі тиранічного принца, грози всієї Східної Імперії Лінь. Це Су Ло могла безкарно пітніти над косоруким — це було потрібно вгамуватись, знести одвірок дверей разом із усім домом! - Йому ж варто було висміювати себе. Хоча, відверто кажучи, повальна хвороба укатайки мало-помалу накрила і його, і тепер плечі Цзи Жаня мілко підростали, хоча хлопець і стримував на обличчі серйозну міну.
- Невже тобі так смішно? - Пробурчав Наньгун Левунь, затасовуючи Су Ло до гостевої кімнати західного крила — поки ще цілу і неушкоджену.
- Не-не-ні, що ти, - дуже "переконливо" помотала головою дівчина, і знову захотіла.
- Ну, ти... - Обурений почав принц Цзінь, але, так і не знайшовши відповідних слів, в відметку лезонно клацнув Су Ло по носу.
- Наньгун Люуню, ти просто зачарована! - хіхнула екс-Четверта Міс і дзвінко смоккла його в щоку.
Хлопець відразу ж застиг, як вкопаний, занісши одну ногу над порогам. Що... Навіть після того, як він виставив себе повним ідіотом, його ще й похвалили?
Су Ло обхопила обличчя хлопця, що нахлинув, і зазирнувши йому в очі лукаво:
- Скажи, за які заслуги мені, Су Ло, дісталося ось таке диво?
- Ло Ло...
- Все, тепер ти мій - за цим твердженням пішов ніжний поцілунок. - Між іншим, мені через деякій невтримності жити ніде! І ти тепер, як чесна людина... - Домовити їй не дозволив черговий приступ « хахайки», але тепер вже Наньгун Люуні не хмурився, а вторив її обаценько-радостною посмішкою від вуха до вуха.
- Весь твій, - слухняно закивав він, відчуваючи, як його накриває всепоглинаюча, вибиває грунт з під ніг і розхитує небо над головою неминучого щастя.
- Ти це... тільки не візьми в звичку рушити навколо що ні попада, гаразд? Не вилаяй тут причинного зв'язку з цим типу, - прискорила струпну мську Су Ло, але коли побачила, як її загарбав „чесна людина" знову розхвилювалася.