Глава 1009
Чоловік, відчувши цей настрій похмурою рішучістю Су Ло, що сталося з ним - врешті-решт, кому вона потрібна, ця правда і відвертість! - і навіть хотів піти на комну:
- Якщо тобі так важко про це говорити, то може не треба...
- Треба-надо, ще як треба! - З якимось садистським задоволенням майже проспівала дівчина. Ну а що, він адже так хотів дізнатися подробиці її особистого життя (промайлой, на секундочку!), тому тепер нехай не жаліється. - Думаю, саме зараз час розповісти тобі правду. А після ... Залишатися або піти - це буде твій вибір, я не осуджу тебе ні за один з них.
Наньгун Левюнґ зітхнув і, склавши руки на колінах, як зразковий учень, приготувався звертати увагу.
- Скажи, ти віриш у реінкарнацію? - Я вирішила не ходити навколо екс-Четвертої Міс.
Чоловік нахмурився, потім посміхнувся і з надією подивився на Су Ло: « Це був жарт, так?», але не помітив ні сліду веселощів. Реінкарнація... Задай йому це питання хто інший, він би голосно фиркнув і покрутив пальцем у скриню, але Су Ло...
- Можливо, - але відповів він з деякою опалю.
- Так от, реінкарнація — це не вигадка, - продовжувала дівчина, уважно спостерігаючи за реакцією співрозмовника. - Я чітко пам'ятаю своє минуле. Дитинство, юність і дорослішання - я можу розповісти тобі про все, — і, мабуть, вирішивши добити Нангуна Люня, поки той ще не відступив від першого шоку, пустилася в подробиці: Іншим. Технічний прогрес, наука і винаходи: літаки, поїзди, автомобілі, різні сплави металів та цементу... Юнь Ці я зустріла теж там, у своєму попередньому житті.
Ще один раз, коли Наньгун Люунґ зробив те саме — дав дівчині належну хитрість: спочатку обікрав свою реінкарнацію, збив із пантелику будь - які незрозумілі слова і потім — як вихохом по голові! - Вставляти про цього мерзенного третього принца. Але, як виявилося, на цьому шок-контент не закінчився:
- І в тому світі... Ми з Юнь Ці були дійсно разом, - видала Су Ло на одному диханні. І, користуючись тим, що хлопець поки явно не в змозі хоч якось висловити своє ставлення до всієї ситуації у вербальній формі, сказала зовсім тихо: - і дитина ... Так само. Якби не кинджал, який встромив мені у груди Юнь Ці. І це зовсім не фігуральний вираз, як ти можеш зрозуміти по тому факту, що я зараз у цьому світі. Юнь Ці пожертвував нами обоми, заради благополуччя власної дупі.
Тон Су Ло був досить недбалим, але від Наньгуна Люня не закрилася злоба та гіркота. Нехай рана від зради і зарубцюється, але шрам ще довго буде натягнута — це не минає й не забувається. Від цього усвідомлення принц Цзінь відчув себе ще більшим ідіотом: треба ж йому ревнувати в той озлоблений день... І було б ще через що.
Сонце зайшло на горизонт, занурюючи світ у темряву з оксамитом. Двоє молодих людей мовчали, думаючи кожен про своє. Здається, вони навіть не помітили приходу ночі, так і продовжив сидіти в темряві; ніхто не квапився запалити свічки.
Су Ло не торопила чоловіка з відповіддю: що б він не вирішив, чи стане з нею, або піде без повернення — вона прийме це. Але секунди мовчання все тягнулося, ліниво зливаючись в хвилини, а Наньгун Люні все не відповідав. Він напівлежав на матраці, втупившись у чорну стелю, і думав, думав...
Ще трохи чутної видри, і в наступний момент дівчина потрапила у міцні обійми. Принц Цзінь закопав у її волосся, в них же і прошепотів:
- Ло Ло, я, мабуть, остаточно збожеволів, але... Я тобі вірю.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Глава 1010
Він сказав, що вірить їй? Су Ло спочатку подумала, що це у неї слухові галюцинації на ґрунті фізичного виснаження почалися. Але його руки, такі тверді і водночас злегка піддатливі, ніби він боявся стиснути надто сильно, завдати хоч найменшої шкоди — ось що було відповіддю. Він дійсно їй повірив...
- Наньгун... - Вона сама не знала, що хотіла сказати. Очі пощипували від непрошених сліз, а з горла вирвався напіввсхлипс-полішок. Хто б міг подумати, що Його Високість принц Цзінь, Великий і жахливий, незмирий та жорстокий - раптом повірить її приголомшливій оповіді? Поверить і прийме. З його відвертим характером він повинен був звинуватити її в черговій брехні, розхрещувати всі меблі у цій кімнаті, не задовольнитися створеними і затопити наносити матеріальну шкоду решті Гросмейстера Рон Юна, а він ... Поверил.
Чоловік злегка відсунувся, заглянув у блискучі очі Су Ло. А в наступну секунду його долоні обхопили талію дівчини, притягнули до себе і ...
Ліхорадковий поцілунок буквально обгорнув її губи. Властивий, всепоглинай, не знехтуваний непокорою і в той же час п'янкий ніжний, пристрасний і прохав: « Не відштовхуй мене, ти так потрібна мені зараз!»
Наньгун Левуні, змушуючи себе відімститися, вперся лобом у її чоло, намагаючись відпочити. Серце вискакувало з грудей, легені горіли — неначе він пробіг сто метрів за п’ять секунд. Проте Су Ло не був кращим. Хоча її здишку можна було списати на загальне виснаження організму - принаймні так вона це собі і пояснювала.
Повітря в кімнаті було наче загустело, і кожен подих давався з неімовірною працею. Напруження було майже осязаним, тишу кімнати порушувало тільки переривчасте дихання. Очі в очі — щоки дівчини відразу спалахнули алим рум’янцем.
- Ло Ло, - хрипло вимовив Нангун Люнь, облизнувши губи. - Ло Ло, ти мені подобаєшся. Так подобаєшся, що мене... Це мене трохи лякає.
Серце Су Ло на мить пропустило удар. Жартуючі визнання в їх невипадковості бували не раз, але щоб він ось так серйозно говорив їй про свої почуття ... Мабуть, це щось нове. І дуже сумуюче.
Наньгун Левуні також відчував себе трохи не в своїй тарілці, у горлі стояв ком, вуха горіли алим полум'ям. Для нього все, що відбувається тут і зараз теж було в новинку. Але він розумів, що слова повинні бути сказані. І після цього шляху назад вже не буде. Прокашлячи, він продовжив:
- У минулому я завжди був сам. Крім того, я був упевнений, що так і буде тривати до кінця моїх днів. Але ти вернулася у моє життя, і з першої нашої зустрічі я не можу відірвати від тебе погляд. Тільки тебе я бачу поруч з собою. Ти - перша дівчина, за якою я готовий піти і в вогонь, і у воду. Ти перша, кого я обняв, першу, яку я поцілував. Та що вже там, з тобою пов'язаний фактично весь мій « перший досвід» з протилежною статтю, ти в тому числі перша людина, яка дала мені відпор - з нервовим смішком хмикнув хлопець.
Су Ло мовчала. Зараз вона могла тільки слухати, і згадувати їх перше зібрання на дереві в маєток її так званого "отця". Мабуть, тоді вона була шокована нахабством цього в’юнця, але що їй і у голову не могло прийти, так це те, що цей яскраво виражений ловлят цілується вперше у своєму житті! Тоді він їй зовсім не здавався недосвідченим жовторотиком у справах серця...
А Нанґун Люньн, підбадьорений її мовчанням, з жаром продовжив:
У мене не було стосунків до тебе, я ні в кого не закохувався до вас, і коли зіткнувся з цими незрозумілими почуттями, то просто опинився заплутаний. Я не знав, що робити - та й тепер здебільшого не знаю -- як не образити, як захистити, щоб показати свою любов до тебе. Я розумію, що зробив багато помилок і, на жаль, зроблю ще більше... Але я не хочу тебе засмучувати. Більше всього на світі я боюся втратити тебе,- Су Ло спробувала його перервати, але він зупинив її, м'яко доторкнувшися пальцем її губ. - Я, Наньгун Люуню, з твердим переконанням можу сказати: у цьому світі мені потрібна тільки ти. Тому Лоу, - його пальці міцно переплелися з її: чи готова ти пройти зі мною руку об руку наш життєвий шлях?
Здавалося б, якби вона вже не лежала, то після цих слів точно впала б на підлогу. Хто б міг подумати, що зарозумілий і високомірний принц Цзінь може вимовити щось подібне? Але ось він, перед нею, з тремтінням і смиренністю чекає її вердикта, як засуджений до страти наказ про помилування.
- Ты...