Глава 1007
Минуло сім днів відсмоктування. На виході тижня, за мить до того, як за дверима почули кроки, Натан Люунь відкрив очі.
Захоплений Рон Юн злегка кивнув, вітаючи хлопця і переконавшись, що все гаразд, відкрив кришку котла. Су Ло сиділа на дні, схрестивши ноги, і безупинно культивувала, даючи їй можливість вільно протікати через її тіло. Завдяки своїй наполегливій праці вона почала серйозно просуватися у вивченні Техніки Танца духовних кроків. Ось тільки її нещасне поранлене тіло не готове до подібних навантажень: воно напевно відразу розвалилося б на шматки, здумай їй випробувати свої новоприбуткові навички.
Почувши якесь шевіння зовні, вона відразу вийшла з медитації і підняла очі на Рон Юна.
- Давай сюди свою руку, — замість вітання наказав він. Але за його грубу холодність і байдужість, були дійсно сильні почуття: тривога, ніжність, легка вина.
Поки вчитель слухав дівчину, Наньгун Левуні важко не зводив очей з неї і намагався вловити найменші зміни емоцій. Але чоловік як і раніше залишався спокійним, і через пару хвилин задоволено кивнув Су Ло:
- Досить непогано, зійде.
Тільки зараз принц Цзінь дозволив собі полегшено видихнути. Він негайно потягнувся до дівчини, щоб допомогти тій вибратися з імпровізованої «вани», але вона гордево вкинувши ніс, велично відмовилася від його руки:
- Я можу сама.
Врешті-решт, вона вже досягла шостого рівня розвитку і не впорається з такою елементарною вентиляцією, як ходьба! Ось так от, полігоночку-потихонечку, щоб не шлепнутися ганебно назад у густу ароматну жижу - а тонути в супі вона категорично відмовлялась! – вхопитися за пузатенький бік котла, повільно підтягнутися. Кинути переможний погляд на Ненгун Люя, який не спускає очей з неї - бідолаха так розпереживався, що як би не стер собі всі зуби, та визири не зламав - розвпрямити ноги, приймаючи довгождане вертикальне положення... Потім відчути, як ці ноги раптом стають ватними і зраджені роз'їжджаються... А в наступну мить виявитися у обіймах принца Цзіна, який одним ловим рухом вивихнув її з котла, не дозволив плюхнутись назад. Обережно підхопив її ноги і плечі, абсолютно ігноруючи свій одяг та струмені стружки жижі під ногами:
- Сама, сама... Ось як тільки зможеш нормально йти, тоді і будеш саму нікуди.
- Йди помолись, і дивись, не простудись, — напутував Рон Юн. - Ваш організм зараз ослаблений, не вистачало запалення легенів.
Він хмуро проводив поглядом хлопця, який так звиклиноситий Малюку Ло, і виявив якесь лицарство всередині: ніби його дочурку раптом взяв та потягнув у свою печеру якийсь чужинець.
***
Після того як Су Ло дещо відмилася від соку рослин і переодягалася в чисте, вона була відправлена Нангунем у ліжко, а також дбайливо закутана в пухове ковдричко.
- Гей, я так-то не настільки слабка і безпорадна, - проворчала дівчина. Після семи днів у чудо-супчику їй дійсно стало набагато краще: принаймні тепер вона могла спокійно спілкуватися, не втрачаючи свідомості кожні п'ять хвилин.
Чоловік нічого не відповів, але продовжував свердлити своїми чеськими очима.
- Ну чого ще? - Буркнув Су Ло, зручніше влаштовуючись у пів-сидячому положенні, спираючись на подушку.
Наньгун Левуні дуже наблизився до неї на два кроки, і без попередження... бухнувся на коліна, низько схиливши голову.
- Ты... Ти чого це? - Запаникувала дівчина на якусь мить. - Якщо вирішив помити підлогу, візьми ганчірку — не обов'язково використовувати для цього власний одяг...
- Ло Ло... - Глучно перебив її хлопець, опускаючи голову ще нижче, так, щоб обличчя закривали волосся, і щоб вона не побачила болю, що спотворила до незбагненності його риси. – Прости.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Глава 1008
Ось він, нарешті, і сказав це. У ті останні дні їм було очевидно не до вибачення: Су Ло скакала поперемінно між сном і яв’ю, а сам він сильно збирався з думками. Але тепер, коли все було сказано, йому нарешті полегшало.
Дівчина зчепила руки в замок і відвела погляд. У пам’яті відразу спалахнув той злий день. Твердість дерева, їхня сварка, його крики, потім його поспішний вихід... І дощ, що без кінця стікає крижані краплі - спина Нангуна Луюня, яка розчиняється в його потоках, її волосся, промоклі і прилипні холодними сосульками до її заплавної обличчя...
Рука сама потягнулася до схильної голови хлопця, ніжно потріпала його волосся:
- Того дня... Я теж повела себе неправдоподібно. Я не можу перекласти всю провину на тебе.
- Ні, це я був неправий, у всьому! Від початку до кінця! - З упертим переконанням пробурмотів він, піднявши очі: Су Ло ледве не задихнулася від нахлинуючого болю, розкаяння, ніжності... Любов.
- Ну, якби я не промовчала тоді все було б не так погано. Тому, не варто себе вже звинувачувати - з гіркою усмішкою вимовила дівчина.
- Ло Ло... - Чоловік, не довіряючи власному щастю, різкий, але обережній рух притискає Су Ло до себе. - Мені так шкода, правда...
І, втупившись у її волосся, він говорив, казав, говорив... Про те, як його спалювала зсередини ревнощі (« Я був ідіотом! Чи зможеш ти мене коли-небудь пробачити за це?», як він буквально знехтував від страху втратити її, так як сподівався, що вона скаже хоч щось, чого не хотів йти і чекав, щоб вона поклікнула його, зупинить, пояснить...
- Якби я в той день не повівся себе, як ревнивий ідіот, ти б не ... З тобою б не сталося... - Від одного спогаду про те, що зробила з його дівчинкою стара відьма Ян Сія, у Нанґун Люня здувалися вени на лобі.
- Ну, добре, Вчитель вже помстився за мене, вірно? - Задоволено відреагувала Су Ло. Яке ж щастя знати, що за тобою більше не буде тягатися могутня і зовсім божевільна тітка!
- Її повинен був вбити я, - хмуро кинув Нангун Люнь.
- А як по мені - яка різниця? Померла, так померла — туди їй і дорога.
- Але Оуян Юньці досі живий!
- Ось вічно ти мені радіти не даєш, - сумно зітхнув дівчина.
З небагатьох розповідей Ґроссмейстера вона дізналася, що її « колишній» став на певний Демонічний шлях і незабаром стане великою загрозою для оточуючих. Навіть зараз Вчитель не міг його знайти... І це було тільки половина проблем. Друга річ полягала в тому, що Наньгун Люні не боявся і не присягався у тому що вона сама винна. І він сам дурень і таке інше - Су Ло все одно бачила, як тема її стосунків з Юнею Ці його бентежить.
Згорнувши руку принца Цзіна, дівчина негрубко запитала:
- Ти мені довіряєш?
- Абсолютно, — ні секунди не вагаючись відповів Нангун Люнь.
Відтепер, що б вона йому не сказала - він повірить їй. Це була своєрідна клятва, дана їм самим у той день, коли він виявив Су Ло на грані смерті.
Дівчина дивилася на чоловіка і мовчала. У променях сонця його вигляд сяяв у вигляді таємничості, краси та мужності. Чи готова вона втратити його?.
- Думаю, настав час розказати тобі про моє минуле, кивнувши власними думками, вимовила Су Ло. Вона не хотіла, щоб Юнь Ци знову зміг зруйнувати їхні стосунки. Тільки правда могла захистити їх обох. А якщо Нанґун Люнь не зможе прийняти це, прийняти її життя і її минуле ... Що ж, краще прояснити цей момент відразу, щоб потім не було боляче.