***
Так збігала кімната Маріанна, яка була в гуртожитку, поруч з Францом. Сама кімната Франца була ізольованою в куті коридору, і кімнату Маріанн було теж так.
Франц довго стримувався перед кімнатою Маріанн. Він вже кілька разів намагався постукати у двері, але не робив цього. Незважаючи на те, що в тій кімнаті була його наречена, вона все ще була дівчиною і відвідувати її посеред ночі було непристойно.
"Краще повернешся заврора вранці".
Франц, який повернувся до кімнати, був дуже стурбований. Він не хотів засмучувати Маріанн.
« Це тому, що мені дуже шкода".
Хоча більшість з них зустрічалися на сімейних святах, вони мали обов’язкові зібрання і тільки звичайні розмови. Однак він вважав, що цього достатньо для того, аби дізнатися про Маріанну.
Вона була щирою і завжди чесною людиною з прямолінійним виразом обличчя й мімікою. Маріан Демірофф ніколи не була людиною, яка йшла з запланованої дороги.
"Ах, це було через це, ось чому?"
Сім’я Демірофф була сильнішою за родину Веста. Репутація та походження родини також могли похвалитися більш довгими історіями, ніж Вест. Звичайно, їхня гордість аристократів була вищою від у Весті.
« Я заплутався тут честь Маріанни Демірофф».
Франц почав переконувати себе.
"Репутація Маріанн впаде, якщо підуть чутки, що її наречений спілкувався з іншими жінками".
Здавалося, що Франц провалився на дно безодні.
« Це моя вина»
На відміну від Кратя, життя в школі-інтернаті Окулус було веселим. Він був такий щасливий, що всі рани в Академії Кратьє були зцілені.
« Я думав тільки про те, що відчував".
Це було так весело, що він не думав про свою сім’ю і його наречену Маріанн. Франц глибоко роздумував про свою легковажну поведінку.
Але потім він почув стук у двері. 9:40 вечора було досить пізно, так що навряд чи прийшли вчителі.
— Хто там?
Коли Франц крикнув убік дверей, через двері донісся спокійний голос.
— Це я.
Це була Маріанн. Франц поспішно відчинив двері, щоб привітати Маріанн.
— Маріанн... Я збирався відвідати тебе завтра.
Францу не терпілося вибачитися перед Маріаном. Я ніколи не хотів образити Мар’ян.
— Я помилився в кабінеті директора раніше. Пробач, я приношу вибачення Маріанн за те, що сам зруйнував майбутнє.
Можливо, завдяки щирим вибаченням Франца настрій Маріанн поліпшився.
- Я прийму твої вибачення. Чесно кажучи, я була розчарована. Я знаю, про що турбується Франц, але це все, що ти бачив про мене?
— Ні, це тому, що я не хочу все зіпсувати. Диплом Окулусу не допоможе майбутньому Маріанн.
Маріанн дуже розсміялася, коли Франц почав говорити з великою кількістю етузіазму. Це був звук сміху, тому що вона дійсно була в хорошому настрої. Францу здалося, що Маріанн так сміялася.
- Це правда, що диплом Кратьє допоможе в майбутньому, але його відсутність не означає, ніби я не можу бути адміністративним чиновником.
- Звичайно, це правильно. Оценки Маріанн були хорошими.
— Я впевнена, що мене не відштовхнуть від просування по службі, коли я буду змагатися з кимось, хто закінчив престижну Академію.
Франц кивнув у відповідь на впевненість Маріанн. Навіть коли він думав про це, у нього було передчуття, що Маріанна могла б це зробити.
— Чесно кажучи, я все ще хочу, щоб Маріанн повернулася.
Вже надто пізно.
Голос Маріанн був спокійний, як завжди, хоча вона знала, що упертість Франца була безглуздою.
- Я знаю, шляху назад немає.
Побоюючись, що Мар’ян знову образиться, Франц якнай обережніше заговорив.
— Я просто хочу, щоб ти вступила до Академії краще, ніж ця.
- Це мій вибір. Для мене це найкраще місце, де є Франц.
Коли Маріанна простягнула руку і спробувала взяти Франца за руку, він похитав головою.
— Прости, я заплутал честь леді.
- Що?
— Але присягаюся, я не вчинив нічого ганебного. Я постараюся в майбутньому не говорити про те, що проводжу час зі своїми подругами надто недбало.
— Франц, я... Я...
— Мені так шкода, я не думав, що репутація Маріанн може зіпсуватися.
У Францовому творі Мар’янн поступово затвердів свої слова.
що я пройшла весь цей шлях, щоб звернути твою увагу на мою репутацію?
Обличчя Маріанн спотворилося. Франц вперше зрозумів, що Маріанн зараз дуже засмучений.
- Ти мені подобаєшся.
Кінець слів трохи тремтів. Франц застиг на місці.
- Я прийшла сюди, бо хотіла бути з Францом.
Маріанн мало-помалу набралася сміливості і підійшла до Францу. Але Франц мало-помалу відступав назад. Він не розумів, чому зараз намагається уникати Маріане.
Мар’ян відразу розплакалась, побачивши реакцію Франца.
- Ти дійсно не знав?
Він поняття не мав. Франц має щелепу.
- Ти мені подобаєшся. Я думала про тебе з першого дня, як побачила тебе.
Здавалося, що носи Франца тремтіли. Він також був вражений тим, як умудрявся стояти.
Маріанн обережно простягнула руку і взяла Франца за руку. Маріанн також тремтів.
Ти мав силу, але ніяк не міг використати її для покарання людей.
Маріанна, яка тримала Франца за руку, вклала у неї більше сили.
— Тому я подумала, що Франц був дійсно сильним чоловіком. Я сказала це в день заручин. Хіба ти не пам'ятаєш, що я сказала?
Голос Маріанн задрижав.
У цей момент Франц стрихнув руку, спійману Маріанн. Від задньої частини шиї до обличчя та мішечок вух піднімався жар.
- Зупинись...
Він навіть не чув, як Маріанн щось говорила під стукіт його б'ється серця. Франц приклав тильний бік холодної долоні до своїх гарячих щоках. Він почувався дивно.
— Припини. Будь ласка, йди.
Коли Франц відступив, Маріанн закусила губу. Дрогожеві зелені очі були вологими, наче вони були важко поранені.
Оскільки Франц продовжував уникати її поглядів, Маріан була змушена залишити його кімнату.
Франц глибоко зітхнув зі звуком зачинених дверей. Його шалене серце не було знати, як заспокоїтись. Вирвався зітхливий подих.
***
- Можу я посидіти з тобою?
Під час обіду Маріанн підійшла до Франца, який обідав на самоті. Коли Франц побачив обличчя своєї нареченої, він згадав визнання, яке почув напередодні, і мало не поперхнувся.
— Тоді я сяду.
Коли Франц не відповів, Маріанна знехтувала цим дозволом і сіла навпроти нього. Це було місце навпроти Франца.
Маріанн озирнулася їдальню, на тарілці був тільки суп з хлібом.
— На відміну від Кратеї, ця школа є малою і обережною, але мене дуже зворушує.
Францу було дивно бачити, як Маріанн намагається знайти щось, що можна похвалитися в набагато меншій і убогої їдальнею, ніж Кратьє.
Маріанна, яка поступово відчинила хліб, була елегантною і граційною навіть в очах того самого палаца.
Бормотіння. Він чув, як студенти перешіптувалися.
— Вона гарненька, навіть коли їсть.
— Вона дуже виділяється.
Франц помітив, що всі студенти в їдальні дивилися на них. У нього знову піднялася температура до вух.
Окулуса не мала шкільної форми, тому всі були одягнені в цивільне. Маріанн, як і інші студенти, була одягнена у своє звичайне домашнє плаття.
Був простий дизайн, але від текстури тканини до стану шиття він з першого погляду відчув явну різницю між одягом інших студенток. Прекрасної краси було також достатньо, щоб привернути увагу.
Рука Франца з ложкою стала наполегливою. Незважаючи на те, що їжа, яку він поклав, все ще була в роті, він поспішно встав.
— Мені треба підготуватись до занять... Я піду першим.
Ще до того, як Маріанна почула його слова, Франц поспішно покинув їдальню.
Бум, бум, ок.
Його серце знову закололося.
« Що мені робити?»
Він згадав визнання, яке почув напередодні ввечері.
- Ти мені подобаєшся.
Серед симптомів, які були у вас на серці або в душі, було те серцебиття. Було важко дивитися на обличчя Маріанн.
"Маріанн в порядку?"
Навіть близькість Маріанна змушувала його нервувати й важко зносити це, але вона призналася йому спокійною.
Франц обернувся і побачив Маріанн, яка сиділа на самоті далеко за дверима їдальнею.
«...!»
Маріанн залишилася сама і сиділа нічого не в стані їсти. Франц ніколи не бачив, щоб Маріанн стримувала сльози, які ось-ось проливаються.
Поколювання.
Дивно, але він відчув біль у грудях.
"Странно".
Франц знову розгорнувся і побіг до класу. Розчарування продовжувало накопичуватися до такої міри, що було важко дихати.
« Це так дивно!»
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata