***
Дружній вечір у колі сім’ї. Я бачила, як сім'я насолоджується їжею.
— Дорогой, я думаю, що морепродукти, які ти принесла, дійсно свіжі.
Моя мама змакувала страву зі свіжих устриць як закуску, а батько із задоволенням спостерігав її.
— Кажуть, що зараз сезон, тому я звернув на це увагу.
Сьогодні мій батько вирушив на риболовлю. Коли він передав шеф-повару устриці і кефаль, спійманої ним та рибалкам, це стало чудовою стравою і підійшло до столу.
— Я з нетерпінням чекаю страви з кефалі.
— Якщо тобі сподобається, я зловлю її наступного разу.
- З такою швидкістю ти станеш рибалкою, хо-хо.
Зараз не сезон устриць, Отче. Я хотіла сказати, що риба та молюски небезпечні в теплі весняні пори року, але я не могла відкрити рот тому що вона порушила мирне.
- Ларіель, може спробуєш моркву? Ти повинна їсти моркву, щоб стати вищим.
Поки решта сім’ї їли, Франц годував Лауріель за дитячим столиком.
- Ларіель не магл! (П\п: Тобто, вона не є фанатом даної їжі, виходить за межі улюбленої страви)
Ларіель не випускала з рук маленьку ложку, щоб Франц зачерпував їжу. Ларіель хотіла робити все сама.
- Я зроблю це, пане Франце, поїжте.
Альто, дворецький, приніс Францу дитяче харчування, яке він приготував сам.
— Все в порядке, я зроблю це.
- Скоро буде подане амбітна страва з кефалі від шеф-повара. Якщо пан Франц не зможе його їсти, шеф-повар засмутиться.
Франц навіть не торкався своєї тарілки, бо вечеряв з розсіяним Ларіель. Альто це було неправдоподібно, тому що я навіть бачив його.
- Тоді, будь ласка.
Франц повернувся до своєї тарілки, показавши ознаки жалю до Альто. Нарешті Франц почав їсти.
- Ларіель воліє їсти сама.
Маріанн, яка сиділа поряд з ним, подивилася на Франца і сказала це. Франц продовжував дивитися в сторону доньки, яка була з Альто, щоб подивитися, чи вона їсть добре чи ні.
Ти схуд, Франц.
Франц був зайнятий підготовкою до конференцій по місцях перелітних птахів у клубі диких пташок. Але коли він повернувся додому, то відмовлявся вивчати їх, бо любив доглядати за ними.
Атмосфера в домі була такою ж гармонійною, як завжди. Як завжди в спокійній вечір, я глибоко зітхнув і ледве відкрила рота.
— Мама, папа. Я... Я збираюся піти з Рицарів-хранників.
Занадто глибокий мовчання.
Очі Альто, палацового батька, який їв, матері, Франца, Маріанн і Ларіель, та кухонних слуг, які носили їжу, були спрямовані на мене.
- Ти не повториш це? Боюся, останнім часом у мене проблеми зі слухом.
Мій батько хитрував вухо однією рукою і твердо вірив, що він неправильно почув.
— О Боже, да. Я теж не думаю, що правильно розчула. Мені здалося, що Кайла хоче відпочити.
Мама спробувала змінити вираз обличчя і розсміялася.
- Тобі може знадобитися перерва. Чому б тобі не взяти відпустку?
Моя сім'я намагалася заперечувати те, що я зараз сказала, тому що вони, мабуть, неправильно розчули.
Тільки одна людина, крім Франца, зітхала.
- Я повторю вам ще раз. Мати, батько. Я йду з Рицарів-хранників.
Я говорила чітко, так, щоб всі в їдальні могли чути. Вираз обличчя мого батька раптово стало серйозним.
— Я не розумію. Якщо твоя кар'єра пройде так само гладко, як зараз, наступна посада Генерал-Комендіра буде твоєю
Сказав мій батько з невимовним виразом обличчя. Це було передбачалося, але його прив'язаність до Рицарів-Хранителям була сильнішою ніж я думала. Можливо, тому, що сім'я Веста довгий час займалась постом глави Рицарів-Хранників.
- Батько, бути генерал-Командиром Рицарів-Хранителі зараз не важливо. Це подія життя або смерті для нашої сім’ї.
- Що ти маєш на увазі?
— Це...
Можу я говорити про Астера? Франц добре знає обставини, але наша сім’я не має уявлення про його існування. Франц відкрив рот, поки я бурмотіла.
— Будь чесна, сестро.
Мої очі були прикуті до Франца. Франц кивнув мені. Все в порядке.
— Батьку, я поважаю твою волю. До цих пір не було нічого поганого в тому, чим хотіла займатися моя сестра. Я радий, що все вийшло.
Слова Франца вразили батька.
- ...Це правда.
Татова реакція, яка була пом’якшена в повній мірі, додала мені сміливості.
— Скоро буде тайфун, який потрясе палац, тато. Наша сім’я не повинна потрапити в цей шторм.
Обличчя мого батька, матері і Маріанн стали ще гірше, ніж коли вони почули мене в перший раз.
- Розкажи мені про це краще. Що трапилося?
Я почала говорити про Астера після того, як кивнула головою.
— Я не знаю, коли, але рано чи пізно у палац з'явиться П’ятий Принц.
- П'ятий Принц? Їх всього четверо. Принаймні двоє мертві...
Батько все більше і частіше говорив з ним про те, як він себе почуває. Я впевнена, що у нього була якась думка на цей рахунок.
— Незаконна дитина Імператора. Я згадав. Єдина дочка Герцога Литхі...
Коли про сім’ю Литхі, яка вже була скручена, почали говорити спокійно. Здавалося, що це незвичайна ситуація.
- Ти маєш на увазі дитину, яку Лідіана народила перед смертю? Я думав, що дитина мертва...
Для покоління батьків ситуація між Імператором і Лідіаною Литхі була великою.
- Жив, тому що Герцог Литхі старанно сховав його.
— Дитина Лідіана, яка була жива.
Мама щось пробурмотіла собі під ніс.
- Але як ти дізналася про це?
Мій батько запитав мене, звідки я можу знати таку інформацію.
- ...дуже конфіденційна інформація. Ти ж знаєш, тато.
Я подивилася на свого батька, колишнього Командира Рицарів-Хранників. Оскільки це було високе місце, мій батько також зіткнувся зі всілякими таємницями Імперії під час свого перебування на посаді.
— Так, саме джерело має бути конфіденційним.
Тато легко погодився з моїми словами. Навіть інформація про майбутнє, яку я отримала у своєму попередньому житті, вважалася абсолютно секретною для Рицарів-охоронців. Я не можу повірити, що бути в Рицарях-Хранителях зараз допомагає у такий час. Було трохи сумно, що мені скоро доведеться звільнитися. Я більше не зможу використовувати це виправдання, якщо піду з Рицарів-хранників.
"П'ятий Принц також дуже хороший в магії".
— Він успадкував духовну силу королівської родини. Це велика сила.
Потім я прочитала тривогу на обличчі батька.
- Ти хочеш сказати, що якщо присутність П'ятого Принца потрясе палац, Імператор і Імператиця можуть опинитися в небезпеці?
Я сковтнула слину. Я відчувала, що досягла найбільшої кризи.
— Він може бути небезпечним, а можливо й ні. Я не знаю, чого хоче П'ятий Принц.
— Герцога Литхі стратили, а сім’я впала і в дитини буде глибока образа на Імператорський палац.
Батько спокійно не користувався титулом « Принц» щодо Астера, який ще не був визнаний сином Імператора.
— Дворець у небезпеці, і тим більше наша сім’я повинна захищати його.
Справді, як колишній глава Рицарів-Хранників, відданість мого батька Імперії була глибше, ніж очікувалося.
— Випадково... Чи імператор оголосить, що він передасть трон своєму незаконному синові?
— Єдиний, хто має право успадкувати трон - це Насильний Принц Кайрус.
Мій батько був чоловіком, який цінував законність. Якби Астер став Спадкоємцем у своїй початковій книзі, то не прийняв би цього.
Зникнення сім’ї Веста змішувало б одержимість Астером Францем і політичні проблеми. У цей момент мені дуже пощастило, що мій батько поспішав передати титул.
- Батьку, я не можу підкорятися твоїй волі.
— Кайла!
Бум! Мій батько схопився на ноги, і стілець відкинувся назад.
— Як голова родини Веста, благополуччя і безпека нашої сім’ї, а також мир людей на землі є найважливішими. Ми не можемо піддавати нас ризику.
Переможний стіл став бомбою сповільненої дії. Єдиною людиною, яка їла, була невинна Ларіель.
— Я настійливо заявляю! Я, Маркиза Кайла Веста, йду з поста главою Рицарів-Хранників. Я також звільню всіх членів родини Веста з Ордену Вартового, який знаходиться в центрі Імперії.
- Кайла, про що ти думаєш?
Обличчя мого батька почервоніло, наче у нього піднялося кров’яний тиск.
— Кайла, ти повинна прислухатися до думки старших в родині. Зараз це занадто догматично.
Моя мати намагалась переконати мене, що можна бути якомога спокійнішим. Але я похитала головою.
— Я приведу сім'ю Веста, розібрану по всій Імперії. Мого дядька і всіх моїх кузенів.
— Кайла!
Зрештою батько закричав, і Лоріель розплакалась. Здавалося, її налякала раптова зміна атмосфери.
Ми розширили кордони Шіцуро до Весту. Родичі, які приїдуть до Весту, будуть захищені.
У відповідь батько переклав погляд на Франца. Це було все одно, що дивитися на зрадника.
- Франце, ти згоден?
Франц, який обіймав Ларіель і заспокоював її, коротко потиснув плечима. Франц, який дивився на мене, знову уважно подивився на батька.
— Да, отец. Я підтримую її волю.
Я подивилася на батька і матір, Франца та Маріанн, а також на персонал одного за іншим.
- Хоч би що трапилося з палацом, Веста не виступлять вперед. Наша сім’я, а не палац — це те, про що ми повинні дбати. Я буду захищати тільки свою сім'ю, а не імператорську!
Батько підійшов до мене. Він виглядав таким сердитим. Я інстинктивно закрила очі, коли він потягнувся до мене.
Це було настільки догматичне рішення, що я подумала, щоб на цей раз мене могли вдарити, але несподівано батько взяв мене за руку обома руками.
- Я завжди робив те, що ти хотіла, і я знаю, ти не з тих хто робить поспішно. Але не цього разу.
Очі мого батька почервоніли, як ніби він збирався заплакати.
— Захищати палац означає захищати Імперію. Той факт, що в нашій сім'ї є Шіцуро і Шует, означає, ми також повинні взяти на себе відповідальність, Кайла.
Старші покоління мого батька вважали, що ми повинні виконувати свої обов’язки так само, як Шіцуро і Шует. Велика сила не лише приносить задоволення, але й несе відповідальність. Я також погоджуюсь з цією ідеєю.
- Я розумію, Отче.
Я тримала батька за руку, міцно стискаючи одну зі своїх рук.
- Але я теж не можу прогнутися.
Найважливіше, що я думаю - це сім'я. Я не настільки патріотична, щоб вибирати свою країну, а не мою сім'ю. Я не дуже благородна людина.
- ...це наказ як голови родини.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata