Після мого повернення додому мене відвідали всі: від Філії та Айріс до випускників і директора академії. На щастя, ніхто не ставив мені запитань про те, де я була, що довелося пережити і хто мене забрав. У іншому діалоговому вікні було показано один:
- Як почуваєшся? Добре їси?
— Я в порядке, спасибі. І сплю, і їм добре.
Між моїми друзями і мною було прийнято негласне правило поводитись так, ніби нічого не сталося. Іноді наступала незручна тиша, але щоразу вона поступалася місцем сміху.
— Директор Кратьє сказав, що мені варто здати випускний іспит вдома, - я розповіла друзям про зустріч з директором.
— О, правда? Чудова новина, Кайла.
- Він сказав, що я маю представити своє випускне завдання.
— Завдання?
— Мені веліли написати доповідь.
— Добре, що ти можеш зробити його і вдома.
— А які у тебе предмети?
— Два обов’язкових предмети і один факультативний - всього три.
— Досить грандіозно, - Айріс злегка нахмурила лоб.
— Це не оцінок за відвідуваність.
— Ну, оскільки за це береться Кайла, то написання промов не буде проблемою.
— Я розпочала роботу вчора, і не можу дочекатися закінчення.
— Молодец! Знаю, ти отримаєш чудовий результат.
Філія та Айріс були настільки зворушені доповідьми, ніби особисто брали в них участь. Але я не почала говорити про те, чому провалила випускний іспит. Я була вдячна за це.
- Коли ти збираєшся приєднатися до Рицарів-Хранників? - Філія запитала.
— Через деякий час, коли поговориться шумиха. Диплома у мене ще немає.
- Хороша думка. Приєднатися завжди встигнеш.
Як тільки Філія закінчила говорити, Айріс запитала:
- Тоді що ти збираєшся робити зі слухами?
що виконувала надсекретне завдання. Цього разу ця стаття буде опублікована.
Мої батьки дуже перешкоджали публікації моїх історій. Але цього разу вони активно використовували засоби масової інформації відтоді, як я повернулася. Сказали, що не хочуть тримати голодних собак.
— Кайла, дійсно... - Філія не могла більше говорити і плакати. Я тихо обняла Філію за плечі.
— Філия, все добре.
- Я повинна була помітити, що ти не прийшла тієї ночі...
У кімнаті згущалась атмосфера, і Філія розридалася. Айріс похитала головою і мовчала. Лише Маріанн, яка прибула в екіпажі, порушила таку сумну атмосферу:
— Вип'ємо чаю. Я виспекла "Мадлен" разом з Францом.
Піднос, який приніс Альто, був завалений солодощами. Філія поспішно витерла сльози і натягнула на обличчя посмішку:
— Якщо це зробила Маріанн, то обов’язково треба спробувати.
— Так, я зробила це з Францом.
Айріс поклала шматочок "Мадлен" в рот і здивовано зупинялася на Маріанн:
— О, Боже, як смачно!
— Да? Я щаслива, що цього разу в мене все вийшло.
— Франц - хороший кухар.
— Ми готували удвох.
— Я й досі не можу забути хліби, які Маріанн спекла під час кулінарної практики. Ти навіть поранилася.
Після однієї з них Філія тхнула Айріс в бік, аж поки та доїдала своє пір’я. Маріанн пила чай. Усмішка поступилася місцем ввічливому спокою.
- Хто іпек це печиво? - Айріс взяла в руки печиво з горіхами. Маріанн знову усміхнулася:
— Франц.
— Це теж дуже смачно! Можу сказати, що він кращий за мій кухар.
- Чудова робота, Франце!
Я поглянула на Маріанн, поки Айріс і Філія захоплювалися кулінарними здібностями Франца. Хм, все як завжди. Спочатку вона була різкою і не вміла посміхатися, за винятком усміху аристократа. Але тепер Маріанн відчувається по-іншому. Що це? Поки я роздумувала, за дверима пролунав стук.
— Заходите.
Двері відчинилися, і увійшов Франц з тарілкою солодощів у руці.
— Франц, заходи!
Філія та Айріс посунулися, щоб дати Францу сісти.
- Що це?
— Це засахарені каштани.
— О, хіба їх не важко зробити?
— Так, це було дуже важко! - Франц схвильовано почав пояснювати Філії та Айріс, як робити каштани в цукру. - Дуже важливо, щоб форма не зм'ялася після варіння очищених каштанів. Те, що мені потрібно покласти сюди, це ... Е-е, Маріанн? Ти погано себе почуваєш?
Його погляд впав на Маріанну, яка сиділа поруч з ним. Наша увага переключилася слідом. Але, як я не бачила, вираз обличчя дівчини здавався звичайним.
— Маріанн... Щось сталося? Філія та Айріс також подивилися на Маріанн, що явно тривожилося.
— Ні, все гаразд, похитавши головою, Маріанн ввічливо усміхнулася.
— Ні, не в порядку, - Франц продовжував метушитися і приговорив: « Вираз обличчя Маріанн поганий».
— Маріанн, у тебе такий вигляд, що ти зараз заплачеш. Що сталося?
Заплатить?
Франц продовжує дивитися в обличчя Маріанн, але я не розуміла, що відбувається. Холодне обличчя Маріанн було блідим, очі і ніс теж, не кажучи вже про сльози. У Маріанн дійсно дуже контрастує шкіра з її вогненно-рижим волоссям.
— Нет, я не плачу...
- Щось не так, Маріанн!
Можливо, це тому, що Франц продовжував діставати Маріанн, яка казала, ніби все гаразд, але з очей Мар’ян насправді потекли сльози. Ми з дівчатами були здивовані, коли побачили заплакану Маріанн. Навіть у сльозах дівчина була дуже гарненькою.
— Просто... Я не вмію готувати, не умію вишивати. Не знаю нових видів птахів...
Вона плаче, тому що чогось не знає? Я обережно поглянула на Філію та Айріс. Мої друзі видавалися дуже збентеженими, як і я.
- Про що ти говориш? Маріанн навчається набагато ліпше від мене!
— Я хочу бути таким же хорошим кулінаром, як Франц, - з очей Маріанн все ще текли сльози. Хіба вона така? Хіба Маріанн могла б плакати від чогось подібного?
— Навіть якщо ти не вмієш, то що це означає? Маріанн не треба нічого готувати чи шити.
Лица Філії та Айріс застигли, коли вони почули заспокійливий голос Франца. Так, сьогодні ввечері був сповнений нових вражень.
— Їжа, яку я готую, майже небезпечна для людей. Якщо Франц не прослідкує, то всі страви зіпсуються! - Тепер сльози не капали, а лились струмком. Вантаж у голосі Маріанн набула вселенських масштабів.
- Хто таке сказав? - Франц обернувся в наш бік. Айріс здивовано показала себе, ніби беззвучно запитуючи: « Це я так сказала? »
— Сестра! Ти повинна була піклуватися про неї!
— Э? Я?
— Маріанн тепер чутливіша, треба бути обережним.
— О, да. Мені шкода, - я всього кілька днів, як повернулася додому, і з того часу мені здається, що я часто отримую нагоню від своєї сім'ї. Надто часто.
— Мне жаль, Марианн. Я нічого поганого не мала на увазі, - вибачилась і Айріс. Маріанн тихо всхлипнула, витираючи доріжки сліз:
— Якщо так, то ти з'їси ті хліби, які я сама висувала?
- Вибач, але я не можу.
Франц відразу втрутився, коли Айріс знову вибачилася:
— Просто з'їж! Це не складно.
— Вибач, я не можу їсти хліб після того дня!
— Ах! - при словах Айріс Маріанн знову розридалась. Не встигла я пригадати, як атмосфера в моїй кімнаті стала абсолютно незручною.
Лише пізно ввечері Філія та Айріс повернулися до своєї гостювальної кімнати. Мріяючи про відпочинок, я лягає на ліжко і звичайно ж, почула за дверима голос Франца:
— Сестра, можу я поговорити з тобою?
Ти знову будеш бурчати на мене через Маріанн? О, Боже мой! Коли я відкрила двері, Франц тримав у руці газету.
але не міг, бо тут були твої подруги.
Показавши на статтю, Франц простягнув мені газету:
- Прочитай цю частину.
Мої очі звернулися до статті на першій смузі.
▫ Замах на її Величність Імператрицу
Герцогом Литхи, страта без суду і слідства. ✔
Я ледь не впала на місце.
- Що це? Він уже страчений?
Франц кивнув:
— Прочитайте і статтю.
Я зітхнула і почала читати статтю.
Бум! Бум! Бум! Бум!
Моє серце аж ніяк не могло заспокоїтись. Я не могла прочитати, бо мої пальці тремтіли.
▫ Проминулої ночі колишній Герцог Літхі, який пообідав на Імператрицю, був арештований і страчений. Макіус Литхі (лее — Літхи) вдерся до Імператорського палацу минулої ночі, сховавши гвинтівку з магічною кулею.
Я прочитала статтю, в якій стисло висвітлював зміст.
Замах на вбивство Імператриці? Хоч би якою була перша історія, як вона могла б дійти такого висновку? Що, чорт візьми, сталося? Герцог Літхі ненавидів Імператрице в оригіналі, але у нього не було такого інциденту...
✔Литхи, який погрожував слугам і досягнув місця розташування Імператриці, вбив чотирьох слуг і спробував знищити імперататріцу. На щастя, магія її Величності запобігла цій спробі. Литхи, якого заарештували на місці злочину, стратили без засідання Вищої Ради за вбивство Імператорської сім’ї. ✔
Дивно. У статті згадували Герцога Литхі тільки по прізвища, за винятком першого речення. Я продовжувала читати:
✔ Так, з сьогоднішнього дня титул сім'ї Літхі втрачається. Крім того, члени сім’ї Литхі не зможуть використовувати ім’я Літка в майбутньому, а приватна власність і територія родини будуть конфіскововані та повернені до імператорського палацу.
Виключення майна та території з втратою права власності? Я згадала великий маєток, який нагадував мені старовинний замок. Круті шпили на твердих стінах; густі сади, що нагадують джунглі, і живі квіти, які прикрашають навколо особняка, де час зупинився протягом 17 років.
Незважаючи на розмаїття флори, в цілому це був похмурий особняк.
▫ Так само, на знак визнання сім’ї Литхі, яка зробила свій внесок у Імперію, тіло якого тепер належить до простих людей буде перенесене в Літвірен сьогодні згідно з наказом Його Величності. Процедура арешту і затримка відбудеться невдовзі після похорону, працівники та персонал також будуть відправлені з особняку. ✔
Усі повинні покинути свої домівки, навіть Астер. Що ж з ним буде?
Око... Здоров? Він в порядку?
Я хвилювалася. Я переживала через Астеру.
Якби я знала, що це станеться, я б пообіцяла Астеру зустрітися з ним. Я сказала: « Коли ти виростеш, я приїду до тебе. Я навідрез відмовилася від Астера, бо боялася, що він залишиться таким через мене. Тепер я не можу судити, що є правильним. Я просто турбувалася про те, як зараз поживає Астер.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata