***
— Я питаю, хто це зробив з Астером!
Голос Герцога Литхі громко пролунав. Голос старого охрип через довгий крик.
— Герцог, Астер щойно прокинувся. Йому потрібно відпочити...
Хлоп!
Від щоки Рітауса гучно відреагував голос.
— Ты... Що сталося, що Астер став таким?
Рітаус просто схилив голову і нічого не сказав.
— Це через ножа для паперу... Астер мало не помер. Якби лезо пройшло трохи глибше, він би помер миттєво!
Герцог Литхи з обличчям, повним гніву і смутку, закричав.
- Куди подівся Степан?
Астер швирннув дзвіночок на прикровітну тумбочку, ніби голос Герцога Літгі дратував.
— Шанно, в голові звенит.
Герцог Літхі підійшов до внука і ніжно погладив його. Очі старого були повні смутку.
— Астер... Бідолашна. Що я можу зробити?
Зрештою Астеру не вдалося отримати лікування від магічного цілителя. Коли Степан зник, Рітаус викликав звичайного лікаря негайно. Один з очей Астера осліп, бо його вчасно не вилікував якийсь магічний лікар.
Герцог Літхі божеволів з розуму. Коли внук побачив пов’язки на одній стороні красивого обличчя, його серце стискалося. Крім того, якби ніж для розрізання паперу проколов око Астера, він би помер.
- Я знайду тобі іншого цілителя. Не хвилюйся, я вилікую твоє око.
Очі Герцога наповнилися сльозами. Хоч би яким багатим був аристократ, він не міг швидко найняти магічного лікаря. Він хотів відразу запалити очі, але не зміг.
- Не роби цього, залиш мене в спокої.
Астер ухилився від дотику діда. По обличчю Герцога Литхі, здавалося, що він ось-ось заплатить.
Якийсь час життя Астера ніщо не загрожувало. Крім того, останнього дня перед від'їздом Рітаус і Степан були в Герцогстві, тому він повірив їм і відчув полегшення.
- Ти бачив це, чи не так? Хто той чоловік, який зробив це з Астером?
Цього разу старий Герцог допитував покоївок і слуг. У день травми поверх, на якому був Астер, пустив. Це Астер не дозволив нікому пройти навіть по коридору. Отже, персонал не бачив, хто завдав шкоди Астеру.
Але слуга обережно підійшов до Герцога.
— На час, поки Герцога не було... Ха!
У цей момент стебло рослини, який не ясно звідки взявся, витягнувся і обвівнувся навколо шиї слуги.
— Кха, что? Ге-герцог ... очікуваний...
Слуга ледве розтирав стебла рослин, які висіли на шиї. Герцог Литхи обернувся і подивився на Астера. Як і очікувалося, Астер втупився на слугу одним позосталим оком.
— Якщо ти продовжуватимеш говорити, твоє життя закінчиться в цю ж секунду!
— Припини, Астер!
Рітаус побіг і зупинив Астер. У такій ситуації слуга міг легко померти.
Однак цього разу Астера було призначено Рітаус. Тіло Рітауса, що наблизилося до Астера, відлетило в сторону, наче його хтось кинув. Вдягнувшись об стіну, він впав на підлогу і проказував по ньому кілька разів.
Незапальний вчинок Астера потряс і Герцога Литхі, і людей, що охороняли спальню. Це тому, що Астер вперше виявив таку поведінку до Ритаусу.
— Ху...
Рітаус ледве піднявся. Проте його очі, які він бачив у Астері, були сумними.
- Не роби цього, Астере.
Астер заричав, щоб Ритаус не підходив ближче.
- Ти мені не потрібен, зрадник.
Астер, нервово вскочивши з ліжка, важким кроком наблизився до охоронця. У дзеркалі було видно, як одну сторону його обличчя закривала перев'язка.
Мене ненавиділи, бо я виглядав так.
Герцог Літхі не знав, кого мав на увазі Астер. Він просто відчув, що поведінка його онука зараз дуже небезпечна.
Тоді в цей момент.
Астер витягнув з ящика ножиці. Це були гострі садові ножиці, якими Астер часто використовувався для збору квітів у саду. Герцог Літхі здивувався, коли Астер раптом вийняв їх.
— Нет, нет!
Герцог Литхи підлетів і схопив Астера за зап'ястье з ножицями.
— Відпусти!
Астер, який тримав ножиці, і Герцог Літхі намагався його зупинити, почали боротися. Гострі предмети погрожувалися.
- Що ти робиш, зупинись Астер!
Рітаус, який був не в найкращому стані, закричав, похитуючись. Це був момент, коли слуги в страху перед Астером боялися лягати спати.
Бах.
Тіло Герцога Литхи впало на підлогу під час боротьби з Астером. Астер, який байдужо подивився на свого дідуся, знову повернувся до дзеркала. Ніжниці в руці Астера торкнулися його волосся.
Резь-рези.
Довге рожеве волосся Астера зі звуком лезів впали на підлогу.
— Астер!
Здивований Герцог Литхі піднявся і схопив внука за руку. Рука Герцога тремтіла.
— Стой, стой. Будь ласка...
Не встиг він опам’ятатися, як довге волосся Астера стало коротшим, наче їх з'їла щура.
— Я ненавиджу их!
Голос Астера, який сильно знизився, був замкнений.
— Я не хочу виглядати так, дід.
Лязг!
Ножиці з рук Астера впали на підлогу. Він згадав останню зустріч з Кайлою. Вона панікувала через кровотечу і не розуміла, що робити...
- Тобі потрібно негайно зцілитися.
Астер не міг сказати, чи були його спогади ілюзією або реальністю. Він побачив обличчя Кайли, повне занепокоєння про нього, яке, здавалося, ось-ось розчавиться. Як би йому хотілося, щоб це було насправді.
Астер обмалював рукою перев’язану рану і посміхнувся.
— Я не буду лікуватися.
— Астер!
Взрів Герцог Литхи.
— Я досить добре бачу одне око.
Залишивши дідуся, Астер втупився на своє відображення у дзеркалі.
- Я віддав тобі своє око.
Астер знову сказав щось, чого Герцог Літхі не міг зрозуміти.
— Отже, тобі треба заплатити за це.
Фіолетове око, який був не прихований перев'язкою, блистель.
— Я ніколи не здаюсь.
В одному оці Астера спалахнув фіолетовий вогник, і він посміхнувся. Герцог Літхі вигукнув, обіймаючи внука, який бурмотів щось незрозуміле.
— Кто? Хто це зробив з тобою?
Астер був приголомшений обіймами дідуся.
— Це Імператриця або Імператор?
Старий Герцог кивнув, не почувши ні слова з уст онука.
- Це Імператриця. Спроба вбити мого внука. Зрадник, який ховався в нашій сім'ї нарешті поворухнувся!
Герцог Літхі вірив у те, в що хотів вірити. Ненависть до Імператора і Імператриця, яку він завжди плекав, засліпила його.
Астер і Рітаус знали правду, але не могли її сказати. Все тому, що вони не хотіли змусити Герцога Литхі ненавидіти Кайлу.
Але через кілька днів Рітаус і Астер шкодуватимуть про своє мовчання. Це сталося через те, що вони занадто легковажно поставилися до гніву Герцога Литхі по відношенню до Імператорського палацу.
Коли вони зрозуміли це, вже було пізно.
***
Кроки Імператриці досягли маленької кімнати в куті її палацу. Імператриця привела до палацу лише одного слугу, розміром з ведмедя.
— Звідси я піду одна.
Людина з фіолетовим волоссям і пов'язкою був помічений, коли вона увійшла до кімнати, якщо її покинули слуги.
— Стефан.
Ім'я цього чоловіка злетило з уст імператриці.
- Бути магом і не мати можливості залікувати рану, шкода.
Очі холодного обличчя торкнулися рани Степана.
- Рана глибше, ніж я думав... Я дуже старався вилікуватися манами, але рана не заживала.
Холодний піт виступив на обличчі Степана. Він прикрив рукою живіт пов'язкою.
— Це зробила та дівчина з сім'ї "Веста"?
Степан кивнув.
— Якщо на тебе напали і здобули перемогу, чи може вона бути майстер Шует?
— Магічна сітка вкрай нестійка.
— Хм...
Імператриця нахмурила одну брову. Чоловік стривожено подивився на Імператрицю.
- Ти впевнений, що хлопчик постраждав?
Степан побачив губу Імператриці поповзли вгору.
- Я впевнений, так що немає сумнівів. Джерела кажуть, що Астер перебуває в такому критичному стані, і йому терміново потрібен магічний цілитель.
Степан відповів, опустивши голову. Він не хотів показувати обличчя Імператриці, коли йому хотілося негайно втікати до Астери.
Але Імператриця простягнула руку і грубо схопила Степана за підборіддя. Очі Імператриці звузилися.
- Це дуже погано. Ти завжди хотів захистити його...
Степан, побачивши Імператрику, знову опустив очі.
- Хіба ви не знаєте, що я завжди відданий Імператриці?
— Нет, я не знаю?
— Пан Астер не зробив нічого поганого.
Губи Імператриці витягнулись у довгу горизонтальну лінію при словах Степана.
— Те, що він народився, вже робить його винним.
Імператриця міцно схопила Степана за підборіддя, залишаючи сліди від нігтів.
- Зроби все правильно. Тобі краще не брехати мені.
- Мій останній вибір - її Величність. Будь ласка, повірте мені.
Імператриця відпустила щелепу Степана, яку тримала в руці. Через її гострі нігті його підборіддя захворів.
— Я не забуваю про сердечну доброзичливість сім'ї Гіллет.
Імператриця викинула підборіддя і розсміялася.
- Ти ж знаєш, що я терпіла твоє погане співчуття, чи не так?
Степан ввічливо кивнув. Минуло 17 років відтоді, як Степан порушив наказ Імператриці і зберіг Астеру життя. Імператриця була незадоволена цим, але оскільки Астер не перешкоджав їй, вона залишила Стефана. Достатньо було тримати тільки поводок, щоб убити його в будь-який момент.
— Я знаю. Але ваша Величність Імператриця...
Імператриця витила носовою хусточкою підборіддя Степана.
- Астер каже, що вже знає. Що я... Зрадник.
- Хто це сказав? Маленький хлопчик?
Імператриця різко нахилила голову.
— Так сказала леді Веста.
- Ну і ідіот. Ти віриш у це?
—...
Степан згадав обличчя Кайли Веста в той день. Її одяг була в кількох місцях у плямах крові, а очі почервонів, як ніби вона багато плакала.
- Я не думаю, що це брехня.
— Глупотысть.
Імператриця подивилася на Степана, який важко підійнявся на ліжку. Ось чому ми можемо мати справу з маленькою сім’єю Літхі, коли вони потрібні?
- Тоді ми використаємо Квінсі.
Як вона знає, Квінсі був смертельним отрутою для людей Царства Духів. Квітка, яка вбила Лідіану, у якої був роман з Імператором, які поділяється і на її сина. Імператриця задоволена посміхнулася, згадавши, як Квінсі цв в її оранжереї.
- Він у критичному стані, тож нічого особливого робити не треба. Було б добре, якби він помер.
Степанова обличчя спотворилося, наче він був засмучений Імператрицею.
— Коли прийде час, ми повинні без вагань прийняти рішення. Я не залишу тебе, якщо ти будеш хитатися навіть тоді.
Рука Імператриці простяглася до голови Степана.
- Не забувай, що ти мені байдужий.
Імператриця люб’язно погладила його по голові.
- Тому що я вважаю тебе своїм братом.
Степан закрив очі, почувши слова Імператриці. Потім у двері постукав слуга Імператриці.
- Ваша Величність Імператриця.
- Що відбувається?
Імператриця підвищила голос і виглянула за двері.
— Герцог Литхи... Він попросив вас зустрітися з вами, Ваша Величносте Імператриця.
Вираз обличчя Імператриці змінився. Цікаво, що очі були зарозумілими.
— О, він прийшов не кажучи ні слова? У цю пізній годину...
- Я цього не чув... "Просто зараз я повинен побачити Імператора."
— Він людина, яка не має ніякого значення. Скажи йому, щоб приходив завтра.
Імператрицю цікавилася причина, по якій Герцог Літхі відвідав її, але вона не прийняла прохання про зустріч.
— Ваша Величність Імператриця... Він каже, що ви повинні зустрітися з ним зараз.
Голос слуги злегка тремтів. Відчувши щось дивне, Імператриця повернула ручку і відкрила двері. Вона побачила поблудлу слугу. Він виглядав таким стурбованим, що не порівнював на ведмедя.
Погодите, а як сюди міг потрапити Герцог Литхи і просити про встіче?
Це був палац Імператриці, куди навіть найближчі родичі не могли потрапити без її дозволу. Так що ніхто не зможе приїхати, щоб доставити візит Герцога Литхі. Це був момент, коли Імператриця запідозрила неправильне.
Бах!
Кров бризнула перед нею зі звуком спускового гачка. Коли ролий слуга впав, за його спиною з'явився старий Герцог.
- ...Герцог Литхи.
Тремтяча гвинтівка Герцога націлилася на Імператрицю.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata