Як тільки я спробував заспокоїти своє нервове серцебиття, я почула, як двері знову відчинилися. Я повернула голову подивитися, чи не прийшов тільки що загублений Рітаус, але в дверях стояв Астер.
Я злякалася.
Я поспішно потягнулася до біженого столика. Мені довелося заховати попурі з Квінсі.
— Ужин... Ти ще не їла?
Астер переглянув погляд на піднос з їжею на столі. Хліб, суп і фрукти для служниці були неторкані.
Я обережно поклала у кишеню спідниці і сіла на диван. Пишна спідниця прикривала пухкий кишені у внутрішній спідниці.
— Я забыла.
Я відчула на собі пристойний погляд Астера, але відвернулася. Мені не хотілося дивитися йому в очі. Мені здавалося, що все от-от відкриється.
- Ти нічого не їла.
Чи бачила я взагалі, що принесли служниці?
- О, справа не в тому, що я зовсім не їла. Я трохи поела.
Я хвилювалася, коли Астер мало-помалу наближався. Астер вже майже помітила, що у неї Квінсі.
- ...Ти сердишся?
Запитав Астер, розглядаючи мене.
- Бо ти не дотримав своєї обіцянки.
Я чесно відповіла Астеру. Було ще небезпечніше сказати "ні". Якщо я продовжуватиму уникати його, вас запідозрять в тому, що я щось приховую.
— Випусти мене.
Цього разу я зустрілася з Астером, якого ті уникали. Але очі Астера, здавалося, ось-ось розплакаються.
- Ти можеш залишитися тут зі мною?
Астер підійшов до мене і сів. Я здивувалася, що він раптом підійшов до мене, але приснилася спокійно.
— Мене шукають родичі та друзі. Я повинна повернутися.
Астер дуже похитав головою.
— Кайла не зобов'язана повертатися. У них є сім’я та друзі.
- Що...?
- Може ти залишишся тут, зі мною? Ти ж знаєш, що у мене нікого немає.
Моління Астера збила мене з пантелику.
- Чому? У тебе є Герцог Литхі і сер Ритаус.
— Дідусь живе в минулому. Він мене не розуміє.
Астер мало-помалу зрушився і наблизився до мене. Я відчувала унікальний запах, який походив від нього.
— Для Ритауса я просто заноза в дупі.
Пальці Астера погладили мої щоки і підборіддя.
— Кайла була єдиною, хто уважно до мене поставився.
Я не могла цього уникнути, тому що у нього було таке сумне обличчя.
- Ні, ти не повинен залишатися тут зі мною. Ти повинен йти у своє майбутнє.
- Мені це не потрібно.
Я побачила, що в мене є твердий погляд на пурхання.
— Кайла, ти єдиний хто розуміє мене.
Моя ліва рука Астера стиснула мою праву. Узор меча на тильній стороні долоні був вкритий долонею Астера.
— Пам'ятаєш, як ми вперше зустрілися на станції Берг два роки тому?
Звичайно, я пам'ятаю. Тому що цього дня я зустріла чоловіка, якого так хотіла уникнути.
- З того часу ти дізналася мене.
Я негативно похитала головою.
— Я ж казала тобі, що в минулому житті читала оригінал, тому я тебе знаю!
Обличчя Астера було прямо перед моїм.
— Я знаю.
Гаряче дихання Астера лоскотало губи.
- Єдина людина в цьому світі, яка знає і розуміє мене... Це тільки ти.
Через деякий час губи Астера торкнулися моїх. Теплий і ніжний дотик відчувся на моїх губах.
— .?
Я навіть не зрозуміла, що сталося, і вся напружилася.
Зараз я... з Астером?
Зморені губи мало-помалу ворушилися. Дотик Астера, який тримав кінчик мого підборіддя, поступово набирав силу. Він обережно провів великим пальцем по нижній губі, міцно утримуючи моє обличчя. Щось тепле і вологе торкнулося моєї нижньої губи.
Бах.
Я так здивувалася, що з усіх сил штовхнула Астера в плече. Верхня частина тіла Астера відкинулася назад, можливо, тому що він був неостежений.
Я встала з дивана і зробила крок назад. Я була так збентежена. До мене досі не дійшло, що сталося зараз.
Я не відчувала ненависті, але це було просто дивно і ніяково. Я не могла зрозуміти, як реагувати, бо моя голова була сповнена хаотичних думок.
Астер почав поволі впадати у мої руки, аж поки я не зрозуміла, що робити.
— Пха, ха-га-хо...
Я почула сміх Астера, який здавався порожнім. Астер підняв голову і подивився мене.
— Ты стала Майстром Шует, Кайла.
—...
- Я не очікував, що ти станеш майстром.
Я навіть не могла придумати, що сказати через шок, який щойно відчула.
- Я успадкував кров Короля Духів... тому я це відчуваю.
В оригінальній роботі саме Астер побачив у Франці, що він міг стати майстром Шіцуро. Але він про мене і слова не було.
- Але я не бачив нічого подібного в Кайлі.
Піднявся Астер мало-помалу наблизився до мене. Чим ближче він підходив, тим далі я відступала.
- Чому? Це магічна зброя з силою духу. Чому я цього не бачив?
Коли відходу вже не було куди, моє тіло притискалося до стіни.
— Не знаю, Кайла. Я не можу змиритися з тим, що не знаю.
Астер простягнув руку.
— Хоч би як там було, це неприйнятно.
Його рука стиснула кишеню моєї спідниці.
як і очікувалося, пахне Квінсі.
Астер дістав з кишені попурі з Квінсі.
- Це через це?
Попурі Квінсі згорів в руках Астера. У мене не було іншого вибору, окрім як дивитися, як попуррі зникає в попелі.
— Степане, це він тобі його дав?
Фіолетові очі, які подивилися на мене, виблискували гнівом. Я не знала, чи він був направлений на мене або Степана.
- Хіба ти не хочеш, щоб я прочитав твої думки?
Моя рука Астера схопила мене. Мої плечі здригнулися. Я була наздоганена і мала більшу вагу, ніж інші жінки, але було важко чинити опір силі чоловіка, який миттєво надабив.
- Дозволь мені... Йди геть. Я виграла парі.
Вираз обличчя Астера, який придавав сили його очам, дригнув.
- Ні, тобі звідси не вибратися.
Червона стрічка, прив'язана до моєї лівої руки, гойдалася. Як тільки стрічка зв’язала мені обидві руки, Астер силою примусив мене назад на диван.
- Ти маєш бути тут.
— .!
- Ти будеш поряд зі мною.
Що, тільки я?
Коли я була обшарпана, Астер міцно притиснув верхню частину тіла. Атмосфера була незвичною, коли його очі повільно стали грубими.
Я пошевелила руками, щоб розв'язати червону стрічку. Але вона була туго зав'язана і не розв'язалася.
- Розв'яжіть мене, не роби цього!
Мій голос став наполегливим. Але Астер ніжно погладив мене по щоці і тихо прошепотів:
— Кайла, будь ласка... Я зроблю все, що ти захочеш.
Гаряче дихання Астера торкнулося моєї шиї. Я звивалась, хитаючи головою.
— Я повинна йти, не роби цього!
Я відразу викликав Шует. Шует з'явився у формі кинджала без мого відома.
— .!
Коли я викликала Шует, на обличчі Астера відобразилося здивування. В обох очах виблискує пурпурна веселка.
Я відразу приставила трохи лезо до стрічок, прив’язаної до моєї зап'ястки. Потім, в одну мить, стрічка розв'язалася, і мої руки нарешті були вільні.
- Ти не можеш піти, Кайла.
Наприкінці слів Астера з підлоги піднялася ліана. Звідки вона взялася? Лоза швидко потонула і обвила мої ноги та зап’ястки.
Я зрізала стебла рослин, перетворивши кинджал на довгий меч. Астер нахмурився, коли стебла падали мені під ноги.
Астер простягнув руку і схопив мене за зап'ястя, тримаючи за Шует. Тоді меч повернувся проти моєї волі.
- ...!
Астер посміхнувся, дивлячись на моє здивоване обличчя.
— Я вже говорив тебе. Ти не можеш напасти мене з Шует.
Я вже знала це. Але я була вимушена викликати його.
— Сдавайся, Кайла. Хоч би як ти став майстром Шует, тобі це не допоможе.
Астер смикнув рукою, щоб витягнути праву руку, але не зрушився.
О нет. Я озирнулася і побачила на столі ніж для розрізання паперу, яким нещодавно відкривала лист Франца.
Я простягнула іншу руку, яку тримав Астер. У цей момент стебла рослини знову полізли вгору по моєму тілу. Я обернулася і викралася, щоб схопити ніж для розрізання паперу.
З глухим ударом моє тіло та Астера покаталися по підлозі, впавши з дивану. Вільний Астер швидко піднявся наді мною. Він все ще тримав мою праву руку, де був запечатаний Шует.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata