Сказав Астер, розвівши великий і вказівний пальці. Моє тіло стало таким маленьким? У це було важко повірити, але Астер переді мною стане досить могутнім чарівником, щоб підкорити собі всіх магів башти в майбутньому. Тоді, останній спогад який я бачила був би правильний. Мене оточувало більше, тому що моє тіло стало меншим.
— Тепер я поняла. А як я опинилася в кімнаті?
Мені спало на думку, що не варто сердити Астера. Видовище, яке я бачила раніше, було жахливим.
- Легше вибратися з кімнати. Подивися на це.
Коли Астер зробив велике коло пальцями, кімната Атера була видно в колі. Це була кімната, повна ляльок, точно таких же, як в оригінальному.
- Я можу відкрити простір ось так і взяти щось.
Коли Астер потягнувся в коло, його рука опустилася всередину і знову вийшла. В руках Астера була ще одна лялька. Його сире м'ясо, яке він кинув собакам на закуску, мабуть, було взято з кухні ось таким чином.
— Тільки це має бути близько. Я не можу використати це здалека. Якщо я хочу взяти щось на далеку відстань, то мушу перемістити це в чорне місце, яке я показав тобі раніше.
- Це зручно.
Це було захоплення, змішане зі щирою щирістю. Це була найкорисніша здатність, яку Астер виявив у реальному житті. Астер став більш балакучим, неначе був задоволений моїми компліментами.
- Я можу багато чого зробити за допомогою цієї магії. Я можу пересуватися в інші місця і відкрити минуле!
- ... прошепотів?
У цей момент в моїй голові пронеслося знайоме обличчя.
— Как?
- Я можу відкрити його тим же способом. Я думаю про минуле, яке хочу відкрити і відкриваю його.
— Чи можна втрутитися?
Астер енергійно кивнув, щоб подивитися, чи спитаю я далі.
- Ти можеш відправитися... в інші світи?
Чи це може бути так далеко? Мені просто цікаво. Але відповідь Астера, здавалося, збудила в серці.
- Я можу це зробити.
Я можу і відправиться. У минуле іншого світу? Моє серце забилося швидше.
- Але є обмеження часу. Всього хвилина.
Надія, яка виникла під час слова « слушна хвилина» швидко зникла. Саме так. Не могло бути такої зручної магії. Я знову була в захваті і розчарована. Не достатньо просто привітатися з кимось, за ким ви нудьгували всього хвилину, не те що змінити минуле.
— Зачем? Чи є минуле, яке ти хочеш змінити?
Астер подивився мені в обличчя і запитав. Мені здалося, що він прочитав мої думки.
— А як же ти? У тебе є ця здатність, і ти не хочеш її використовувати?
Астер кисло відреагував, коли я знову змінила тему.
- У мене не було минулого, яке я хотів би змінити. "
- Не може бути?
Астер не міг бути задоволений своїм теперішнім життям. Це було щось подібне до того, чого ми не бачили в оригіналі. Під прокляттям Імператриці довелося перевдягнутися жінкою, його біологічна мати була вбита; він постійно переховувався.
— Я не хочу нічого міняти. У мене немає такого безнадійного минулого, щоб потребувати хоча б в хвилині.
Чому? На твоєму місці я б спочатку постаралася запобігти смерті родини. Але в очах Астера не було такого відчаю, як у мене. Не було жодних пошкодувань.
Я переконалася в цьому, коли побачила цей погляд. Це правда, немає такого минулого, яке він хотів би змінити. Астер відповів.
— Я ніколи не робив нічого такого, про що можна було б жалкувати, і я дійсно нічого не хочу.
- Тобі нічого не потрібно?
Астер кинув.
- Немає нічого, що ти бажаєш?
— Нічого.
Ні за що. Астер в оригіналі був персонажем з явним бажанням, навіть якщо він не виявляв своїх справжніх почуттів. Чому? Що я роблю?
- Тобі це не подобається? Ну що, підемо?
Оскільки я ледве могла дотягнутися до їжі, поставленої на стіл, Астер запитав. Я кивнула головою. Погода стала все холоднішою, і я почала замерзати, бо вже довго була на вулиці. Крім того, я носила тільки одну форму Кратьє без пальто.
Вся їжа на столі зникла, коли Астер клацнув пальцем.
- Куди це зникла їжа?
Коли все зникло в мить ока, я по черзі дивилася на порожній стіл, то на обличчя Астера.
— Я вислав все на кухню. Там попіклуються про це, правда?
Астер потиснув плечима і посміхнувся. Це освіжує, але Астер витрачає свою силу на марні речі. Але це було не моя справа, тому я кивнула і встала.
Повернемося до кімнати і подумаємо, як умовити Астера відпустити мене додому. Ти не повинна занадто турбуватися, бо він сказав, що буде добрий до мене і відпустить додому. У той момент, коли я так подумала...
пане Астер?
З садового лісу з'явився чоловік з темно-фіолетовим волоссям, в темному халаті і окулярах.
- Ти повернувся раніше, ніж було заплановано.
Астер вітав його з бездушним виразом обличчя. Чоловік з фіолетовим волоссям посміхнувся і підійшов до Астера.
Він видався мені знайомим. Зовнішність і шати... Було відчуття, що я його десь бачила. Хто це був? Він один з головних героїв.
— Ви добре себе почували? Пан Астер.
Фу, не можу згадати ім'я! Я відчувала, що не зможу згадати його ім'я, навіть з приставленим мечем до горла.
- Я почувався краще, доки ти не прийшов.
Хоча Астер був досить холодною людиною, він дуже привітно ставився до нього.
— Стефан квапився повернутися до Пана Астера.
- Тобі не треба було повертатися...
О, так, Степане! Тепер я згадала. Степан — це магічний цілитель. Він виглядав також як в манхві. Помічник Імператриці, який убив Астра, Лідіан і постійно наражав Астеру смертельною небезпекою. Степан знову і знову з’являвся в історії, націлюючись на його життя.
Це Степан. Я обережно відступила назад, дивлячись на нього. Потім я подивилася на обличчя Астера і Степана перед ним. Його очі, звернені до Степана, були майже байдужими. Доброї поведінки не було, а також злоби.
Як він міг бути таким спокійним?
Під кінець цієї оригінальної книги був момент, який став поворотним пунктом. Астер знав, що Степан був зрадником, який мав забрати його життя.
Незважаючи на те, що оригінальний роман рано повідомив читачеві про нього, то тільки його ув’язнили й Астер знав про це.
Відколи йому це відомо? Астер знав, що Степан зрадник, але робив вигляд, ніби не має поняття. Тому Степан прожив досить довго в оригіналі. Однак Степан був жорстоко убитий Астером, який зрештою став Спадкоємцем. Степанова смерть не була спричинена його роллю підопічного Імператриця. Астер навіть не думав про це.
Була ще одна причина, чому Астер злився. Степан допоміг йому втекти з особняка. Невдовзі після того, як Астер дізнався про це, він помер від рук астера.
— Це дама друг?
Степан підійшов з гарним обличчям і лагідно сказав:
— Я Стефан, магічний цілитель сім'ї Литхи.
Усміхаючись, чоловік поцілував мене в тильну сторону долоні. На мить лоб Астера злегка намочився.
— Э-це Кайла Веста.
Нехотно відповіла я, здригнувшись.
Леді Кайла, я ніколи вас не бачив.
Усміхаються очі м'яко зігнувшись.
- Я теж... Приємно познайомитися.
Отримавши вітання, я трохи підняла спідницю і привіталася. Степан виглядав так само, як і в оригінальній роботі. Але те, що Франц втік з особняка не означало, ніби він був хорошим хлопцем. Потім Франц потрапив у ще велику трясину через цього чоловіка.
- Ти закінчив свої справи?
Запитав Астер Стефана.
— Так, моєму хворому батькові тільки що стало краще
- Твій батько сказав, що цього разу він хворий?
« Завдяки турботі Господаря Астера він почуває себе набагато ліпше.
Астер посміхнувся у відповідь на зауваження Степана. Це був насмішкою.
— Я ніколи не хвилювався, але він почувається краще. Передай привіт.
Степан усміхнувся відповіддю Астера. Він, здавалося, був задоволений нещирою відповіддю.
Дякую.
Це була кумедна розмова. Одна сторона намагалася обдурити іншу, і інша частина знала це, але не показувала цього.
В оригінальній книзі Степан також був трохи складним персонажем. Степан з боку Імператриці, але він не був вірний їй. Це означає, що Степан робив крок за кроком до Імператриця і Астери, дотримуючись своєї позиції.
Насправді Степан був у такому становищі, що мав убити Астера, коли той ще був молодим і не міг цього зробити. Але Степан, який спостерігав за Астером з - під контролю, мав трохи іншу думку. Умить поранити або отруїти Астара, а потім повторити лікування. Навіть намагаючись вбити, він передумав і врятував Астера.
Звичайно, імператриці такий Степан не сподобався. Чому ви досі тримаєте її сина живим? Але Степан сказав:
Він помре до церемонії досконалого життя. Хіба не приємно дивитись, як рослини падають? ✔
Імператрице не сподобалося його пропозицію, але було приємно спостерігати за стражданнями сім’ї Лідіани. Він посилав Астера до Імператріце тільки за допомогою магії, коли той був у критичному стані або в небезпеці. Імператриця була цілком задоволена, побачивши це, тому вона дозволила Стефану зробити це.
Після того як Імператриця дала дозвіл, Степан міг спокійно залишатися з Астером. Завдяки цьому Астер отримав захист Стефана, а не його.
Між ним та Астером виникла дивна прив’язаність. Як відносини між Астером і Рітаусом. Звичайно, Астер був у стані одержимості одностороннім.
- Я думаю, що ви стали ще гарнішими з того часу, як я вас бачив.
- Ти виглядаєш ще потворніше.
— Я ніби осліпив красою Господа Астера.
— Уйди.
Степан простяг руку і втратив рожеве волосся Астера.
— Я думаю, ви трохи виросли.
Астер холодно вдарив Стефана по руці, можливо він був у поганому настрої.
— Я зовсім не виріс!
Астер не приймав Степана, який продовжував грати поруч з ним. У мене було дуже слабке почуття жалю. Степанові очі були спрямовані на мене, чи він відчував, що мої очі дивляться на них двох. Я зітхнула від різкого погляду.
- До речі, пан Астер вперше привів з собою друга.
Степан усміхнувся мені, схрестивши руки на грудях. Може бути, це через пам'ять про оригінальну книгу або через відчуття себе людиною, яка багато працював. Чим більше Степан усміхався до мене, тим більша загроза з’явилася.
— Я розраховую на вашу постійну підтримку.
Серед усього цього є вимоги. Здавалося, що Астер не цікавився Степаном чи ні. Він просто хотів, щоб Стефан швидше зник.
— Він дуже хороший цілитель. Якщо Кайла захворіє, вона може здатися Стефану
Очі Астера, які щойно холодно дивилися на Стефана були плавно змінилися, коли він подивився на мене. Протягом дуже короткого часу, коли лице Астера було звернене до мене, Степан дивився на мене з відкритим ротом. Я поспішно повернула голову і уникала живого погляду Степана.
Астер знав, хто такий Стефан, але тримав його поруч, тому що він був досить досвідченим магічним лікарем. Він був експертом з ядам, протиотрутам і лікам, а також мав чудові здібності у приготовленні зеленого та магічної сили. Тому я боялася Степана. Він нічого не зробив Францу в оригіналі, але не було ніякої гарантії, що він не зробить щось зі мною. Як я можу дізнатися, чи отруєна моя їжа?
Не встигла я опам’ятатися, як Степан підійшов до мене під милим виразом обличчя.
- Я зроблю вам подарунок на честь нашої першої зустрічі.
Степан, подивившись на Астера, вийняв із своїх рук кілька маленьких мішок.
— Візьміть. Пахне добре.
Я подивилася на Астера і отримав маленький мішечок, подарований Стефаном. У тонкому мішечку лежало висохла чорно-коричнева рослина. Коли я понюхала його, тонкий аромат поширився.
- Це попурі з квітів Квінсі.
Моя рука на мить застигла. Я подивилася на Астера і Стефана, які дивилися на мене поперемінно, і знову понюхала. Все було б добре, коли я не знала би цього, але навіть запах був похмурим. Напевно, це та сама квітка, яку я бачила в кімнаті герцогині, коли Астер показував мені будинок.
Квинси. Бездухові квіти. Саме ця квітка вбив бабусю і біологічну матір Астера. Для звичайних людей на зразок мене це був просто слабкий транквілізатор, але не для людей Царства Духів. Інгредієнт Квінсі був просто смертельним отрутою, яка спровокувала нудоту в людей Царства Духів.
— Якщо хочеш, я принесу вам ще.
Обличчя і спина Стефана холодніли, коли він посміхається мені. Чому він дає мені це? Я не могла зрозуміти їхніх намірів.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata