— Нет, все в порядке. Одного досить.
Насправді, мені не потрібен навіть цей.
— Якщо ви залишите його у своїй спальні, то добре спите.
- Дякую.
Я думала, що мені присниться кошмар, якщо я залишу його біля ліжка, не кажучи вже про те, щоб добре виспатися.
« Мені особливо подобається цей запах, тому я завжди його ношу.
Степан постукав у себе по грудях. Можливо, це означає, що всередині одягу є подрарі.
- Можна сказати, де проходив Стефан, по запаху.
Коли Астер сказав мені, що Квінсі має слабкий запах від Степана. Я поклала попурі, який отримала від Стефана в кишеню.
- Що ж я скористаюся ним.
Хоча я так і сказала, але мені не хотілося використовувати його пізніше.
— Тоді бажаю добре провести час.
Степан вклонився нам і зник у саду. В саду щось є? Коли я переклала погляд на спину Степана, Астер відкрив рот.
-Ще є сад з травами, яким керує Степан.
— Сад с травами?
- Це місце для вирощування трави. Мій дід спеціально зробив йому скляну теплицю.
Це була скляна теплиця. Це місце, якого не було в оригіналі.
- Ти хочеш піти? Я покажу тобі все, якщо захочеш.
- Ні, досить. Пізніше.
Я дуже втомилася, тому що цілий день ходив по особняку в напруженні. Незважаючи на те, що я відмовилася, мої очі продовжували дивитися на сад де зник Степан. Квинсі на полі трави? Кожного разу, коли я рухалася, то відчував, що попуррі в моїй кишені трясеться.
— Хіба ця квітка не в саду?
Запитала я Астера, показуючи подрарі.
— Квинси? Не думаю, що я його бачив. А що?
- Ні, все гаразд, якщо його немає.
Якщо Квінсі немає у скляному саду, тобі не потрібно йти до неї. Це означає, що місце, де Стефан отримує Квінсі принаймні не є його власним садом. Можливо, в саду Імператриці. В оригінальному тексті було стисле зображення того місця. Там йшлося про вбивство матері Астера.
Найслабший Імператор там мав ряд передбачуваних снів, і пізніше всі вони померли від рук Астера.
- Тоді повернемося. Я надто довго не бував.
Астер обережно взяв червону стрічку, прив’язану до моєї лівої руки.
Я трохи збентежив Степана, з яким я щойно зустрілася. Степан носив Квінсі на своєму тілі інформацію, яку не знайшли в оригінальній роботі.
Коли Астер став Спадкоємцем у початковій роботі, Імператриця намагалася вбити атера за допомогою Квінсі. Однак для Астера Квінсі не став отрутою. Це було через змішану кров Царства духів, і Степан знав це.
Але чому ти так далеко береш з собою Квінсі? Він дійсно добре пахне? Як стабілізатор? Я поклав попурі, який тримала в руці, назад у кишеню. Я не повинна використовувати його, тому що це підозріло.
З іншого боку, це полегшення. Квінсі взагалі не працює на Астера.
Як тільки я ощупала груди, я відчув щось дивне. Чому я відчуваю таке полегшення? Моя мета — вижити і жити життям, повністю вільне від оригіналу. Тому було б добре бути якомога далі від Астера.
Але чому я досі цим переймаюся? Тому що ти ровесник Франца?
Насправді у мене не було жодних поганих почуттів до Астера. Астер теж хоче жити спокійно, як Франц.
Якщо це так, я сподіваюся, що це не завдасть шкоди іншим і не зробить їх нещасними. Астер, очевидно, наляканий, сором’язливий і хоче уникнути поганого кінця.
Я не відчуваю ніяких почуттів до людей, яких я зустріла на вокзалі, але я не бажаю їм нещастя.
Можливо, тому.
***
Рано - вранці Філія відкрила очі і переконалася, що ліжко Кайли тепер знову порожня.
« Вона така стара.
Тому що це була Кайла, яка завжди прокидалася раніше за всіх через тренування, Філія не сумнівалася в своїй сусідці по кімнаті, навіть якщо вона цього не робила. Філія пішла в їдальню сама і зіткнулася з Айріс.
— Кайла все ще тренується?
- Гадаю, що їжа не закінчиться якщо вона приїде швидко...
Раніше Кайла пропускала сніданок, тому що занадто довго була зосереджена на тренуваннях. Вона прибігла до їдальні пізно, і вся їжа вже була розібрана.
— Кайла, мабуть, буде голодна після тренування.
Філія знову попрямувала на кухню, боячись, що Кайла може пропустити час сніданку.
— Не могли б ви залишити одну порцію окремо? Кайла Веста ще не їла...
Філія вже була знаменитістю на кухні. Минув рік відтоді, як вона почала просити своїх друзів залишити їжу доти, доки не закінчилась їжа.
- Студентка Кайла багато їсть, так що я приготував дві порції заздалегідь.
— Дякую, шеф!
Філія рознеслась по кухні.
- До мене дійшло чутки. Сер Кайла, закінчує навчання в цьому семестрі?
Інший студент наблизився до Філії та Айріса. Було багато учнів, які вдавали, що знають Філію та Айріс, щоб запитати про новини Кайлой.
- Це правда. Це її останній семестр.
Філія та Айріс підтвердили слова студента.
- Це дивовижно. Два роки тому ми вчилися в одному третьому класі, але вона вже у сьомому.
— Тому що Кайла багато працювала.
Друзі Кайли, Філія та Айріс і всі студенти вважали це. Кайла Веста працювала дуже старанно. Вона намагалася зменшити сон не тільки для навчання, але й щоб тренуватися і стати лицарем. Завдяки цьому вона змогла безпомилково досягти своєї мети, пройшовши шлях від лицаря до переходу з класу в клас.
- Привіт, Філія-сонбэ Кауриц!
Молода студентка зловив Філію, яка йшла в клас після ранкового уроку. Це була вродлива дівчина.
- Що сталося?
Студентка дала їй білу паперову коробку. З коробки смачно пахло, що відразу давала враження, ніби там знаходиться щось солодке.
— Це еклери, які наш 3 Б-Б клас зробив під час кулінарного уроку! Я чула, сер Кайла любить екліри.
Ага, ти хочеш щоб я віддала їх Кайлі. Оскільки її запитували так багато разів, вона швидко зрозуміла ситуацію.
— Добре, я віддам їх Кайле. Як тебе звати?
- Дякую, Філє! Мене звати Уліс Ресто. Там багато еклерів, так що вона може з'їсти їх разом із Філією.
Філія посміхнулась і взяла коробку з дівчиною. Вага була досить важким, так що здавалося, в ній було багато чого.
- Ти вчишся у третьому класі? Добре. Я віддам її Кайле, як належить.
- Дякую, Філіє-сонбэ!
Дівчинка, яка передала коробку Філії, з радісним обличчям побігла до свого класу.
Як мило.
Філія з радістю подивилася на молодших учнів. Коли вона вперше зустріла Кайлу Весту, вони були в тому ж третьому класі, що і та дитина два роки тому.
— Дякую Кайле, сьогодні вечірка еклірів.
Кроки Філії до гуртожитку були легкими. Якби не голос старшої дівчини, яка покликала її.
— Студентка Філиї Кауріц, почекайте хвилинку!
Це не був невідомий голос. Повертаючи голову, вона побачила Серену, шестикласницю в мундирі рицарів і Ліліту — семикласниці.
- Здрастуйте, Серене.
Завдяки Кайле ми всі якось переповілися.
- Філє, ти не бачила Кайлу?
Філія поглянула на Серену і Ліліт.
- Я не знаю, де вона зараз.
Після зміни класу було важко зустріти Кайлу в іншому місці, крім гуртожитку. Це було пов'язано з зміною напрямку діяльності.
- Справа не в цьому, Філіє. Ти бачила сьогодні Кайлу?
Серена і Ліліт виглядали дуже серйозними. Філія також вважала, що це ненормально.
- Я її не бачила. Але Кайла завжди тренується рано вранці...
— Кайли не було на світанку.
Відповіла Серена.
- Може, вона в бібліотеці? Кайла іноді ходить у бібліотеку вранці.
— Я не бачила Кайлу в бібліотеці, і вона не прийшла на сьогодні.
- Що?
Пам. Коробка з еклірами впала на підлогу. Крем, який вискочив з неї, розплився навколо.
— Що ви маєте на увазі?.
Серце Філії забилося все швидше і швидше. В голові пронеслася думка.
— Кайла пішла.
Кайла ніколи не пропускала вивчення без дозволу і не знеохочувала тренування, нічого не сказавши.
- Філє, подумай про це. Коли ти востаннє бачила Кайлу?
- Якщо це востаннє...
Філія згадала. До вчорашнього дня вона розмовляла з Кайлою та Айріс у Академії.
І раптовий порив вітру. Кайла наказала їй та Айріс першою повернутися в гуртожиток.
— Сад...
А що було далі? Філія повернулася до своїх спогадів. У мене тряслися руки. Кайла часто затримувалася в бібліотеці, допізна на заняттях або уроках. Тому часто траплялися випадки, коли Філія засинала на самоті.
« Вона не повернулася, Кайла".
Пістель була такою ж неохайною, як і раніше.
— Ти бачила її вчора востаннє?
Коли її запитали про це, Філія ледве кивнула. Серена похлеснула Філію по спині.
- Це надзвичайна ситуація.
Пробурмотала Лилит.
- Не можу повірити, що з Академії-інтерната Кратьє пропав чоловік.
Вона запитала охоронця, який чергував біля головного входу в Академію, але він сказав, що Кайла не проходила цим шляхом, за винятком екстреного виклику. Ніхто не бачив, як Кайла покидала Академію. Тоді була лише одна відповідь. Вона або все ще в академії, або зникла.
- Я покличу Рыцарей-Хранител. Серена надсилай особливу телеграму сім’ї Веста.
Ліліт спокійно звернулася до Серена.
- Добре, сер Ліліт.
Філія впала на місце. Вона просто не могла стояти. Серена допомогла Філії.
- Все буде добре. Вона була власницею Шует.
- ...ось чому це страшніше.
Безнадійно сказала Філія.
- Якщо сильна людина зникла без сліду... Я впевнена, що щось сталося!
На жаль, ні Ліліт, ані Серена не могли заперечити твердження Філії.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata