Тихі і мирні дні, очевидно, почали наближатися до кінця, оскільки знову - таки спалахнули епідемії зростання серед цивільних з кожним кінцем. Румі зараз відпочиває після патрулювання міста, а я займався тим, що літав з міста до містечка, шукаючи зачіпки по Тріггеру. З моєю сучасною швидкістю у двадцять махів без навантаження на тіло, а в повноцінній формі блискавки це близько сорока махав, переміщати по світу стало досить легко.
За цими пошуками я і опинився в Токіо, де знешкодив чергових низькокалорійних злочинців. Чесно кажучи, якби не бажання знайти цей « Теригґер», то навряд чи я займався б таким.
- Хм, а це хто? - Я помітив якусь дівчину на ліхтарному стовпі. Не те щоб мене це сильно турбувало, але ось її одяг мені в подобі. Думаю, вона надихнулася героїнем Полночь, та з такою я б пообнімався... Тільки ось у штанях в мене ще не виросло все, щоб повноцінно задовольняти дівчину, нехай і залишилося не довго. Блін, покажися через спеціфіки світу я стаю хтивішим, мої фізичні характеристики ростуть набагато швидше ніж у багатьох інших цікавих світах.
Знайти її дані не було проблем. Казухо Ханеяма, вулична поп-пелиця, у неї досить багато поклонників. Навіть не знаю, це через її одяг або з-за голосу.
Її примара називається "Прижок", як зрозуміло з назви, вона дозволяє їй високо стрибати і м'яко приземлятися після цього. Від нічого робити я дослухався її виступ, цілком собі хороше публічне шоу, тільки трохи незаконне, так що, побачивши поліцейську машину вона вирішила ретируватися. А в переулці, у якому вона опинилася, зустріла якогось хлопця в ... в кофті Всемогутнього?
Так-с, перевіримо. Нашл, Коіті Хаймавара, дев'ятнадцять років. Це пропускаємо, не цікаво. Причуда називається "сольження", робить поверхню, до якої доторкається слизькою і дозволяє йому ковзати по ній. Поки я читав цю інформацію, Казухо назвала хлопця нікчемним линчителем і тим більше героєм, і висміювала його кофту Всемогутнього... Добре, нехай тут самі розбираються, у мене і так справ повно. Хоча, я був здивований появою одного з моїх знайомих... і заінтригувало.
— Серйозно? - Я глянув на трьох гопників, що затискають цю поп-певістку. все одно я вже тут. — Безшумно сстрибнув я і встав позаду них. - Гей, красуня, вони тебе домагаються?
— Чё? - Перепитав хлопець з дуже грубими рисами обличчя, та йому пряма дорога в кутовиці, проте він туди і йде. - Це що за шкет, твій що?
— Н-нет. - Вона похитала головою і її обличчя спотворилося жахом, напевно подумала, що вони можуть зробити з бідним мною. Так що вона зібралася силами і відштовхнула хлопця і швидко запустила мене своїм тілом. - Не чіпайте його!
— Ку-ку, дивіться хто тут такий сміливий знайшовся. Я... Ххап. - Видав він нечленороздільне, набридло мені цих гопників слухати.
- Погляньмо ким ви, хворобливі, є. — Я спокійно проговорив, і сів на тіло зеловолосого. А ось Поп-Стар, так назвала себе Казухо, не знала, що і поробити. Тут її намагалися зґвалтувати в темному переулці, потім з'явився підліток у массі і вирубував їх, а після спокійно сів на тіло одного із цих прохвостів.
- Так, цей зеленоволосий це Сога Куідзакі. — Поклав я себе на коліна ноутбук і почав зачитувати. - Ще з дитинства хотів стати героєм, але через його поведінку діти ставилися до нього вороже, так ще його примха не дуже допомагала в цьому. На обличчя звичайна ситуація, хотів бути героєм, але через тиск суспільства пішов по кривій доріжці. Ці двоє напевно такі ж.
— Эмм... Дякую. — сказала Поп-Стар. У той час до нас підійшов Коіті, який роздумував про те, чи втручатися в ситуацію, але запізнився і з'явився я. — И ты тут? Ти що підглядав і чекав поки мене зґвалтують? З лоха вирішив перейти в спільники? — Не дуже рада сказала дівчина дивлячись на хлопця, мабуть на емоції.
- Нічого я не хотів дивитися... Я хотів допомогти, а потім прийшов він. А ти, власне, хто?
- Тобі це знати зовсім не потрібно, личинка Всемогутнього. А ось ця мила красуня я можу сказати. — вызовил я на Поп-Стар... і витяг з домену морозиво, яке й почав лизати.
— Мне? Ти мій фанат? — Усміхнулася дівчина, і сліди не залишилися від минулого настрою. Вона знову стала такою впевненою співачкою.
— Ну, не фанат твоїх пісень точно. - Я подивився на відкриті частини шкіри на її костюмі. Вона не герой, тож заборони немає. Просто є одна героїня - Полноч, через яку ввели обмеження на костюми, просто вона як мало не голою ходила.
- Гей, виходь вже досить підслуховувати. — Я і до нас вийшов колишній герой О’Клок, тільки злегка пом'ятий.
- Так ти мене помітив. - Став він підходити ближче, а Поп-Стар на всяк випадок зробила парочку шажків в сторону від нього. - Ловко ти їх, мені здається або ми десь бачилися? — Він сказав, пильно оглядаючи мене.
— Угу, виделись. Бойцовський клуб, газ, електрика. — Нагадав я йому.
— Так, а ти підріс. І як бачу продовжувати робити дивні речі для дитини... Або підліток. — Він підійшов до одного з тіл і відкрив йому рот, витягнув язик та оглянув його. — Хм, нет.
- Хто ти такий і що робиш? - Я вирішив влізти у розмову личинка Всемогутнього... Хоча навіть це занадто добре для хлопці звання.
— У тих, хто вживав "Триггер" мова омальовується в чорний колір. — Він не повертався. - А так я є свого роду миротворцем сміття. Можете звати мене Кастет.
— Пафосно. А чого минулого геройського імені вирішив просто забути? — Поцікавився я.
- Воно мені більше не підходить. Хлопець. — Поглянув він на Коіті, той аж здригнувся під таким поглядом.
— Д-да? Я не с ними. — Він відразу спробував внести ясності, трясучи руками в різні сторони.
— Я знаю, я бачив, як ти намагався « воювати», жалюгідне видовище. Хочеш стати справжнім героєм? — запропонував він йому.
— Я? Якось я не зацікавлений цією пропозицією. - Він ступив убік від Кастета. А я перемістився до Поп-Стар.
— Будеш мороженку? — Я запропонував їй ласощі.
— Мороженку? Вона подивилась на мене і морозиво в моїх руках.
— Угу, мороженку. Красиві дівчатам я можу запропонувати своє морозиво. — Я хотів передати їй морозиво, як цей Сога схопився і завивав диким звіром. У нього з рук вийшли гострі шипи, і він хотів накинутися на найближчого до нього чоловіка — Поп-Стар. Але ось я стояв поруч з нею, нехай і з іншого боку, але мені це не завадило спустити в нього зосереджений розряд, що пробив йому плече наскрізь.
— Ахр. — Він схопився за плече, а Кастет одразу вирубав його ударом.
Мені подобається твій підхід. Хочеш стати моїм напарником? — запропонував він мені.
- Ні, думаю цей хлопчина краще підійде. — Я показав на хлопця, який відразу загортав головою і відмовлявся.
ти ще як підліток. що я ще не досконалий.
- Що тут взагалі відбувається? — обурилась Поп-Стар. - Якісь триггери, линчелі і типи в масці, що кидаються блискавками.
— Ти хіба не бачиш? Тут збирається команда линчувачів. — сказала я ей.
- Це ці двоє? — Вказала на них пальцем.
- Ще ти є. Добре удачі вам розібратися в ваших справах, а мені пора баїньки. — Не слухаючи заперечення, я побіг назад у дім. Вже там я з поліцейськими правами підключився до камер, і спостерігав що там відбувається. Після мого від’їзду вони розмовляли про методи роботи Кастета, і той зміг допомогти йому. Він продовжував шукати тих, хто вживає « Териггер» і зрештою прийняв його за насильницького героя "Сотриголова" з причудою, що дозволяє йому буквально стирати примхи, поки він дивиться на людину. Тобто якщо він активує причуту і буде дивитися на мене, то моя примха, пов'язана з електрикою, не повинна працювати... не повинна якби я не міг перетворюватися на блискавку і використовувати реактор, з якого можу черпати енергію. Хоча не можу сказати точно, я з ним не зустрічався. Після короткочасного бою вони розійшлися, оскільки Сотриголова зрозумів, що О’Клок не є злодієм.
— Серйозно? — Я здивувався, коли побачив, що гопники посилилися і напали. І я не зміг побачити по камерах хто дав їм Тріггер, тому що їм дали наркотики в якійсь підвороті, де системи відеоспостереження просто не було. Навіть коли гопники були підсилені, вони програли свою віру й смерть. Але чого ще очікувати від вуличної шпани.
Невдовзі всі вони пішли, точніше Поп-Стар вирішила піти щоб не зв'язуватися з дивними типами. Хоча судячи з її реакції, вона знайома із цим Коіті. Кастет простежив за хлопцем і прийшов у його будинок, про що вони там говорили я не знаю, але він залишився там на ніч... Сподіваюсь, що там не буде міцного чоловічого кохання.
Вранці мене розбудив дзвінок.
— Хм? - Притягнув я телефон, частково керуючи електромагнітним полем, нічого серйозного, величезні металеві предмети піднімати у мене поки не вийде, а ось телефону цілком нормально.
- Кене, ти там готовий для чергової битви? — Вона дуже весело запитала Румі, чи вона ще посміхається.
- Тобі не набридло? Я все одно виграю і після цього буду гладити твої милі та м'які ушки.
— Эй! Я вже відчуваю, що у мене є шанс, я придумала новий удар і він точно допоможе!
— Серйозно? — Прийнявся я на ліжку. - Знаєш, думаю тепер за перемогу я хочу мати можливість доторкнутися твій хвостик.
- Х-хвостик? - Я просто відчув від неї таке рідкісне відчуття, що їй соромно.
- Саме так. Твій білий і пухнастий на вигляд хвостик. Завжди хотів його помацати. — Признався я.
- З кожним роком ти все більше й менше знаєш про це?
— Не-а, просто раніше я був молодшим і міг тільки дивитися на твоє гаряче тіло, хоча й чіпати іноді, але реакції організму у мене не було, а зараз вже з'являється. Зростання, таке прекрасне відчуття. - Я сказав напівправду. Все-таки мій Кен молодший ще не зовсім готовий до бою.
— Дрібко, давай припиняй свої збочені фантазії і скажи, що там в моєму профілі?
— Крольчко, ти ж знаєш, що у тебе є доступ до свого профілю?
- Мені лень, а ти добре розумієш в техніці. — Легко відповіла вона.
ти зараз на восьмому місці. - Я глянув її профіль.
— Чорт, я думала, що вже стала ближче до номера один. — цокнула дівчина.
- Ти піднялася до восьмого номера менше ніж за три роки, мені здається це і так гідно. — Я сказав, вже встав з ліжка. - Гаразд, я напишу тобі, коли зможу прийти, не нудьгуй кролячок.
Зараз мені вже дванадцять повних років, а я сильніший майже всіх професійних героїв, пом'якшення деяких. Я все ще не впевнений у перемозі над Всемогутнім, але він таки герой і якщо ми будемо битися, то швидше за все в спарінгах і тільки. У будь-якому випадку втекти я завжди зможу. Тільки ще не потрібно виключати невідомі фактори, як - от примха зупинки часу чи звичайного сповільнення. Хоча в такому випадку я маю контрмера і вона дуже банальна, чим більше енергії потрібно зупинити у часі, тим важче це дається. У будь - якої примхи є свій ліміт і якщо його досягти, то причуда просто перестане на тебе діяти. Тому, коли я намагаюся зупинити мене у часі моя енергія в моєму тілі і душі повинна захистити мене хоч на якийсь час, за який я встигу придумати що робити.
Хоча я сильніший за усіх професійних героїв, можливо, перегнувся, все-таки командна робота теж багато значить і мене цілком можуть підловити. Все-таки навіть левів можуть загризти зграї гієн, тобто нехай я начебто як і сильний, але в світі вистачає людей з сильними причудами.
Я хотів провести час з Момо, а потім подумати над кресленнями реактора і костюму, щоб він постійно давав мені тіло електрикою, адже просторова дірка в домен не дозволяє розподілити всю електроенергію по тілу через обмеження на відкриття цих самих дірок, але довелося відкласти думки про креслярський проект із-за середньої школи. Зараз нам з Момо по 12 років, якраз вік для середньої школи і як би я не хотів прогуляти її та займатися своїми справами, я можу зрозуміти батьків і їхні бажання щоб я співіалізувався. І все-таки вони, на відміну від мене - звичайні люди, нехай і з причудами, і для них я в першу чергу їхня дитина, ось вони й хвилюються про мене. Спочатку мої батьки і батьки Момо хотіли віддати нас у досить дорогу школу, де вчаться багатії. Але я й моя наймолодша Яорозу захотіли вчитися в звичайній середній школі. Момо це буде корисною, їй треба звикати що через гроші на нас часто будуть дивитися трохи ... Скажімо так, як на смачний шматок пирога.
— Мам, я пішов, Альфред вже завів машину.
— Ладно. — Закричала Харуко і через кілька секунд вийшла зі своєї кімнати з чотирирічною донечкою. Ця маленька дівчинка - моя сестра Айко, що означає « серце кохання », якщо перекладати з японського. Ось тепер батько з матір'ю зрозуміли, що мати дітей не так весело, мабуть мій приклад показав їм що не все так погано, але я-то не звичайна дитина. Так що зараз допомога нянек потрібна як ніколи, нехай Харуко і сама часто проводить час з дочкою, щоб та знала хто її мати.
— Добре проведи час з Момо і нарешті знайду друзів. — сказала та на останок.
— Мені і Момо добре, да моя маленька красуня? - Потерся я носик Айко, яка через це радісно захихикала.
— Да! — Захпала вона в долоні. — Братик! - Вона додала. Вона почала розмовляти, коли їй було близько півтора року і її перше слово було « Кен», так що сестричка точно кохає мене. Після цього, звичайно ж, вона навчилася казати "Мама" і "Папу". А зараз так взагалі може повноцінно розмовляти.
але ти не можеш бути з нею постійно.
- Згоден, напевно в школі будуть й інші дівчата. — Я погодився.
— Я не зовсім це мала на увазі. Тобто інші дівчата - це звичайно добре, але тобі потрібна і чоловіча компанія. — Казала вона.
— Мені батька з дідом вистачає за очі. Та і чим чоловіча компанія краща? Краще вже нехай я буду оточені красунями, ніж хлопчиками. Ти що хочеш щоб твій син почав цікавитися хлопчиками? — Я здивувався на жінку.
— Звичайно ні, не кажи дурості. Здається, ми з батьком мало часу приділяли твоєму вихованню... Хоча ти часто був з дідусем і батьком в Америці, тоді чому ти не можеш знайти друга хлопчика? — Питала вона.
— Не знаю. Я часто бачу людей, які намагаються піднестися за мій рахунок і показати, яка у нього крута примха і, як розумієш, нічим хорошим для таких маленьких гівнюків це не закінчується. Після таких випадків до мене не лізуть інші хлопці.
— Тоді хоча б в новій школі спробуй не лізти у бійку. — Я трохи сумнівно попросила її, але дуже добре розумівши, що я був правий і батьки тих гівнюків після відеодокаменту вибачилися за свою дитину.
- Я спробую, але нічого не обіцяю.
Середня школа Мусутафу є середнім між звичайною школою і елітою, тобто там може потрапити багатого та звичайного громадянина зі середнього достатку, але набір в цю школу досить суворий, як і навчальна програма. Добиратися автомобілем від нашого дому туди дві години, Момо живе багато ближче до школи ніж ми.
- Ось де я буду страждати від нудьги наступні три роки. — Я прокоментував, дивлячись на досить великий триповерховий будинок, де вчаться діти дарування.
- Не перебільшуй. — сказала Момо, з якою я зустрівся у самій школі, наші водії приїхали приблизно в один час і через напруження дівчинка взяла мене за руку. Все-таки як би вона не відважилася, але вона залишається дівчинкою 12 років ... нехай вже і з навченим формуванням не зовсім дитячою фігурою.
- Не хвилюйся, ти знайдеш друзів. — Подбодрил я девочка.
- Думаєш? - Її погляд зісковзнув в мою сторону.
— Так, ти гарна, розумна і співчутлива дівчинка. Не бачу причин, чому тобі це не вдається. — З кожним компліментом дівчинка червоніла все сильніше. Особливо їй сподобаються мої компліменти.
— Ты... не кажи такі бентежні речі. - Відвернулася вона в сторону щоб я не міг бачити її палаючого обличчя.
Не встигли ми дістатися до вхідних дверей, як нас гукнув веселий голос.
- Гей, привіт ви тут нові? — Приступила до нас дівчинка з дуже специфічною зовнішністю. Вона мала рожевий відтінок шкіри, очі з чорною склерою і світло-жорсткою оболонкою. Також дівчинка має два тонких світлих роги стирчать з її рожевих волосся. Сама вона виглядала досить привітно з соком в руках.
— Ммм, привіт. — сказала їй Момо, відчуваючи себе трохи ніяково. ми новачки в цій школі, а ти хіба ні? Ти виглядаєш однаково з нами віку.
- Ну, я теж новенька. — Потиснула плечима весело посміхнувшись. — Тільки я новенький у школі, а не в цьому районі. Я живу неподалік, ось тому і здивувалася, побачивши вас хлопців, так як не бачила раніше. — Договорилась.
— Ох, Я Момо, момо Яорозу. — Давня дівчинка.
— Я Кенічі Камінарі, приємно познайомиться з такою чарівною дівчиною. - Я сказав їй з усмішкою, що вона навіть на кілька мигень застигла з посмішкою, дивлячись на мене і її рожевий колір шкіри став ще більш рожевим.
— Кен. — Буркнув Момо, зтиснувши мою руку сильнішими.
- Хе-хе, нічого все нормально. Вітаю вас, сподіваюся ми станемо друзями! Мене звуть Міна Ашідо! - Вона з її поглядом перемістилася на все ще стискаючу руку. — А вы... у таких стосунках? — Трохи з запинкою запитала дівчинка.
- Що? — Спочатку Момо не дуже зрозуміла, про що йде мова, але після того вона зітхнула на свою руку і швидко розжаліла її. ми просто друзі дитинства. — Вона сказала, трохи заїкаючись, намагаючись не дивитися на мене.
— Угу, ми друзі. — Я підтвердив. — Але хто знає, що буде в майбутньому, та рожева дівчинка Міна?
— Саме, забавний хлопчик Кенічі! - Перековеркала вона мене.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya