За допомогою реактора моя електро-ура розвивалася досить швидко, а разом з нею і моя примха. Тому не дивно, що через кілька місяців я зміг добре злитися із випущеними блискавками. У такому випадку моя швидкість сягала 11 махів, хоча у такій формі я не маю рук і ніг. Я буквально перетворююсь на трощів електроенергії.
Це мої сили без перетворення на блиск, тому що з нею характеристики кілька змінюються:
HP: 590/5 90 (19/час)
Псі: 700/700 (176/год)
MP/Домен: 2600/2600 (24/час)
EP: 14950/1492 50 (4280 поділити намін)
SP 0
Прана: 210 (14/ години)
Характерики
Сила: 155
Пастка: 190
Виносність: 140
Інтеллект: 145
Причуда: 1380
Ще не пройшло досить часу, щоб я посилився за допомогою реактора в Домені, але навіть так за рік без реактору результат вражаючий.
Але нехай це і всього лиш рік, але за цей час сталося багато речей. Герой О'Клок якимось чином втратив свою примху, про цей інцидент мало інформації, точніше вона заблокована для мене. Без вищої дозволи я до неї не підберуся. Але ви можете уявити собі, що сталося з туманом і падінням обезводнених людей. Отже, хто б не стояв за тією подією повернувся і забрав привида цього героя.
Причута, що дає змогу забирати привиди дуже лякається якщо її правильно застосовувати, але як я чув, людський ліміт це дві примхи, так як хтось зміг пройти через нього? Звичайно, можливо все не так погано і це просто збіг і моя розіграшна уява... але вже краще я буду готовий до найгіршого розвитку події.
Після того як він втратив примару, почав спиться і, звичайно ж, не пройшло багато часу, як його попросили стати професійним героєм. Відразу ж у нього почалися якісь сімейні проблеми і не пройшло й пари тижнів як він став на кшталт Лінчевача. Думаю, треба допомогти йому в його пошуках, щоб це не було, все-таки він не видав мене у своєму звіті. Точніше не написав багато, просто трохи розпливчасті факти і більше.
- Мені здається ти стала бити слабше. — Я дражнив свою знайому в Хіросімі. Недавно вона не витримала і попросила поспінгатися з нею, бо вона просто не може знайти гідного суперника. А я не відмовився, адже це і для мене хороша вправність інстинктів.
— Стули пельку, маленький. Я ще не розігрілася. — гаркнув вона і вдарила ногою зверху вниз. Удар був ударною хвилею від такої сили, а місце влучання — бетоном, розколовся і з’явився кратер діаметрів 4 метри. І це був не найсильніший удар.
— Так, ноги - це твоя найкраща частина. - Прокоментував я її удар ... Ну і її красиві ніжки. Ми були в покинутому заводі, тож ніхто не повинен нас турбувати. Оскільки вона вже бачила моє обличчя, я був без маски. Та й сама дівчина не збирається здавати мене або шукати, навіщо їй це потрібно.
- Здається у когось поганий настрій. - Я зустрів її ударом кулака своєю рукою... Боляче. Чого ще я сподівався від свого десятирічного бичка? Звичайно, з причудою і електро-аурою я сильний, і моє тіло може витримувати більшу швидкість з різними ударами, але чисто фізично я слабший тієї ж Румі. До того ж набагато слабше, без причуди вона мене може збити досить швидко.
— Да мені в школі дістався професор - ідіот. Не подобається йому мій характер, бачите. — Вона вигукнула і схопила мене, спробувала заїхати ногою по обличчю, але я перетворився на мить у блискавку та пішов з удару в сторону.
— Не гарячись, крольчко. Це твоя родзинка. - Чесно сказав що думаю.
- Таке собі підбадьорення. - Я її не заспокоїв.
- Тоді це твоя мм, скажімо моркву? — Я знаю, що дівчина має слабкості до названого овочу.
- Вже краще. Ось чого мені не вистачало, доброї бійки. Мені все ще важко повірити, що ти дитина. — Призналась вона, відстрибуючи від електричного згустка енергії. Ось такий згусток залишив у бетонній дірі діаметром три метри. - Що це було? — Перевела її погляд на шкоду.
— Нещодавно я придумав таку можливість використання привидів. І взагалі тебе не напружує, що ти б'єшся з дитиною 10 років? Знаєш, багато хто б сказали про дитяче насильство... Руми, Рами. Ти точно герой, а не злодіючий на маленьких хлопчиків?
— Гр, зараз хтось отримає по дупі. — Поквапилася, щоб дівчина накинулася на мене і почала тужити за нею кілька разів.
— Так, почекай. - Я зупинив її. - Треба перевірити повідомлення. - Я спеціально залишив ноутбук зовні, щоб якщо прийде повідомлення я б дізнався про нього. Підійшовши до лавки я сів на неї і почав перевіряти, що сталося.
— Дрібний, я не люблю перериватися на півдорозі. - Присів поруч зі мною дівчинка-кролик.
- Тобі ніде не джмет?
— Трохи. Думаєш, наступного разу краще надіти щось інше? — Вона поцікавилась, чи не хотіла б я перевірити себе.
— Так, краще взагалі без одягу. Повір, я не обиджуся. - Я посміхнувся, пройшовши по її фігурі очима.
- Ну ти і дрібний збоченець. — Дозяла вона з рюкзака моркву і відкусила шматок. - Так що сталося?
— Пам'ятаєш O’клока? — Після кивка дівчини я продовжив. - Так от у нього зникла примха. Мабуть, це пов'язано з тим чорним туманом, але я в цьому не впевнений, а інформація прихована від мене. Але ненадовго. Так от він став линчителем з якоїсь причини, швидше за все через сім'ю, там щось пов'язане із дочкою. Зараз я отримав повідомлення, що це не така проста справа.
- В якому розумінні? — нахмурилась кролик... серйозний кролик, це навіть мило.
- Останній місяць у Токіо спалахують незнайомою жорстокістю з боку звичайних громадян. Вони стають сильнішими і кидаються на людей. Нічого не нагадує?
— Парковка. Там був якийсь газ. — Верно припустила вона.
- Саме так. Тут замішаний той же газ. Точніше вже наркотик з назвою "Триггер". Герої шукають тих, хто його виробляє, але проблема ускладнюється тим, що хтось роздає наркотик різними відходами, щоб ті роздавали його. В інших країнах таке саме відбувається, наприклад в тій самій Америці.
— Я не зрозуміла, до чого ти ведеш? Кому треба врізати? - Піднялися її вуха!
- Поки невідомо. У цей момент невеликий спалах стався в Токіо, так що я зараз відправляюся туди. — Прибрав ноутбук в домен.
а я? Я не така швидка. — Нагадала вона мені.
- Хочеш я тебе понести? — Я запропонував подивитися на цього кролика.
- І як швидко ми доберемося? — Питала вона перед відповіддю.
- Побачиш. — Покрився я блискавками, підхопив дівчину і помчав у Токіо. На шляху я почав частково стає блискавкою, але щоб утримувати Румі і не вдарити її струмом, доводилося відволікатися та відгорювати її своєю аурою. Ми прибули туди за кілька хвилин, що не дивно.
— Вау! Ось це я розумію - швидкість. - Вона з великою посмішкою вигукнула: — Це злодеї? Вона побачила пару людей, які б’ються.
— Краще цивільних під впливом наркотиків. Так що акуратніше.
— Я сама осторогу, дрібничок. — Вона відповіла, і пішла бити цих індивідів. А я тим часом надів маску... так про всяк випадок. Це було правильне рішення, бо незабаром з’явився Всемогутній.
- Я тут! — Приземлився він зверху і помітив людей, що вже лежать у відключці. Ну ще й Румі. — Опоздал? — Все ще посміхаючись поставив йому запитання вголос.
— Трохи. Спали небось? - Прокоментував я подушку в його руках.
— Ні, як я міг спати, коли на вулиці відбувається безлад, хаха. — Неприємно засміявся він. - Стоп, я тебе пам'ятаю ти та дитина. - Він впізнав мене.
— Ага, це я. — Я підійшов до тіла і дістав пусті ампулу.
- Що це? - Він підійшов ближче. Мда, ну він і величезний ...
— Тріггер, наркотик з'являється час від часу то тут, то там. Ну і погань. - Положив я його назад, все-рівний лабораторії у мене поки немає, та і він може бути розбавленим, краще знайти невикористаний, чистий зразок. — Крольченок, ти там як, втамувала свою спрагу надавати комусь пінків?
- Ні, вони слабаки. Всемогутній має бути сильнішим. Вона на нього глянула.
- Він розмаже тебе по стінці. — Просто сказав я. - Гаразд, я зробив що хотів і глянув на цей наркотик. Але я все ще планувала зупинити неспокійних громадян, але Румі і сама з цим чудово справилася.
що ти займаєшся лінивою роботою? — запитав мене Всемогутній з явним несвідомим голосом.
- Є небагато, але нічого серйозного. Я ще не став професійним героєм... і принаймні років п'ять їм не буду ще. Але моя примха дозволяє мені допомагати нужденним, так що чому ні? - Я збрехав про причину моїх дій. Буду я ще відкривати найсильнішому герої, поки сам не впевнений у перемозі, свої причини, що я просто хочу стати сильнішим і при необхідності вб'ю пару злодіїв. Але нічого проти нього я не маю, він символ героїв і їх сили. Звичайно, серед його колег є виродки, але всі різні геройські офіси з цим борються, а конкуренти швидко розтопчуть репутацію такого індивіда.
- Хм, є в тобі геройський дух. Але ти ще малий. - Він не міг не помітити мій вік.
— Ходімо, удачі розібратися з поліцією. - Взяв на найближчих поліцейських і у формі пів-мотні прихопив кролика, і відправився назад, точніше я вирішив відразу відвезти її додому.
- Це було веселіше моїх звичайних буднів у класі. — Вона сказала, зістрибнувши з моїх рук і поправивши спідницю.
- Завжди будь ласка. Гаразд, у мене є справи. Ось мій справжній телефон, буде бажання поговорити - дзвони, і до зустрічі.
Удома я провів час з батьками, і Харуко була на другому місяці вагітності. Так, вони з батьком займалися розпустою частіше, ніж звичайно. Проте, ніхто не жаліється, мама сподівається що це буде дівчинка... Я теж сподіваюся.
Момо робила поступ у Букідзюці, тобто в різних техніках, які призводять до бойових дій.
чим ти займаєшся останнім часом? — Питала дівчинка після занять.
— Різні важливі справи. — Я сказав, оглядаючи створену дівчинкою електронну плату. — Хороша робота, думаю вона навіть працюватиме не гірше тієї яка вийде з-під конвеєру.
— Да? - Перепитала Момо і на її обличчі з'явилася усмішка.
— Да, да. Я ж сказав, що так і є. Тепер головне створити потрібні дроти і оболонку, а після всі ці елементи тримати в голові. І буде готовий планшет, хороша робота. А тепер йди полуничне морозиво.
Дякую. — Вона подякувала мені, бо я приготував його для неї, оскільки знаю, що вона любить його.
- Будь ласка. Я ж знаю, що ти його любиш. - Погладив я її по голівці... Милашка. - Хочеш ще щось приготувати?
- Той тортик з реклами? — Вона запропонувала, щоб я був зворушений.
— Хм, ну ладно. Спробую зробити порцію більше. Для твоїх і моїх батьків. — Я почав готувати їжу, за якою мене і застав мати Момо.
- Ти ще й готуєш. — усміхнулась Мінами. — Дочко, не пропускай такого хлопця.
- Про що ти говориш? Ми ж майже завжди разом. - Не зовсім зрозуміла дівчинка, що має на увазі її мати.
— Потім зрозумієш. Чому не попросили працівників приготувати пообідати? — Полюббила жінка.
— Кен готує смачніше. — сказала Момо причину. — Дуже смачно.
— Просто добавляю потрібні інгредієнти, нічого надприродного. Торт майже готовий, до речі. — Я сказав, змащуючи останній корж у солодкому сливковому кремі.
— Выглядит апетитно. — Призналась жінка, що виглядає старшою копією Момо. І мені подобається те, що я бачу.
- Що тут виглядає апетитно? — запитав батько Момо, Акіра Яорозу.
- Кенічі приготував торт. — Проінформувала його дружина. — Як ви робите поступ у навчанні?
— Нормально. — Вона відповіла їй, що я буду змащувати корж. Вона солодка.
Невдовзі мої батьки також приїхали. Так, за ці роки можна сказати, що наші сім'ї ще ближчі і не останню роль у цьому відігравали мої стосунки з Момо відносини, я б міг описати як взаємини між дуже близькими друзями або навіть братом та сестрою. До речі, на рахунок сестри, вона у мене може скоро з'явиться, судячи після того як виросте живіт матері.
Ще за тиждень, накачуючи себе величезною кількістю енергії я розібрався у використанні електромагнітних хвиль і тепер вчусь повноцінно впливати на техніку, це чимось схоже на деякі струни, б'єшся за одну і вийде певний ефект. Загалом завдяки цій здатності в техніці я став розбиратися ще краще, тому що буквально відчував її і вже через кілька днів зміг створити новий вірус, і відправив його до поліцейської дільниці через не дуже сумлінно виконавця свою роботу копа. Там я хоч і важко, але зміг заразити комп'ютер начальника поліції і через нього отримати доступ вищого пріоритету до Мережі Героїв, та й на поліцейській базі теж. Начальник поліції - Кенджі Церагамае, це чоловік з примхом класу мутації, добре видно за його виглядом.
Так, через привиди він має голову у вигляді пітбуля і іноді гавкає, але це не заважає йому бути хорошим поліцейським. Він не фанатик закону, а дотримується своїх моральних принципів. Мабуть, його примха пов'язана з якимось планом тварин чи просто "поєзло" - інакше я не можу пояснити його зовнішній вигляд.
Ну, дуже йому дякую за такий подарунок... Нехай він про нього і не знає. Тепер, маючи вищий доступ до Мережі Героїв, я почав переглядати профілі зацікавлених мене. І перший це звичайно Всемогутній, або ж Тошіторії Яги... Зачуда не відома, ось тобі і повна інформація. Мабуть навіть тут намагалися приховати інформацію, однак, вона і правильно. Зате знайшов інформацію про його головного противника, як він зображений тут, Все за одного.
Придурка дозволяє йому забирати причуди і передавати їх, коли він хоче. Тепер стає зрозуміло, хто відповідальний за той бійський клуб, це було добре місце для пошуку достойних примча і їх виятків. Але все одно інформації про нього недостатньо, Герої просто не змогли знайти нічого. Але він був відомий протягом багатьох років, і його вчинки відомі по цілому світі. Адже йому понад сто років.
Але все одно це коштувало, адже тепер я бачу ще більше інформації про героїв і людей, не враховуючи цих двох. І я цим користувався на всю котушку, перевіряючи сліди цього наркотика. Мені б отримати не розбійну і не розгорнуту його версію для вивчення, може сам зможу придумати що-небудь схоже, але без цих побічних ефектів.
Ще два роки я займався лінивством то тут, то там. За цей час Румі стала професійним героєм і не простою, а вже вирвалася в Топ-10 героїв Японії. Ми часто бачилися майже щотижня в різних місцях Японії. Сама дівчина так і залишається тим ще прямолінійним кроликом, отже у неї були деякі сутички з іншими героями, але нічого серйозного. За цей час я часто допомагав їй з розташуванням різних злочинців, щоб вона розібралася там і піднялася в топі. Наче Румі багато часу пройшло, але вона також стала досить сильним героєм. Якби я раніше зустрівся з такою Румі, то програв би без зміни форми в блискавицю. Що говорити про наші відносини, якщо я можу приходити до неї в квартиру в будь-який момент, у мене ключі є. Але вона бачила і моїх батьків, але тоді вона була в ролі героя, так що не показала цього.
Так само у мене з'явилася сестра, але про неї трохи пізніше.
Ми з Момо закінчили молодшу школу на домашньому навчанні, оскільки нам не сподобалося в звичайній школі. Для дівчинки вона мала гарну можливість подружитися з кимось, але все було марно. Вона постійно сиділа поруч зі мною... До речі через це, і я не зміг завести ніяких подружок, а друзів чоловічої статі я якось і не намагаюся шукати. Але може в середній школі це зміниться. Хоча є кілька гарненьких дівчат, сподіваюся Момо зможе з ними подружитися. Були там індивіди, які хотіли показати мені моє місце, але що тут говорити, вони потім довго просили пробачити їх... Звичайно, я нікого не вбивав. Вони ж діти... але такі діти в майбутньому частіше стають тими ще засранцями. Так що молодша школа якось не задалася у нас.
Моя примха за ці роки також стала сильнішою, я б навіть сказав, що мій ріст у силі продовжувався завдяки дуговому реактору.
HP: 1100/1100 (50/ години)
Псі: 1200/1200 (176/год)
MP/Домен: 5200/5200 (27/час)
EP: 32500/32500 (126250/мін)
SP 0
Прана: 1150 (17/ годин)
Характерики
Сила: 250
Пастка: 300
Виносність: 300
Інтеллект: 320
Причуда: 3120
Зараз я можу видати силу близько 33 МВт, а при перетворенні в блискавку і повній напої аури буду втричі сильніше, нехай і ненадовго. А ось фізично, у випадку переходу в напівмолині я стану сильнішим принаймні раз на п'ять. Тепер мені вже 12 років, а виглядаю я на всі роки чотирнадцять. Нещодавно я виявив, що Всемогутній з кимось бився в районі Токіо близько року тому, там такі пориви вітру були, Що тряслися найближчі будівлі. Після цього героя номер один пару днів ніхто не бачив, що було вкрай підозріло. Він ніколи не раз зустрічав мене і Румі на місці розбірок злочинців.
У мене навіть повноцінний профіль в Мережі Героїв з'явився, нехай їм поки і не відома моя особистість, все-таки, що я працюю з Румі дає свої бонуси. Вони дали мені ще одне ім'я — "Моленія". Не найгірше прізвисько, хай і без висків. Але те, що це його бій не було опубліковано громадськості було дивно, як і все інформацію про цей бой герої ретельно засікли. Я б це навіть не дізнався, якби випадково не натрапив на цю інформацію в мережі, дивно що не було громадської оповідки битви.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya