Підготовка до коронації йшла швидкими темпами, всі працюють в десять разів швидше. Люди дуже зраділи, коли почули про те, що я стану королем і правитиме над цією землею аж до смерті. Вони думають, що і мій рід буде таким же. Я збираюсь жити дуже довго, тому поява спадкоємців у найближчій перспективі мене не цікавить.
Вулиці й доми тепер прикрашені квітами, а сама коронація буде проходити перед будувальним замком за традицією вікінгів. Під час церемонії в ім’я богів слід було приносити різні жертви, щоб благословити моє правління.
Але я відмовився від цих традицій і заборонив їх, хоча й знаю, що не можу покінчити з ними за одну ніч. Тому я змусив їх принести іншу жертву: жителі села повинні були пожертвувати цінні речі і кинути їх в океан у якості підношення, я знаю, що це безглуздо, але, схоже, це було добре прийнято більш неосвіченими людьми.
За ці два тижні наші стосунки з Аморою стали міцнішими, вона перестала багато працювати, і ми майже весь час були разом. За кілька днів до коронації вона поїхала на свою базу в горах, сказавши, що їй треба підготуватися до цієї події.
Це нагадало мені, що коронація означає і весілля, вона буде моєю королевою, так що так, ми одружимось, моя людська частина подумала, Що це дуже швидко, то я згадав, ніби я не людина, і що я буду з нею довго, це звичайно може бути й скоро, але я ніколи не бачу себе ні з ким, крім неї.
Найдивовижнішими були подарунки, які з'явилися в моїй кімнаті. Коли я засинав, золотий світло освітлив кімнату, і я виявив на моєму ліжку два предмети, перший - книгу в зеленій обкладинці з виграваною прямо у центрі ручної знання, коли я взяв її в руки, я відчув силу, не чисту руйнівну сила, а силу знань.
На першій сторінці книжки я побачив напис, який був написаний чудовим каліграфічним почерком.
"Для мого брата Бальдра, якому я бажаю щастя і процвітання, Локі".
Це була рідкісна книга з рунічної магії. Я не можу уявити, як Локі потрапила в руки така книга.
Другий дарунок - гілка заввишки майже півтора метра, і я відчуваю, як від неї походить велика кількість природної енергії, це віття Іггдрасиля.
Це дійсно величезний дар, все що буде створене з її допомогою, матиме величезну силу, якщо книга для мене, то гілка, мабуть, подарунок від моєї матері Аморі, коли вона перетворить гілку в магічну палицю, тоді складно знайти їй ворога у силі магії.
Мені трохи сумно, що батько не прислав мені подарунка, але я перебуваю в пастці ілюзії, ніби він не може цього зробити. Ідіот Тор міг і не постаратися надіслати подарунок, може бути, після мого відходу його зарозумілість та дурощі вийшли з-під контролю, як в оригінальній історії.
Стук-тук
Я чую скажений стук у двері.
"Заходь".
Одна з дворикових служниць заходить до кімнати, і я бачу страх на її обличчі.
"Господин, вибачте, що перериваю вас, але за межами замку з'явилося велика тварина", - каже вона, задихаючись.
"Іду".
Я кидаю подарунки і біжу до палацу, дивуючись, що хтось зміг візувати звіра прямо перед палацом, острів все ще без силового поля, але Амора поставила кілька заклинань для виявлення ворогів, найбільш сильні з яких знаходяться навколо палацу.
Вийшовши за двері, я чую знайомий звук, якого не чув з часів Асгарду.
Перед палацом в оточенні допитливих людей стоїть Слейпнір, кінь мого батька, триметрового зросту, весь чорний, з вісімю ногами.
Розслабившись, я підходжу до нього і глажу його по морді.
"Що ти тут робиш, друже?"
Слейпнір радісно тренується мордою про моє тіло, ніби відповідаючи, я повертаюся до всіх людей, які все ще дивляться на нас зі Слейніром.
"Все гаразд, це кінь мого батька".
"Хіін", - Слейпнір, здається, заперечує мої слова і дивиться на мене.
"Ні, це мій кінь", - оголошую.
Коли я це кажу, Слейпнір захватається і починає радісно вставати на заднє ноги.
( Похоже, мій батько також прислав мені подарунок).
Коли я був дитиною, один взяв мене у велику стайню Асгарду, там я знайшов Слейпніра, чарівного восьминога, який може літати і бігати майже зі швидкістю світла, тепер я можу потрапити в будь-яку точку світу за лічені секунди, я дуже радий подарку мого батька.
***
Королівський замок.
День коронації.
Сьогодні на острові панувала радісна атмосфера: діти бігали містом і грали, а чоловіки й жінки збиралися разом та розмовляли — це було перше велике свято з моменту заснування міста.
Не зрозумійте мене неправильно, люди не ненавиділи будівництво. Вони знали, що після закінчення будівництва вони та їхні діти будуть захищені. Багато хто з них побоювався, що такий лідер їх покине, адже він ніколи не приймав прямого командування.
Але все змінилося два тижні тому, коли він оголосив про свою коронацію. Коли настав полудень, усі зібрались перед королівським замком. Малих дітей посадили на плечі батьків, щоб ті краще бачили, як новоспечені солдати встали трохи попереду, аби люди не підходили занадто близько. Перед замком тепер стояли два трони, вирізані з дерева, вони були прості, але від них виходить атмосфера влади.
Зиг. Представник бога виходить з замку і встає за двома тронами, очікуючи у тиші.
На секунду вони засліплюють сильне зелене світло, а коли воно згасає, то бачать двох людей перед двома тронами.
Жінка була просто красива, з добре складеними волоссям, у довгому зеленій сукні з відповідними прикрасами, її краса змусила заміряти всіх чоловіків і деяких жінок.
Біля неї стояв Бальдр у золотих доспеках, на грудях яких було виграно герб - золоте сонце зі списом в центрі; згодом це зображення стане прапором, який представляє його країну.
Бальдр світився слабким золотим світлом і випромінював приємне тепло, яке відчували всі: якщо Амора змушували чоловіків та жінок мерзнути, то він зігрівав їх.
Обидва сиділи на своїх тронах, не вимовляючи ні слова.
Зиг вийшов вперед, а поруч з ним підвівся генерал армії, теж вихідний з Асгарду, він тримав золотий піднос, і на ньому - дві красиві та витончені корони, серед людей ходила молва, що їх зробив в подарунок сам король гномів.
Зиг взяв у руки першу корону, вона була більш прикрашена і вишукана, ніж інша, з чудовим зеленим самоцвітом в центрі, він підняв її в повітря ідружив на голову королеви Амори.
"Зі всіма богами в якості свідків я оголошую Амору, богиню чаклунства і спокуси Королеви Геноші!"
"ТЕРА, КОРОЛЕВА ГЕНОШИ!", - закричала збуджений натовп.
Зиг взяв іншу корону і став позаду Бальдра. На відміну від корони королеви, ця була більш грубою, без вичурних деталей і прикрас.
Він повільно опустив корону на голову Бальдра, і коли корона опинилася на його голові, золоте сяйво навколо його тіла посилилося, заставляючи всіх дивитися на нього з ще більшим благоговінням.
"З усіма богами в якості свідків я оголошую Бальдра Одинсона, бога сонця і Світла, королем Геноші!"
"БАЛЬДР, КОРОЛЬ ГЕНОШИ!"
Всі кричать ще більш збуджено, ніж у перший раз, генерал Нордур підходить і встає перед ними, він вихоплює меч та затягує його до землі, опускається на коліна, всі солдати повертаються до короля і також піднімаються на ноги.
"Я, генерал Нордур, командир армії Геноші разом зі своїми людьми присягаюся в вічну вірність королю і королеві до смерті".
"МИ КЛЯНЬМИСЯ В ВЕРЩІ", - закричали солдати в унісон.
Король Бальдр простягає руку, і в золотій блискі з’являється спис. Він вдаряє нижніми частиною списа у землю, випускаючи хвилі золотого світла, які накривають ціле місто і незабаром зникає. На демонстрацію сил усі селяни також опускаються на коліна, присягаючись у мовчанні вірності.
"Я, Бальдр Одинсон, оголошую себе королем Геноші", - голос його був негрозимий, але його почув весь острів.
"Я, Бальдр Одинсон, клянуся правити справедливо, захищати Геношу до самої смерті, аж до Рагнарка".
Так закінчилася коронація, після якої король і королева покинули свої трони й зникли. А все місто почав великий бенкет з рясним питтям та їжею.
Це був історичний день для Геноші, день народження короля-бога, який наказав їм стати наймогутнішою країною на землі.
