(Амора)
Ліс на заході острова Геноша.
Нелегко захищати цей великий острів без групи людей, які цілий день стежили б за морем. Оскільки майже всі на острові працюють над будівництвом нового міста, я вирішила навести додаткові закляття, які можуть заздалегідь попередити мене, якщо хтось наблизиться до міст. Я вже робила це раніше, але через розширення міста мені доведеться накласти їх знову.
Кілька місяців тому корабель з далеких земель намагався викрасти людей, які доглядали за фермами. Я вбила їх, а після потопила корабель, але не почала розповідати про це Бальдру, це було дрібна справа.
І я сумніваюся, що він розгнівався би на мене за таке знищення смертних, він звичайно дуже добрий, але я занадто добре знаю, як він реагує на спроби вбивства або викрадення своїх людей, і це одна з багатьох речей, які я люблю в ньому.
(Чудово).
Це проста магія, правда, на жаль, у мене не вистачає магічної сили щоб охопити заклинаннями весь острів відразу, але це не займе багато часу, мої здібності ростуть день від дня.
"Твої магічні здібності виросли так само, як і краса".
Його голос змусив мене тремтіти.
"Як ся маєш, Амора?"
Огорнувшись, я бачу Бальдра, який посміхається мені теплою, наче полудневе сонце.
"Бальдр?", - вигукнула я, одна справа почути його, але зовсім інше побачити.
За два роки він майже не змінився - для богів роки подібні місяцями. Він був одягнений в світло-золотисті шкіряні обладунки, на його обличчі сяяла усмішка, від якої у мене замирало серце, борода трохи нерівності, але нічого особливого, волосся були заплетені до косу і були майже такою ж довжини, як мої. Кілька секунд ми стояли в тиші, дивлячись один на одного, я хотіла підбігти і обійняти його, але щось зупинило мене.
"Аморо, це треба припинити", - сказав він.
Бальдр подивився на мене, його обличчя стало серйозним, він дивився прямо мені в очі. На мить мені здалося, що він говорить про наші відносини, і це змусило мене відчути страх, такий сильний, як ніколи в житті.
"Бальдр. Будь ласка..." - замовкла я, сама того не очікую.
"Я кажу про твої почуття провини, Амора, ти присвячуєш кожну хвилину свого дня моєму плану щодо острова, Ти хочеш компенсувати мені вигнання з Асгарду. Ти думаєш, що це твоя провина. Але це не так".
Кожне його слово б'є мене прямо в серце, він був правий, я знаю, що відштовхувала його через свою провину, працювала день і ніч, щоб перетворити цей острів на королівство Асгарда, аби Бальдр міг стати королем, яким йому призначено бути.
Цей ідіот Тор ніколи не стане хорошим королем, Локі не хоче бути Королем. Він був би щасливий залишити трон комусь більш гідному, престол Асгарду належав Бальдру, немає нікого поважного, але через мене він його втратив.
"Що ж мені робити? Як мені позбутися цього почуття провини?", - запитала я.
Бальдр знову посміхається і наближається, ставши прямо переді мною.
"Ти не змусила мене нічого втратити, навпаки, ти дала мені все".
"Не ЛИШЕ МЕНІ", - я сама не знаю чому кричу.
Я починаю поводитись нелогічно, ридати по обличчю, але Бальдр не кричить на мене і не виходить з себе, він просто дивиться на нас із посмішкою.
"Ти повинен був стати королем Асгарду, ти володієш силою і розумом, і ти б перетворив його на одне з наймогутніших королів у всесвіті".
"Так, я міг би, але я ніколи не хотів цього, бути королем Асгарду означає прийняти на себе тягар гріхів мого батька і діда. Я повинен був би правити, постійно намагаючись виправити їх страждання і помилки, я мав би бути кращим правителем, ніж мій батько, мені ніколи не хотілося цього тягаря."
Бальдр починає обережно витерти сльози з мого обличчя, кожне його слово наче знімає важкий тягар із мого серця.
"Ти врятувала мене від цієї долі, ти дала мені шанс, ви дали мені свободу і можливість створити своє королівство, навіть якщо я зроблю ті ж помилки, що й мій батько, це будуть мої вади, а нікого більше".
Я радію кожному його слову, нарешті я не відчуваю себе винною в його вигнанні.
"Аморо, повір мені, я ні секунди не шкодую про те, що врятував тебе".
Він обхоплює моє обличчя двома руками і піднімає його, щоб заглянути мені в очі, його шкіра тепла, як весняне сонце, така затишна.
"Якщо ти вважаєш, що я можу бути хорошим королем, то я буду добрим Королем тут, але життя Асгардца занадто довге, щоб правити самостійно".
Його слова застали мене зненацька.
"Що ти маєш на увазі?"
Моє серце на секунду завмирає в очікуванні відповіді.
"Якщо я збираюся стати королем, я хочу, щоб ти стала моєю королевою, аби провести разом цю довгу майже безсмертне життя", - закінчує він.
Не чекаючи на відповідь, він цілує мене, його губи теплі і солодкі.
Я втрачаю рахунок часу, поки цілую його, це починається з ніжного поцілунку, потім він стає більш пристрасним, доки ми не відриваємося один від одного.
"Отже, ти згодна?" - запитав він невпевнений тоном, очевидно боїться моєї відповіді.
"Так, ми проживемо це життя разом і коли прийде час я піду за тобою в світ інший".
Цього разу ініціатива поцілувати його належить мені.
***
(Бальдр)
Пляж на заході острова Геноша.
Після моєї пропозиції і довгих поцілунків ми вдвох руки об руку пішли на пляж, сиділи разом і просто дивилися на океан, не кажучи ні слова. Мушу визнати, що я дуже хвилювалася перед розмовою, але на щастя, все пройшло добре.
"Ну, і що тепер?" - я порушую мовчання та питаю.
Амора дивиться на мене з злегка почервонілою особою.
"Якщо ти вже сказав, що станеш королем, думаю тобі варто влаштувати коронацію".
Вона була права, я ніколи не говорив, що стану лідером міста, і міг би призначити когось іншого та керувати справами з тіні, але зараз все по-іншому.
"Ти мала на увазі нашу коронацію, моя королева?"
Я посміхаюся, і вона опускає голову, червоніючи ще більше.
"Так".
Я піднімаю її підборіддя і знову цілую її прекрасні губи, вперше після битви з крижаними велетнями все встало на свої місця.
