(Бальдр)
За королівським замком Геноші.
Після коронації.
Після того, як коронація пройшла, я взяв Амору за руку, і ми побігли до задньої частини замку.
"Бальдр, куди ти мене ведеш?" - запитала Амора з широкою посмішкою на обличчі.
"Це сюрприз, моя королева".
Коли ми досягли задньої частини замку, я побачив Слейпніра, який чекав на нас.
"Слейпнир? Що він тут робить?" - здивовано запитала Амора.
"Це подарунок від мого батька, ти теж отримала дарунок від моєї матері, я дам його тобі пізніше, а зараз нам пора йти".
"Ідти? Куди?", - з цікавістю запитала вона.
"Ну, ми заслужили трохи побути вдвох, ти так не вважаєш?"
Вона посміхається ще ширше, поки не згадує дещо.
"А як же острів? Як ми можемо поїхати зараз, ми тільки що стали їх королями".
"Все вже влаштовано, я уже поговорив з усіма, і про будь-які проблеми вони можуть нам повідомити, повернення займе всього кілька секунд", - відповів я.
"Твоя правда".
Я допомагаю Аморі піднятися на Слейпніра, а потім і сам сідаю, тримаючи його привід.
"Отже, куди ми їдемо?" - запитала вона, обіймаючи мене за спину.
"У сонячне місце з безліччю пляжів та водоспадів, і, що найприємніше, абсолютно незаселене".
"Я думаю, це непогано".
"Наперед, Слейпнір".
За моєю командою Слейпнір набирається в галоп, а потім починає збирати висоту. Це було дивне відчуття - нестися в небі, різко збільшуючи швидкість, і бачити, як все швидко проноситься повз нас, поки ми не досягаємо мети.
***
Бальдр
Боже місто Сонця, Королівський замок, острів Геноша.
1943 рік.
З вікна своєї спальні я дивлюсь на місто, яке розтягнулося внизу і досяг успіху. Минуло багато років з моменту моєї першої подорожі до Ваканду. Зараз 1943 рік, вже довгий час є другою світовою війною, в якій ми не беремо участі.
Після коронації ми з Аморою поїхали у відпустку на Гаваї, і пробули там майже рік.
Зовнішній світ знає про наш острів, на відміну від Ваканди, яка видає себе за маленьке селище в Африці.
Багато років тому нас відкрили іспанці. Після багатьох років спокою молоде покоління не стало захищатися від загарбників, як це робили їхні батьки, і іспанці змогли дістатися до центру острова; побачивши наше місто, ці ідіоти вирішили, що наші будинки та вулиці зроблені з чистого золота, які намагалися нас завоювати.
Я не можу розповісти вам про кінець, але декому з них вдалося врятуватися і повернутися до себе додому зі свідченням про неймовірне місто серед океану, після чого почалися великі труднощі. Іспанці, пірати і навіть французи намагалися захопити острів. Наша охорона була прекрасна, і всі вони були знищені, але на жаль, це не сповільнило їх нападу, а тільки розшарувало.
Через деякий час, статут від всієї цієї марноти. Амора діяла самостійно, використовуючи свою нову палицю з гілки Іґдрасиля, вона вимовила заклинання погоди, заставляючи море навколо острова бушувати. Заклинання додавала енергії ліній Лей, і шторм тривав вічно.
З бігом часу все здалися. Ми стали легендою, цікаво, що подумали б ті іспанці про наше місто сьогодні. Маленькі золоті будиночки перетворилися на величезні будівлі заввишки сотні метрів, які поступаються лише королівським замком. Декілька транспортних кораблів перелітають з місця на місце, перевозячи людей. Якщо раніше ми були містом золота, то тепер дурні думають, що ми - місто богів.
Багато років тому за допомогою гномів ми нарешті змогли завершити будівництво мого замку, і ідея джерела енергії, про який я думав раніше, також була успішно впроваджено. Тепер вся енергія для острова надходить від штучного сонця, яке знаходиться прямо під замком. Ідея виникла в результаті експерименту, подібного до того, у ході якого змінився Доктор Октавіус, але на відміну від нього я був набагато обережнішим і разом з моїми силами було відносно легко зробити сонце стабільним, Амора також створила потужне заклинання, яке, якщо Сонце раптом стане нестабільнішим, телепортує його в космос.
Мистецтвове сонце може бути використане мною як "маленький" бомби на випадок непередбачених обставин. І так воно проробить тисячі років, виготовляючи більше ніж достатньо енергії для міста і живляючи енергетичний щит навколо нього, забезпечуючи нам захист та маскування.
Крім того, у майбутньому маскування буде дуже корисним при створенні супутника і щит легко захистить від ядерних атак, і ми з Вакандою станемо найбезпечнішими країнами світу.
Стосунки з моїм єдиним союзником за ці роки стали набагато кращими, ми створили маршрут для вільного пересування двох народів між двома містами. Бути країною-затворницею нелегко. Мій острів - це райський куточок для вакандійців, а Ваканда - сафарі — для моїх.
Я нейтральний у рідкісних політичних суперечках Ваканди, і найбільші проблеми все ще створюють плем'я Джибарі, як я колись казав Башензі.
Було помилкою дозволити їм приєднатися до Ваґанда, мене як і раніше звуть на кожну коронацію та важливу зустріч. Люди Ваканди шанують мене, їхні предки говорили про те, що я бог і допоміг закінчити війну, але я чесно кажучи не проти рідкісних дурнів, які намагаються завдати мені удару.
Насправді, у мене немає такої проблеми на моєму острові, за ті роки, коли народжується одне покоління і помирає інше, я залишаюся таким самим - це породило в нових поколінь ідею про те, що я безсмертний, багато моїх людей не мають релігії, якщо б вона була їхнім богом.
Уряд Геноші працює організовано, верховна влада як і раніше належить мені, але я призначив Зіга своїм віце-королем, він керує більшістю політичних справ королівства, з мого дозволу, звичайно.
По суті, кількість вбивств і грабежу майже зведено до нуля, оскільки в місті патрулюваються поліцейські дрони, які атакують та арештовують усіх тих, хто чинить акт насилля. Дрони керують створеним мною ШІ, який також керує охороною замку та іншими базовими речами, такими як водопостачання і електрика.
Ті, хто чинить злочини і потрапляє у вигнання, йдуть до в’язниці, де їх чекає суд. Особистість злочинців повністю анонімна, навіть суддя або адвокат жертви не знають їх особисто. У разі суду їх відправляють до в’язниці або страчують, залежно від їхніх злочинів.
У нас також немає проблем з голодом, мій досвід із вібраніумом дозволив використовувати його для збільшення виробництва їжі. Ми можемо виробляти тонни їжі в чотири рази швидше, ніж звичайна плантація.
Моя особиста сила не дуже виросла за ці роки, я витратив багато часу на вивчення ручної магії та науки, успішно створив свою другу Руну. І ось чому Зиг був живий так довго, Я виграв ручки на трубках, які зробив в Нідавельрі. Трубки можна перетворювати в зброю або предмети.
Я дав по одній Зігу, Фрей та Нортруру: з допомогою цих речей я можу поділитися з ними частиною своєї сили, надівши їх моїм асгардським довголітанням, силою і ренерацією.
Фрейя стала моїм другим генералом і командувала половиною моєї армії, вона перетворила свою трубку на меч, який за допомогою своєї сили може підняти температуру леза, дозволяючи йому різати все що завгодно.
Генерал також вибрав меч, а оскільки він вже був Асгардцем, то всі його здібності, такі як регенерація, значно зросли, і тепер він майже на рівні Лоґана.
Що стосується Зіґа, то він має кільце, яке може стріляти промені світла, оскільки політик і ходити зі зброєю не мають сенсу.
Сили зброї пов'язані з моїми, так що чим сильніше я, тим більше сил я можу дати зброю. Я ще не вибрав, кому віддати інші три трубки це на майбутнє.
