- Що? Ти мене не чула?
- Я не вважаю, що зобов'язана піти з тобою. Думаю, було б краще розібратися з цією проблемою наступного разу.
- Ні, почекай хвилинку!
Ар’ян швидко вхопила Моллі за зап'ястя. Через сильний поштовх Моллі відчула, як усе закрутилося перед її очима.
Сильний запаморочення призвів до того, що її ноги швидко ослабли. Коли вона втратила рівновагу, то звичайно нахилилась.
- Яке у вас діло до моєї дружини?
Її, вже готову впасти на підлогу, ледь встиг підхопити Рувим. Він обережно підняв Моллі і впав у обійми.
- Рувим.
- А...
Ар’яна, яка була змушена стати під прицілом брутального погляду Рувима, відступила на крок назад і випустила руку Моллі.
Фердінанд поївся, перш ніж заговорити від імені Вір’ян.
- Нічого особливого, герцог. Ар’ян тільки радісно взяла герцогиню за руки, а вона почала захитатися.
- Якщо нічого особливого в цьому немає, тоді не повинно було бути причин торкатися до неї.
- Герцог, ви і правда просите Арьян про продовження ...
- Рувим.
Раптом сильний голос обірвав Фердінанда. Потім Моллі подивилася на цих двох.
- Ти знаєш, де їдальня?
- Якщо ти хочеш в їдальню, я знаю, де вона, тому що бачив раніше планування особняка маркиза.
- Тоді, можемо, ми зможемо дійти самі. У всякому разі, молодий пан прийшов тільки щоб відвести нас туди, - Моллі посміхнулася одними очима і злегка нахилила голову.
- Побачимося там. Нам пора.
Не встигли вони попрощатися, як Моллі і Рувим пішли. Рувим обережно йшов за нею по її жесту, перш ніж нарешті не зупинився.
- Молли.
Його голос звучав так солодко, що навіть не вірилося, ніби це та ж людина, яка і раніше. Відтоді як він мало не втратив своє дорогоцінне життя, минуло багато часу.
- Молода леді Клеменс все ще ображає тебе?
- Ні, вони просто попросили мене піти разом у їдальню. Мені не сподобалася ця ідея, тому я відповіла, що з ними не піду.
Вона похитала головою і змусила себе посміхнутися.
- Я просто... Взагалі не хочу від неї навіть простих позичок.
- Так, я прислухаюся до твоєї думки, так що не турбуйся про неї занадто сильно.
- Дякую.
Рувим обійняв її, і вона все ще розгублена. Потім він повільно погладив її, відчувши слабку спеку від грудей.
Коли вони нарешті добралися до їдальні, маркіз сердечно привітав їх. Там були й інші, крім маркизу, деякі з них вже сиділи.
- Дякую вам за те, що прийшли. Наш стіл не дуже багатий, але сподіваюся, це підійде вашому смаку.
Після простих слів марказа поступово почали вносити їжу. Оскільки на холодних територіях потрібно було подавати гаряче, це звичайно жилося в їдальні. Смачна і тепла їжа автоматично зробила атмосферу приємною.
- Чи Тепло герцогині Лінеріо в кімнаті?
Його погляди, що природно базікали з маркизом, нарешті, зупинилися на ній.
- Все, дякуючи вам. Я відпочивала так, ніби сиділа у власній кімнаті завдяки цьому затишному теплу.
- Я звернув на молоду леді Арьян увагу через вашу слабкість, і я просто радий, що вам сподобалося.
Арьян.
- Дуже дякую за вашу турботу.
Моллі вдалося втримати на обличчі посмішку. Вона переживала, що їй доведеться говорити так само неприємно, як Фердінанд, але на щастя, маркер не подавав жодних підстав для цього.
- Мабуть, вам було важко пройти весь цей шлях сюди, чи не так? - тепло посміхнулася марказа Вернер, промоковая губи серветкою.
- Тут часто сильні вітри, але сніг просто чудовий. Я сподіваюся, що ви також зможете відпочити.
Одного погляду на чудове село, яке нагадує виріб зі скла, вистачило, щоб захопити моє серце. Я можу бути лише вдячна вам за увагу до мене. Цікаво, як це свято відбуватиметься у такому приголомшливому місці.
- Ви коли-небудь брали участь у святах маркиза?
- Як ви знаєте, я не дуже сильна здоров'я, тому у мене не було можливості...
Коли її несподівано вдарили за спідницю, Моллі замовкла. Вона опустила очі і побачила хлопчика, який вже притулився до її талії, тупо криючись на неї.
- Хто ти, сестро?
- Сестра?
- О, Роберт!
Маркіза, назвавши дитину Робертом, відразу почервоніла.
- Мені дуже шкода. Це син нашої родички. Я взяла його на виховання, оскільки з певних причин він розлучився зі своїми батьками, але не навчився добрих манер.
Зрештою жінка дала Роберту знак.
- Роберте, привітайся.
- Все в порядке, - м'яко посміхнувшись, зупинила її Моллі.
Потім вона схилилася і зустрілася з дитиною поглядів.
- Як тебе звати?
- Роберт Вернер. А тебе?
- Як ти обвертаєшся з герцогинею!
- Мене звати Моллі Лінерйо.
- Сестра Моллі?
Коли дитина лагідно говорила до неї як до старшої сестри, Моллі посміхнулася. Діти, які ворушилися, розмикаючись були солодкими, як мед.
- І моя дружина.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache