Ліндон, все ще стискаючи губи, вклонився. Що б він не сказав, він стояв перед паном, але не міг порушити обіцянку мадам. І мадам, і лорд були йому однаково дороги.
Зрештою Рувим, побачивши прямолінійну послідовність Ліндона, зробив глибокий вдих.
- Досить. Я вже все знаю.
Той факт, що Моллі піклувалася про нього, він зарубив на носі з минулого випадку. Вона вже сказала, що розповіла б йому все. Хоча це викликало в нього смуток, вона відразу і беззастережно розлучилася, варто було згадати про те, що до неї відчувала.
Не так вже погано було з її боку приховувати це.
Дурні жуки, що дзижчали навколо неї - вони були просто потворні. Потім Рувим пробурмотів під ніс однією губами:
- Фердінанд. Наступного разу, як побачиш цього безпорядка просто знищ його де-небудь. Можеш відрізати йому ніс, щоб він взагалі не смів більше базікати язиком.
- Добре.
- Можеш йти.
Ліндон, полегшено зітхнувши, нарешті, пішов до дверей.
- Клеменс, Вернер.
Його дуже турбувало те, що в обох цих сім’ях відбулася таємна єдність. Рувим непокоївся через дві проблеми. І ці проблеми були викликані заворушеннями в сусідніх королівах і таємницею торговою компанією графа Клеменса, яка зовсім притиснута.
« Хто її дахить заради тебе? »
Він думав, що знайде хоча б кінці, але йому цього зовсім не вдалося.
Був момент, коли він поставив маркиза Вернера під підозрою. Але маркиз, не схильний наносити удар в спину, у результаті був визнано невинним.
Тим не менш, судячи з поведінки його сина, той щось знав. Здавалося, що він недавно став себе і навіть закохався в Ар’ян.
- Гілберт.
- Так.
- Розслідуй ситуацію сім'ї Вернер. Можеш витратити скільки хочеш, поки, нарешті, не знайдеш щось нове , крім того, що знайшов раніше.
- Зрозуміло.
Рувим змінив свій погляд на карту.
Протягом цілого року на кордонах маркіза Вернера було вкрито білим снігом. Крім того, це місце вважалося бідним у порівнянні з іншими великими наділами, де було багато місця для розваг.
« Яка ж насправді ціль графа Клеменса?»
Рувим довго не відривав очей від земель маркиза.
Кілька днів пізніше до герцогства надійшло два листи. Одна з них вже лежала перед Моллі. Вона написала доктору Арендту, що щиро хотіла б запросити його до себе, але отримала відповідь - ні.
Після того як Моллі прочитала листа, з її уст зірвався подих.
Чому ні? Лист складався лише з кількох ввічливих рядків, але вони зовсім відкидали пропозицію Моллі.
« Чому в мене таке відчуття, ніби я зараз відкинув його? »
Моллі несподівано поміркувала про таке, відразу похитала головою. Можливо, справа була в недавніх подіях, через які вона стала занадто чутлива.
Зрештою Моллі склала листа і забрала його в конверт.
- Що це за лист?
- О, це...
Моллі відвела свій погляд. У його руці було послання, загорнуте в м'яку тканину.
- Це запрошення від марки Вернера. Скоро вони будуть бенкетувати, так що нас туди звуть.
- Від Вернера...
Плечі Моллі відразу напружувались, і йому довелося тихо вимовити прізвище тієї сім’ї, яку вона ніколи не хотіла чути.
- Тобі дійсно не потрібно йти, якщо не хочеш, - Уважно придивившись до її обличчя, обережно помітив Рувим.
- Чесно кажучи, я не хочу, щоб ти заходила так далеко. Тобі буде дуже важко знести це.
- У будь-якому випадку, нам доведеться ж коли-небудь побачитися. Без сумніву, він стане чоловіком Ар’ян. Отже, я збираюся скористатися цією можливістю, щоб відвідати його - і це не так вже погано.
- Зараз, справді, вітер дме сильніше.
- Тоді давай візьмемо з собою лікаря. Якщо щось трапиться, вона зможе негайно поставити мене на ноги.
- А що, якщо тобі стане погано в дорозі?
- Було б непогано підготувати два екіпажі для відпочинку. Дорога буде досить довгою, і навіть кілька карет не приверне стільки уваги.
Рувим натягнувся, коли вона стала вільно шукати альтернативи.
По правді кажучи, це запрошення було досить спокусливим і для Рувима. Подумати тільки, він ледве почав розслідувати обставини сім'ї Вернерів, як видається ідеальна можливість зібрати трохи інформації - цей банкет.
Однак проблема полягала в тому, що запрошення було надіслано на ім’я його дружини.
Чи зможе його дружина, яку здавалося б завжди зносило холодним вітром, витримати це до кінця?
- Та відстань досить велика, тому за день ми не доїдемо. Подорож може затягнутися ще більше через сніг, і це може вплинути на твоє здоров'я, тому що дорога там дуже нерівна.
- Хіба ти вже не казав, що ця карета настільки зручна, щоб не трястися взагалі?
На мить обличчя Рувима спорожніло. Коли вони разом їхали, то тільки раз займалися сексом.
Раптове збентеження Рувима через те, що він не очікував від неї такої прямолінійності, затягнулося.
- І Рувим, це перше публічне місце, де я буду з тобою. Якщо ти говориш, що не хвилюєшся, то просто брешеш.
- Ти справді хочеш поїхати?
Рувим зітхнув, побачивши її кивок. Він задавався питанням, чи знає вона насправді, що він збирається зробити.
Але він просто не міг вимовляти цієї думки. Крім того, хіба вона не розкрила щойно отриманого листа?
Рувим подивився їй в очі і незабаром дуже важко кивнув.
- Якщо ти наполягаєш.
Потім, як тільки його охопило занепокоєння відразу після цього дозволу, Рувим швидко додав:
- Давай краще сядемо в карету разом. Мені легко бути поряд з тобою і стежити за твоїм станом.
- Звичайно, тобі не можна їхати верхи в такий мороз. Ти простудишся.
- Моллі, я не простжуся.
- Не кажи так. Не можна знати напевно, коли і як підчепиш простуду.
У результаті він відмовився повідомити, що не простявся взагалі ні разу в житті.
Уся справа полягала в тому, що його дружина була дуже милою і непокоїлася про нього.
- Добре, буду мати це на увазі.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache