На відповідь старої жінки я кивнув і сказав:
- Зрозуміло, і давно ви тут?
Старенька замислилась, а потім відповіла:
- Вже не пам'ятаю, багато років...
- А ваша внучка? - Перевернув я погляд на поруч сидячий блондинку.
- Алия? Вона тут з самого народження, я знайшла її вісімнадцять років тому, прямо там - Старенька показала вниз пальцем і сказала:
- Тобто як це? - Здивовано запитав я.
Старенька посміхнулася:
- Я й сама не уявляю як вона змогла там вижити, особливо на Гранд Лайн. Але це чиста правда. Якось я відчула, що в мене неводоподібне життя. Так і знайшла її. - З доброю посмішкою стара глянула на дівчину.
Я підвів брову і запитав:
- Відчували? Ви маєте на увазі...
Старуха кивнула:
- Хаки спостереження. У мене був хороший вчитель... - Після цих слів жінка зітхнула, потім подивилася на блондинку і сказала:
- Але якби не це, хто знає, що б сталося з Алією.
Та вже, звідси до океану майже десять тисяч метрів, її хаки просто на неймовірному рівні. Що досить дивно, я навіть ніякої загрози від неї не відчув, ніби звичайна стара ...
- Ха-ха, ти правий, я звичайна стара. - Як тільки жінка прочитала мої думки, вона засміялася.
Я здивовано запитав:
- Так ви і думки читати вмієте?
- Та ні, у тебе на обличчі все написано, як тільки ти мене побачив відразу почав оцінювати, але безуспішно. - Усміхнулася жінка і додала:
- Не турбуйся, моя сила вже в минулому. Ти краще скажи, як зміг потрапити сюди? Ты фруктовик?
Я кивнув:
- Так. - Потім я підняв руки і навколо неї закрутився блакитний туман, приймаючи форму змії.
- Хмм, яка дивна сила... - Пробурмотала Гемія.
Потім я посміхнувся і підняв другу руку, на якій різко спалахнула темна сила, схожа на чорний дим.
Старенька розширила очі і запитала:
- Два фрукти? Як це можливо?
Я хмикнув:
- Піратська таємниця.
Старенька на мою відповідь тільки посміхнулася і проговорила:
- Розумію, таку таємницю ніхто не захоче розкрити.
Я вирішив не продовжувати цю тему і запитав:
- Я хотів запитати, ваша внучка теж фруктовик?
Гемія кивнула:
- Так, вона з'їла Йоса Йоса фрукт, хоча я про це їй не розповідала.
- Бабусю, що ще за фрукт? - Здивовано запитала блондинка.
Гемія зітхнула і проговорила:
- Давно це було, тобі був всього рік, тоді-то ти випадково його і з'їла.
- У вас був фрукт? - Запитав я.
Старенька похитала головою:
- На острові, він тут завжди був, вважаю це було місцевим скарбом, воно росло серед плодів "Вімпи", тих які ти намагався з'їсти. Погана ідея, вони досить отруйні.
- Ясно. - Кивнув я, а потім запитав: - Цей фрукт досить дивний, що він робить?
Старенька посміхнулась і відповіла:
- Я тебе розумію, зі мною в перший раз було так само, цей фрукт дає користувачеві щось на зразок святого аури, тому поки не звикнеш, будеш відчувати себе дивно. Алія доторкнулася до тебе і тобі полегшало, це також одна з її можливостей. Заспокойтеся, знеболюйте і лікуйте.
- Фрукт лікування? - Здивовано запитав я.
Старенька кивнула:
- Так, будь-яка рана перестане боліти як тільки Алія доторкнеться тебе, і в мить буде вилікована.
Я зітхнув:
- Який корисний фрукт...
Наша розмова тривала ще кілька годин, в основному я розповідав про те, що відбувалося у морі, про відомих піратів, стосовно справ нечесних, ну і звичайно не забув розповісти про пригоди великого Морського Диявола.
Я встав і сказав:
- Гаразд, піду я, було приємно побалакати. - Після цих слів я злетів у небо і зупинився, оскільки виникла в мене одна ідея, тому я обернувся і подивився вниз, на стару та її онуку, і сказав:
- Старша, дякую за їжу. Можу я запитати дещо?
Старенька посміхнулась і махала рукою:
- Я знаю, що ти хочеш запитати, але це питання не до мене. - Гемія повернулася до своєї онуки і посміхнулася. Та не зрозуміла, тому запитала:
- Мор-сан, що за питання?
- Та так дрібниці. - Посміхнувся я, потім сказав: - Мені в команду потрібен лікар, а ти ідеальний кандидат.
- Ем, ви запрошуєте мене в команду? - Запитала дівчина.
Я кивнув.
- Я... Я навіть не знаю, я і не думала йти... - Пробурмотала дівчина дивлячись на свою бабусю. Відразу була зрозуміла причина її небажання. Коли я розповідав їй про Гранд Лайн, вона слухала не відлучаючись, відразу було зрозуміло, що вона дуже хоче подивитися на зовнішній світ. Але так само, вона не могла кинути свою бабусю одну, на цьому острові. Хоч вона ідеальний кандидат на місце доктора, але їй потрібно розібратися спочатку зі своїми справами і вирішити все для себе. Тому я посміхнувся і сказав:
- Можеш не поспішати з відповіддю, я розумію. Добре подумай про все, зараз моя команда тренується перед походом до Нового Світу. Як тільки вони закінчать, я прийду за тобою. А зараз, я піду. Бувай. - Я помахав їй рукою і почав летіти. У неї багато часу прийняти рішення, пускай думає.
Дуже кумедна ситуація вийшла. Я знайшов фрукт темряви, а потім знайшов власника протилежного фруктів. Хоча навряд чи він протилежний, але він безумовно якийсь священний. Ця гаряча сила може вилікувати і заспокоювати... Якби у нас такий лікар, було б дуже добре.
Гаразд, зараз це неважливо, час нарешті відвідати Енеля, він вже зачекав.
***
Через добу я прибув до знаменитих небесних островів. Вид був досить дивовижний. З одного боку виднівся величезний шар землі, який займав великий простір, а з іншого — маленький небесний острівок, що складається із твердої хмари. Маленький острівець мене не цікавився, тому я відразу вирушив у сторону « Вищого Двора» на прийом до місцевого Бога.
Я вирішив не відразу йти до Енелі, а спочатку попередити його про своє прибуття. Однак не завжди у житті випадає нагода пройти випробування самого Бога та його Жреців. Тож я вирішив поблизити ліс.
Лісок був дуже красивим, зовсім не схожий на типові ліси в синьому морі. Дерева були величезними, а деякі тварини, що я зустрічав, — просто гігантськими. Схоже, що атмосфера в цьому регіоні дуже позитивно вплинула на місцевих мешканців. От тільки незрозуміло чому вона не торкнулася людей... Ох, цей світ Ван - одна загадка, за іншою...
Я йшов по лісі приблизно пів години, і ось нарешті відчув людську ауру, схоже перший жерець вирішив вшанувати мене своєю присутністю. Ну, подивимося, на що він гораз...