Цю книжку написав Ооцукі Тонері
Конан більше не затримувалась. Вона знала, що забрати книгу у цих двох було, можливо, більш жорстоко, ніж в будь-кого іншого. Тепер їм доведеться просити почитати у решти.
Конан мав іншу думку.
Оскільки вже одну з ваших книжок забрав Наґато, а ви продовжуєте наполегливо читати, то ця книжка справді дуже приваблива.
Насправді їй було досить цікаво.
Чи ці двоє людей будуть молитися до інших?
Коли Конан подумав про це, то раптово зупинилася.
Вона вже відійшла від того вогнища на відстань трьох вогнищ. Але цього разу вона не стала турбувати цих людей і не привертала до себе уваги.
Люди у цих вогнищах все ще захоплено читали свої книжки, і ніхто не звертав уваги на них. Адже вже була ніч, і навіть якщо хтось ходив туди-сюди, це не було великою проблемою. Але якщо б їм перешкодили читати, це могло б зіпсувати їхній настрій.
Тоді Кенан поліпшилась.
« Все-таки варто подивитися."
Конан мовчки кивнула. Вона повернулася і пішла до найдальшого багаття. Якщо вона про це подумала, то не можна зволікати. Тепер вона дедалі більше переймалась своїм серцем: те, що думала і робила так чи ні, не було для неї жодних сумнівів.
Розбравшись з цими думками, Конан мовчки пішла назад. Пройшовши два вогнища, вона знову потрапила до того самого багаття.
У цей момент її погляд зупинився на тих двох.
У цей момент ті двоє, у яких Конан забрала книжку, сформували нову групу з іншою людиною.
Той чоловік тримав книжку в руках і повільно читав у своєму темпі. А ті двоє сиділи по обидва боки від нього, витягнувши шиї і широко розкриваючи очі, швидко пробігаючи очима по тексту.
Вони, як і той, що сидів зліва в попередній парі, спочатку пробігали очима, а потім знову повільно читали, щоб не відстати, коли людина у центрі переверне сторінку.
Хоча їм було важко, їхнє бажання продовжувати читати цю книжку все ще було дуже сильним.
"Так і є."
Конан більше не турбувала людей біля вогнища. Вона не відчувала жодної вини за те, що забрала у них книжку. Так вже вийшло. Втративши книжку, вони могли вибрати: читати чи не читати. Але вони все одно були готові попросити в інших, що говорило про їхній вибір.
Якщо так, то нічого страшного, якщо вони трохи потерплять.
Адже це був їхній власний вибір.
"З цією книгою щось не так!"
Конан міцно стиснула книгу в руках, повернулася і пішла вглиб печери до своєї кімнати.
Цього разу в неї не було інших думок.
Вона збиралася повернутися до своєї кімнати і добре вивчити цю книжку.
"Почекай!"
Ідя, Конан раптом дещо згадала. Її очі відкрилися, і це викликало в неї недовір’я та майже повне здивування.
« Я згадала! »
« Я потрапила в пастку!»
« Як я могла тільки зараз згадати! »
Конан підняла праву руку і сильно вдарила себе по чолі. Але навіть так вона не могла пробачити собі те, що майже забула.
"Відь цю книгу приніс Ооцуки Тонері!"
Конан безпорадно похитала головою. Вона злилася не на когось іншого, а на саму себе.
Так!
Проходячи печерою, вона бачила цю книжку безліч разів, але постійно припускала, що її приніс Ооцукі Тонері.
Адже, на її думку, книжка принесла Шоко.
Шоко приніс цю книжку і роздав її майже кожному члену Акацуки.
Навіть якби хтось з Акацуки запитав, всі б сказали, що книгу приніс Шоко і у всіх були однакові книги.
Но...
Конан пропустила один факт.
Книгу роздав Шокоо, але це був не справжній Шоко, а Оозцукі Тонері, замаскований під нього.
Тобто...
Ця книжка справді принесла Ооцукі Тонері!
Просто в той момент справжній Шокоо ще не з'явився, тому вона напрочь забула про це, зовсім не згадавши.
"Чорт!"
« Я пропустила таку важливу інформацію! »
"Але ще не пізно..."
« Я мушу добре це вивчити! »
"Недивно, що Наґато так захопився..."
"Можливо, у цій книзі прихована якась інформація!"
« У печеру Акацуки Ооцукі Тонері було забрати мене і розповісти про Наґато. Але йому зовсім не обов'язково було прикидатися кимось іншим і тим більше приносити якісь книги. Він міг просто з'явитися за допомогою простору-часового ніндзюцу!»
Конан швидко почала аналізувати. Хоч би як вона думала, Ооцукі Тонері не було жодної потреби в цьому.
Але він все - таки так зробив.
Отже, в цьому був якийсь сенс і якась мета.
На основі цієї інформації Конан почала роздумувати про мету і значення його вчинків.
Але, як би вона не думала, їй це було незрозуміло.
« Зустрінеться тільки подивитися, що написано в цій книжці!»
"Можливо..."
« Ця книга написана Ооцукі Тонері! »
"Хто ще міг би створити таку історію, щоб так захопити всіх в Акацукі?"
Конан дала волю своїй уяві. Якби хтось дізнався про її спосіб мислення, то вважав би це повним маренням, просто спробою ідеалізувати Ооцукі Тонері, міфологувати його.
Однак...
Ніхто не знав.
Навіть Аоба не очікував.
Що Конан...
Таким безглуздим чином...
Він і є справжнім автором цієї книжки!
Це було дійсно важко зрозуміти.
Невдовзі Конан повернулася до своєї кімнати. Зачинивши двері, вона сіла на стілець і попрямувала до обкладинки книги, яку щойно відібрала.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno