Сон
Обкладинка цієї книги була дуже незвичною.
Вона відрізнялася від будь-якої іншої книги, яку вона бачила.
Конан не читала багато книжок.
Її життя не було подібне до того, як інші куноїчі жили в селі. Село Скритого Дощя не давала своїм ніндзя таких хороших ресурсів, і це свідчить про їхню відсутність.
З дитинства вона росла в умовах війни. Вона не лише мала багато часу на читання і заробляння книжок, але й усі її сили були готові вижити. Часто доводилось красти їжу.
Згідно з книжкою, вона є їжею для душі і джерелом знання.
Але все це можливо тільки відносно спокійного життя.
Це дуже важливо.
Конан витріщилася на книгу перед собою. Вона була середньою товщиною, що говорилося про невеликий об'єм. Але жінка на обкладинці виглядала дуже звабливою.
« Вчитель Широ зі школи ніндзя? »
Конан прочитала назву на обкладинці, і в її голові виникло дивне запитання. У більшості книжок немає таких назв.
« Це цікаво!»
Цікавість Конан була повністю розбуджена цією книжкою. Якби вона не бачила, як всі ці люди читають її і повністю занурюються в неї, то ніколи б не взяла її до рук. Навіть якби вона побачила цю книжку в книжковому магазині, то не хотіла б її купити. Вона вважала, що це зовсім не те, чого її цікавить. Але тепер, згадуючи про захоплення Наґато та інших людей, вона почала більше цікавитися змістом книжки.
Можна сказати, що ця цікавість була викликана цими дуже дивними читачами з Акацуки, а не самим ім'ям. На її назву не було особливої цікавості.
Конан розгорнула книжку. Вона не була важкою, але в ній відчувалася якась невимовна вага.
Відкривши першу сторінку, густий запах чорнила і солодкий аромат паперу змішалися, миттєво зацікавлюючи її в читання.
Це було особливе відчуття.
Конан раніше дуже рідко читала, і це відчуття було для неї зовсім незнайомим та дивним, в ньому було щось невимовно прекрасне.
Вчителю Широ.
Після першого знайомства з книгою Конан почала заглиблюватися в історію. Слова, які вона бачила, наче складалися в комбінації, змальовуючи перед нею чудові картини, відкриваючи таємничу подорож за вчителем Широ і занурюючись у сюжет.
« Е... е... е...»
Коли Конан дійшли до першого кульмінаційного моменту, її обличчя почервоніло. Вона не знала, як описати свої почуття. Вона ніколи не очікувала, що в книжці буде така історія. Це було абсолютно за межами її очікувань.
На мить дихання Конат стало прискореним.
Вона відчула, як її серце почало битися швидше. Ця книга була схожа на відкритий ящик Пандори, який мав магічну силу.
Продовжувати читати означало порушити заборону, і це було зовсім не схоже на те, з чим вона стикалася раніше. Це був сюжет, на який вона не могла дивитися прямо.
Но...
Якщо вона перестане читати...
Її серце наче гризло тисячі мурашок, які з’явилися на дні нестерпного свербіння і відчуття дискомфорту.
« Ні!»
Коли очі Конан виблискували, вона рішуче зачинила книжку. Їй все ще було важко читати таку історію. Вона зрозуміла, чому ці смердючі чоловіки з Акацуки, включаючи Наґато, не спали, а читали цю книгу в дуже божевільному стані. Вона також зрозуміла, чому Наґато не хотів давати їй цю книжку. Адже її зміст викликав у дитини відчуття, що вона таємно з’їла цукерку і була спіймана батьками.
Конан, прийнявши дуже важливе рішення, закрила книжку на стіл, потім встала, зняла одяг Акацуки, переодягнулася у вільну піжаму і повністю розслабилася та лягла в ліжко.
Вже було дуже пізно.
Конан втомилася від усіх цих переживань. Вона відчувала, що її повіки і голова були наповнені втомою.
Потім вона повільно закрила очі.
Збираючись заснути.
Конан виявила, що не може заснути.
Тіло було втомлене, але дух був збуджений. Хоча вона заплющила очі, в її голові все ще крутилися події першого розділу історії про вчителя Широ.
Конан не намагалася про це думати.
Але це почуття ніяк не йшло.
Воно постійно лестило їй в голову.
— Фух...
Конан глибоко зітхала і повільно видужала, намагаючись заспокоїтись. Вона перекинулася на інший бік, сподіваючись швидше заснути.
Але їй варто було перевернутися, як вільна піжама загубилась про її тіло.
Це відразу викликало у Конан особливе відчуття, наче по її тілу швидко і важко ковзала чиєюсь велика рука. Від цього відчуття вона здригнулася.
—...
Конан вилаяла у своїй уяві. Вона не сподівалася, що це станеться з нею. Чим більше вона намагалася не думати про сюжет, тим нав’язливіше він ліз в голову. Але вона добре розуміла, що ніколи не повинна продовжувати читати, бо інакше сюжет закладений в її свідомості.
Так, у цих змішаних почуттях Конан змушували себе заснути.
Поступово, хвилина за хвилину, час минув.
Конан і сама не знала, скільки вона бурчала в темній кімнаті, перш ніж нарешті заснула.
Конан не применшила своєї уваги, побачивши сон.
Вона зрозуміла, що потрапила в історію з книжки і стала вчителькою Буроно. Прокинувшись уві сні, вона побачила, що поряд з нею лежить Яхіко — її чоловік.
Але коли вона побачила Яхіко, то відчула глибоке розчарування.
Це було відчуття, що вона зустріла не того чоловіка, але все вже вирішено, і нічого неможливо змінити. Через одну людину вона пропустила інші можливості.
Сон був дуже реальним.
Вона була настільки реальною, що відчула душевний біль.
— Мені пора на уроки.
Коли Конан кинула цю фразу, вона встала з сумом і нанесла макіяж. Потім одягалася у діловий костюм, дуже легко прийнявши той факт, що вона є вчителькою ніндзя в школі.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno