Продовжуйте...
— Ко... Конан-сама!
Вирази облич двох ніндзя змінилися, коли вони обернулися і побачили Конан.
І не тільки у них.
Інші ніндзя, що сиділи навколо вогнища, також побачили обличчя Конан зі складним виразом.
На мить майже всі замерли.
Вони мовчки дивилися на Конан, ніхто не знав чому вона тут. Лише розмальовані щоки багатьох ніндзя в цей момент стали ще яскравішими.
Варто зазначити, що багато з них представляли собі на місці вчителя Буроно Конан. Адже в їхніх серцях Конан була їх єдиною богинею.
- Дайте мені подивитися книгу, що у вас в руках.
Конан спокійно говорив, що до вух двох ніндзя вони не відступають. Вони сковтнули, ніхто не наважився сказати що-небудь ще.
Почувши слова Конан, два ніндзя все ще вчепилися до книжки.
Варто зазначити, що ця книжка була для них надто цінною.
Тепер у них двох була лише одна книга, друга забрав Наґато. Якщо Конан візьме цю останню, то їм взагалі нічого буде читати.
Насправді, за своєю природою ці двоє не були великими любителями читання.
Звичайно, все залежало від книжки.
Не знайшовши гарної книжки, вони вважали читання чимось звичайним. Але, знайшовши гарну книжку, вони все більше розуміли: коли її заберуть без дочитання, то їм буде дуже неприємно.
Тепер, читаючи цю захопливу історію про вчителя Шіро, вони були сповнені невимовної радості. Якби вони раптово втратили такі почуття, то впали б у глибокий смуток.
— Це...
Руки двох ніндзя міцно стискали книгу. Вони знали її цінність і значення для них. Вони були в самому розпалі, збираючись не спати всю ніч, щоб прочитати її. Але тепер лідер Акацукі Конан просила її, і вони не могли відмовити, що їх турбувало.
Це було так складно!
Що ж робити?
Невже доведеться віддати?
Но...
Якщо ми віддамо її Конан...
Що ж нам тоді читати?
Два ніндзя подивилися майже одночасно. Вони обидва бачили в очах один одного здивування і глибоку тривогу з приводу цієї ситуації.
Шух!
Поки вони вагалися, інші ніндзя прибили на них свої погляди.
Але їхні погляди були дуже складними.
У них з’явилося почуття образи, змішані зі співчуттям. Усі вони були читачами цієї книги і добре розуміли почуття цих двох чоловіків. У такій ситуації їм, мабуть, було дуже сумно.
Але ніхто не наважувався заговорити.
Бо якщо вони змовлялися, то не дай Бог, стягають на себе гнів, і Конан-сама забере їх книгу, що буде зовсім недогано.
Саме через ці думки всі ніндзя, які стали свідками того, як Конан просить книгу, виявили неймовірний спокій і байдужість. Ніхто не простягнув руку допомоги. Адже вони читали одну книжку тому, що одна з їхніх книжок забрала Наґато і досі не повернув.
- ДАЙТЕ! МЕНЕ! ПОДИВІТЬСЯ!
Конан це сказала по складах. Її голос був суворим і холодним, її тверде ставлення сквозив лід, а слова — непорушна воля. Кожен міг зрозуміти її рішучість.
Почувши це, вогонь перемістив погляди Конан на цих двох. Вони дуже співчували. Тепер вони зрозуміли, що книжка в руках цих двох їм більше не належить.
— Це...
Два ніндзя насправді не хотіли так просто віддавати книгу Конан. Але якщо вони цього не зроблять, у них не було іншого виходу. Конан була лідером Акацуки, її слова були наказом, а вступаючи до Акацукі, треба було слухатися наказів організації.
Той, хто слухається наказів, — справжній ніндзя!
Інакше його виганяють з Акацуки!
Акцуки були засновані Яхіко, Наґато і Конан. Хоча правила тут були більш гнучкими, ніж в інших організаціях, це не означало, що їх взагалі немає. Їх слід було дотримуватися.
У той момент, хоча в серці двох ніндзя було дуже скрутне становище, вони таки мали підкоритися наказу Конан віддати їй книжку.
— Хо... Добре...
Два ніндзя подивилися один на одного. Вони обидва бачили в очах одне одного глибоку безпорадність і смиренність з неминучим.
Потім вони обоє розтискали руки.
Книжка, яку вони так міцно стискали, виявилася в руках Конан і право власності на неї було успішно передано.
— Продовжуйте...
Конан кивнула двом ніндзя, щоб вони не змінили своїх планів через її виникнення. Потім, взявши книжку, вона зайшла від вогнища глибоко в печеру.
— Продовжувати?
Два ніндзя знову подивилися один на одного і майже одночасно гірко посміхнулися. Їхні усмішки були гіркою і безпорадною.
Вони б і раді були продовжити.
Но...
Як продовжувати?
Книгу забрали.
Як читати?
На мить двоє ніндзя могли лише мовчки дивитися на Конан, що відповідає за це.
Оскільки так сталося, потрібно було шукати інший вихід.
Після того як Конан пішов, два ніндзя подивилися на решту біля вогнища.
Коли їхні погляди зіпсувались, кожен з них опустив голову і не сміявся дивитися на них. Вони знали, про що думають ці двоє людей, але ніхто не хотів мати з ними зорового контакту. Адже тоді ці двоє могли б забрати їхню книжку.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno