Що ж це за книжка?
Коли Конан повернулася і пішла, то попрямувала не до себе в кімнату.
Вона вже оголосила про своє рішення перенести штаб-квартиру Акацуки до Коноху.
Реакція Наґато була цілком очікуваною.
Але його витривалість дуже здивувала її.
« Тепер я розумію...»
« У деяких речах я дійсно занадто багато думала».
« Багатодумання - це не завжди добре»
"Мало того, що інша сторона не цінує цього".
« Так і сама розстроюєшся».
Конан пробувала під ніс, аналізуючи недавній досвід. Вона завжди була людиною, яка думала про Яхіко і Наґато.
Вона здавалася холодною і відстороненою, але це була лише її маска, її захист. У глибині душі вона була дуже палкою, але ця запальність була відкрита тільки для Яхіко і Наґато, і вона піклувалася про них з особливою ретельністю.
Ніхто інший не міг цього отримати!
Однак Конан зрозуміла, що її турбота та право на виховання з часом стали вважатися правильними.
Говорячи про переїзд Акацуки в Коноху, Конан ретельно обмірковувала, як піднести цю новину, щоб Наґато не був настільки розчарований і зміг прийняти це.
Але коли вона свідомо проігнорувала його почуття і просто виклала все як є, то виявила, що її реакція була не зовсім такою, як вона очікувала. Так, він виглядав розчарованим і приголомшений, але, здавалося, це було не так вже й неприйнятно для нього.
На мить Конан зрозуміла, що по чистій випадковості вона знайшла особливий, зручний спосіб вирішити цю проблему з максимальною ефективністю.
« Що це за книга? »
Після того як Акацукі розповіла про переїзд, її думки повернулися до книжки. З погляду Наґато він був готовий померти, але не віддав їй цю книжку.
Спочатку книжка не цікавилася нею, а просто була дивною — її читали в Акацукі.
Але тепер усе змінилося.
Її цікавість до змісту книжки надзвичайно зросла, коли вона дивилася на Наґато. Вона дуже хотіла дізнатися, що ж це за чарівна книга, яка змушує всіх в Акацукі сидіти біля багаття і читати, і примушує Наґато так відчайдушно захищати її.
Обмірковуючи це, Конан підійшла до поблизького багаття біля входу в печеру.
У той час там зібралася велика група ніндзя.
Вони всі сиділи, схиливши голови, і при слабкому світлі багаття захоплено читали. Їхні обличчя розмалювалися, наче від жару вогню.
Але їхні очі яскраво блищать.
Зрозуміло, що зміст книжки дуже їх цікавило.
Ніяких ознак сонливості не було.
Свідоцтво Конан ковзнув по ніндзя біля багаття і зупинився на двох з них. Ці двоє читали ту саму книжку і були дуже зворушені.
Конан глибоко вловила зміни у їхніх поглядах.
Той, що ліворуч читав значно швидше, ніж той, який справа. Але, дочитавши, він не чекав сумного і не тужив за сусідом, а знову перечитував сторінку, чекаючи поки той наздожене.
Коли той, що праворуч, читав, він перевертав сторінку і на новій сторінці все повторювалося.
Той, що ліворуч, кожен раз після перевороту сторінки нетерпляче пробігав очима наступний уривок, а дізнавшись, ніби там знову починав повільно і задумливо читати.
Було таке відчуття, що якщо він не прочитає наступний уривок, то з персонажами в книзі щось станеться, відбудеться щось непередбачене.
"Невже так цікаво?"
Конан нахмурилась. Вона пильно дивилася на цих двох. Незважаючи на те, що одна книжка забрала Наґато, вони все одно читали з таким упоєм. Хоча всі читали, ці двоє були дуже цікавими.
Конан зробила крок і пішла до багаття. Вона намагалась ступати якомога тихіше, щоб її рухи були легкими і безшумними.
Хоча її технологія ще не досягла досконалості, вона була єдиним ніндзя у світі, який мав цю техніку. Якщо вона хотіла рухатися безшумно, це було не складно.
Кроки Конан були тихими, як у кота.
Крім того, ніндзя так захопилися читанням.
Усі були зосереджені.
Ніхто не помітив наближаючої фігури Конан.
Поступово Конан підійшла до тих двох, що читали одну книжку.
Вона раптово простягнула руку і схопила книгу.
- Що це за книга, така цікава? — тихо вимовила Конан.
Її тонкі пальці торкнулися книги, і вона різко потягла її на себе.
Але коли вона вже думала, що легко відбере книжку, ті двоє, які читали її, майже рефлекторно вчепилися до неї, немов зустріли ворога. Навіть коли б вони зустрілися з ворогом, то мабуть не так швидко реагували б.
- Що таке?
— Кто?
Обидва почули слова Конан, але були занадто захоплені і повністю поглинуті сюжетом. Коли хтось намагався відібрати в них книгу, вони інстинктивно противилися. Їхні очі були прикуті до книжки, вони навіть не сміли озиратися. Їхні думки були дуже простими, бо вони не хотіли, щоб книжка зникла з їхнього поля зору.
— Хм?
Конан була приголомшена їхньою реакцією. Вона напала раптово, заставши їх зненацька. Крім того, вона була сильніша за цих двох ніндзя. Але вона не сподівалась, що навіть так не зможе забрати в них книжку.
На мить її уявлення про цю книжку змінилося, а питання в голові стало ще більше.
Кожен захищав цю книгу, як скарб.
Що ж це за книжка?
Невже вона володіє якоюсь магічною силою?
Така поведінка цих двох чоловіків розпалила цікавість Конан. Вона повинна була побачити цю книгу, з'ясувати, що відбувається.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno