Зрозуміти все
Ротей сам по собі був людиною з гнучким розумом. У вільний час він любив розмовляти з іншими ніндзя приховані натяки, які мимовільно просказували у словах Цучікага Оноки.
Ці спогади були точно позначені Аобою.
Саме тому.
Аоба вибрав таку тактику, свідомо висловивши своє розпливчасте питання про те, що Ротей сам додумався.
Як і очікувалось.
Ротей відразу зрозумів.
Аобе навіть не довелося нічого пояснювати.
— Ротей, продовжуй в тому ж дусі. Пан Цучике тебе не образить.
Аоба злегка кивнув Ротею, потім розгорнувся і так само швидко, як прийшов, попрямував назад. Його дії були паркими і лаконічними, без зайвих рухів.
Для ніндзя Івакуре це виглядало так, ніби пан Мідоцучі прийшов сюди виключно заради цих слів і більше ні для чого.
Но...
Чи варто було заради такого...
Приходити сюди особисто?
Чи це дійсно так важливо?
— Кхм-кх...
Поки всі роздумували про це, командуючий ніндзя Івакуре, Ротей, відкашлювався і привернув увагу інших. Тепер усі його погляди були спрямовані на нього.
Якби це був хтось інший...
Можливо, його поведінка була б дивною.
Но.
Для Ротея...
Все виглядало по-іншому.
Ставши ніндзя, він розвинув вміння аналізувати та розкодовувати ті деталі, які інші могли б пропустити.
- Пане Ротій, що нам робити? Пане Мідоцучі нічого конкретного не сказав... — У цей момент запитав один з ніндзя, що стояли поруч.
— Ха-ха-Ха-хо!.
Ротвей, почувши це питання, раптом голосно розсміявся. Його обличчя розплилося в доситьій ухмилці, в голосі прозвучали нотки самовдоволеності.
- Ти нічого не зрозумів, так? - Сказав він, посміхаючись.
— Не зрозумів, — похитав головою ніндзя. Щоправда, він не міг до кінця збагнути значення слів Аобою.
- Гаразд, слухай мене уважно!
Ротей недбало махнув рукою. Він з дитинства знав, що його аналітичні здібності — це особливі таланти, яких не мали багато людей. Кожного разу в таких ситуаціях він відчував задоволення від почуття вищості, яке тільки зміцнювало його впевненість у собі.
- Пане Мідоцучі, ніби нічого не сказав. Але насправді він все розповів! Просто ти не вмієш слухати!
Ротей посміхнувся. Це був його момент, і він насолоджувався ним. Йому подобалося ділитися своїми думками, доводячи собі, що він все зрозумів правильно.
- Перш ніж я поясню, задам тобі одне питання. Подумай уважно, перш ніж відповісти, — сказав він, дивлячись на ніндзя.
— Добре, — кивнув той.
- Чому пан Мідоцучі прийшов сам, а не відправив гонця? — Родей посміхнувся. — Раніше він завжди передавав донесення через інших. Це перший раз, коли він особисто прибув сюди!
— Эм...
Ніндзя розгубився. У словах Ротея був сенс, і тепер він теж зрозумів це.
Так!
Навіщо він прийшов?
Він навіть не думав про це раніше.
Но...
Пане Мідоцучі! Справді нічого не сказав.
- Пане Ротей, будь ласка.
Цей ніндзя зрозумів, що тут щось не так. Щойно він надто спрощено сприймав ситуацію, побачивши тільки поверхню, але не заглядаючи в суть.
Тепер він не розумів, що саме відбувається.
Йому це було невідомо.
Він міг тільки розширити очі і втупитися на Ротея.
- Як я вже казав, пан Мідоцучі не прийшов би просто так. Якщо він тут, значить сталося щось важливе! — Я почав аналізувати Ротей.
Ніндзя, почувши слова Ротеа, відразу закинувся і повністю поринув у роздуми.
- Щойно ти сам сказав...
- Пане Мідоцучі нічого не сказав!
- Але він все ж таки прийшов!
- Думаєш, він прийшов просто так?
— Очевидно, що ні!
— І це вже багато говорить!
На цьому місці Ротей зробив паузу. Його думки працювали швидко, і він насолоджувався цим процесом. Потім він уважно подивився на ніндзя, чекаючи його реакції.
- Про що саме ти говориш? — відразу ж запитав ніндзя.
— Ха-ха-Ха-хо!
Ротей знову почав реготати. Очевидно, його дуже влаштовувала така реакція ніндзя. Якщо б він взагалі нічого не зрозумів, це було б просто нецікаво обговорювати.
Посміяючись, він ...
Уважно подивився на ніндзя.
- Це означає, що пан Мідоцучі прибув сюди не просто так. І це настільки серйозне, що він не міг сказати про це прямо. Йому довелося завуалювати свою думку. Ти розумієш? - Ротэй понизив голос.
— Я... Розумію... — Спочатку ніндзя трохи замучився, але чим більше він слухав, тим ясніше йому ставало зрозуміло. Поступово його охопило почуття раптового осяяння.
— Але що ж це за справа, про яку пан Мідоцучі не може говорити вголос? Ти думав про це? — запитав Родей, дивлячись прямо на ніндзя.
— Э-э-е... — Ниндзя широко розкрив очі. Він навіть не думав про такі речі. Для нього це було чимось далеко за межі звичного розуміння.
У цей момент...
Він почав радіти.
Но...
Його розум не був заточений під таким міркуванням, а те, що відбувалося надто швидко. Навіть пробуючи щось придумати зараз, у нього залишалося лише відчуття розгубленості.
Що ж тут відбувається?
Ніяк не зрозуміти.
Розум відмовляється приймати це.
- Пане Ротей, прошу пояснити.
Погляд ніндзя на Ротея змінився. Тепер він чітко розумів, наскільки той розумний.
За такий короткий час...
Він зміг так точно уловити посил пана Мідоцучі.
Яка ж дивовижна здатність до аналізу!
Не дивно, що пан Ротей не такий як усі!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno