Поняти все II
Цей ніндзя глибоко вдихнув. Його серце почало захоплюватись Ротеєм.
- Насправді...
Ротэй задовільно кивнув. Він швидко вловив зміни у погляді ніндзя, що надзвичайно похитнуло його марнославство і принесло велике задоволення.
Це відчуття...
Було справді приємним!
— Це дуже просте питання!
— Досить просто дотримуватися логіки пана Мідоцучі, і відповідь прийде сам собою!
- Якщо він прибув особисто, значить сталося щось дійсно важливе!
- Якщо він не сказав про це безпосередньо, значить ця інформація має небажані наслідки. Він не хоче, щоб про це було відомо занадто багато людей!
— Или же...
— Ті, хто стоїть за паном Мідоцучі, не хочуть цього знати!
Родей забрав посмішку з обличчя. Тепер він виглядав неймовірно серйозним. За кілька хвилин він зміг видобути багато інформації.
— Фух...
Почувши це, ніндзя різко втягнув повітря крізь зуби і його очі широко розплющилися від подиву.
Тепер він зрозумів!
У цей момент, коли Ротей привів його до потрібної думки...
Нарешті він зрозумів, що́ відбувається!
— Правда...
Ніндзя знову глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтись і надати собі більш впевнений вигляд. У його голові вже з’явилася одна моторошна здогадка, від якої сама по собі не думала.
- Це пов'язано... з паном Цучіке?
Ці слова спонукали його до страху. В Івакурі будь-яка новина, пов'язана з Цучінґом, ніколи не була чимось незначним - це завжди означало щось грандіозне.
— Саме так!
Ротэй кивнув. У його очах мигнув проблиск схвалення. У цей момент він відчув себе справжнім наставником. Це було нелегке завдання, але ніндзя це вдалося!
- Давай поговоримо там.
Ротей закрокував вглиб табору. Ніндзя йшов поруч з ним. Під час розмови люди поступово залишились позаду, і невдовзі нікого не було навколо.
Незважаючи на це...
Родей все ж знизив голос.
- Ти пам'ятаєш, що перед відправкою в похід Цучікаге-сама дав нам особливий наказ? — Тихо запитав Ротей.
- Який саме? - Уточнив ніндзя.
— Найважливіше.
- Ти маєш на увазі... — ніндзя насупився. — Ми не повинні надто далеко від села. Навіть якщо ми переможемо ніндзя Конохі, їх не можна переслідувати. Потрібно завжди залишатися на відстані, з якої можна швидко повернутися і надати підтримку селі.
— Верно.
Ротэй кивнув.
— Але ж ми і так дотримуємося наказу! — У очах ніндзя промайнуло здивування.
- Справа не в тому, виконали ми наказ чи ні. Важливо те, що цей наказ означає - Ротей дивився глибше.
- Це означає... — Ніндзя ніколи не думав про це раніше. Він нахмурився, намагаючись розібратися і потім недовірливо вимовив: « Ніндзя Конохи надто небезпечні?
— Нет.
Росей похитав головою, не даючи йому продовжувати вгадувати, і відразу пояснив:
- Це означає, що в небезпеці знаходиться саме село. Ми повинні бути готовими в будь-який момент повернутися і захистити її. Справа не в тому, що ніндзя Конохі настільки сильні... А в тому, що ми не знаємо до кінця з ким зіткнемося. Можливо, це хтось інший.
— Кумоке? — Ніндзя відразу ж подумав про могутню Деревну Скритого Хмарака.
- Насправді, ти можеш мислити ще ширше. На обличчі Ротея з'явилась загадкова усмішка.
— Хіба є й інші села? - Обличчя ніндзя стало ще напруженішим. Раптом його з’ясувала думка. - Амегакуре?
- Ти не думав про Сунагакура?
Ротей злегка посміхнувся. Він вже розгадав суть того, що відбувається і бачив ситуацію наскрізь.
— Э-э... Але ж ми союзники?
Ніндзя застиг у замішанні.
— Угода між селами завжди крихка. Тим більше, коли Третій Казекаґе особисто прибув до Івагакури, це зачепило репутацію пана Цучінга. Тепер у нього є підстави обережно ставитися до Сунагакура.
Ротей спокійно проаналізував ситуацію.
- Ось що!
Ніндзя кивнув.
Насправді...
Вони ще не знали...
Що це вже не просто підозри.
А те, що "ніндзя Сунагакуре" дійсно атакували.
Хай це були всього лише маріонетки і реального урона вони не нанесли, але це вже привернуло увагу Онохі. Але він не думав про це, щоб відганяти бойовий загін.
Саме тому...
Ніндзя на передовій навіть не підозрювали, що Дерівня Скритого Кам'яна вже була атака з боку "нідзя Дереві Сухистого Песка".
Вони все ще орієнтувались на застарілі розвідки.
- Очевидно, пан Цучіке весь час обмірковував ситуацію і вирішив перейти в рішучий наступ на Коноху. Але якщо він різко скасує попередній наказ, то це змусить його почуватися ніяково і зробити помилку. Тому пан Мідоцучі не сказав цього прямо, а просто передав його слова: « Господь Цучике завжди правий ». Тепер ти розумієш?
Ротей пояснив ситуацію.
- Здається, я зрозумів...
Ніндзя кивнув, але відразу похитав головою. - Але, здається, не до кінця.
- Якщо пан Цучіке справді помилився...
- То чому він все одно правий?
— Хіба це не суперечність?
Ніндзя задумався, але не зміг дійти висновку. Все це було не так просто зрозуміти.
— У цьому і полягає справжня мета візиту пана Мідоцучі!
У очах Ротея мигнув блиск проникливості. Він остаточно пояснив: « Ми повинні взяти на себе відповідальність за це. Те, що ми не змогли захопити Коноху - це брак нашої бойової сили, а не помилка рішення пана Цочикаґе. Він взагалі не приймав такого рішення!"
— Тепер я зрозумів!
Очі ніндзя широко розкрилися. Його ніби осінило. Нарешті він зрозумів, що́ є правильним.
Він пізнав правду!
Ніби прорвався крізь невидимий бар'єр!
Як же це відрізнялося від ситуації в абсолютному світі!
І все навколо виглядало по-іншому!
— Тепер наше завдання - атакувати Коноху з усіх сил! Ми не можемо розчарувати пана Цучікаґе!
Ротей повільно кивнув. Він досконало витлумачив вчинки Аоби.
Якщо б Егуд був тут і почув усе це, то напевно підняв би великий палець вгору, ласкаво кивнув і вигукнув: « Це так! »
Навіть він не думав про все це так глибоко!
Раптом...
Ротей, навіть не розуміючи суті, зміг її інтерпретувати.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno