Це зійде з рук
Аоба читав спогади помічника Орочимару, і в той момент два інших його клонування виконували своє власне завдання.
Обидва прийняли форму ніндзя Корня.
Вони точно відповідають тим двом нещасним, яких він затонув на вежі.
Ці два клони з божественного паперу прибули в місце поруч з офісом Хокаґе, знайшли спеціальний секретний двері у відділ Корня і спустилися сходами.
Цього разу місія була надзвичайно очевидною.
Випробувати інформацію про Уехарку Рурі. Дізнатися точне місце, де тримають голову підрозділу Абу Деревні Скритого Хлака і його поточний стан.
Но...
Що трохи напружено.
Спочатку треба повернути свою особистість.
Якщо цього не зробити, то їх розкусять.
Двоє тільки увійшли на базу Корня, як відразу ж побачили кількох ніндзя в масках.
Кілька осіб час від часу приходили на зібрання і проходили повз охорону.
Ця ситуація не здивувала Егуда.
Він уже прочитав спогади трьох ніндзя Корня.
Процес повернення після місії був дуже чітким.
Клони, які перетворилися в ніндзя Корня, не вимовили ні слова, а просто спокійно пішли до внутрішньої частини підрозділу.
Пройшовши декілька поверхів вниз, вони опинилися на платформі.
На платформі стояла людина в темно-зеленому халаті і з перев'язаною бинтами половиною особи.
Цей чоловік був не хто інший, як Шімура Данзо, командир Корня.
— Данзо-сама.
Клони Аби повністю занурилися у свої ролі і почали входити в акторський режим.
— Чому ви так довго не поверталися?
Подивившись на цих двох, Данзо повільно сказав: « Як пройшла місія?
— Докладаю пану Данзо, місія виконана успішно, Фуджіед Йосіно була вбита. Ми зробили все чисто, так що ніхто не знайде жодних слідів - сказав старший з двох ніндзя Корня, якому наслідував Аоба.
- Місія пройшла добре, чому затрималися на день? « Данзо був глибоким і холодним, — каже він. — Це дуже пригнічувало мене.
— Я докладаю пану Данзо, коли ми переслідували Йосіно, вона забігла в ліс і витримала погоню, але все пройшло гладко.
— Итак. — Данзо кинув багатозначний погляд на двох слонів, потім махав рукою і сказав: « Ви втомилися, трохи відпочиньте і нікуди не йдіть.
- Так! — відповіли обидва клона. Вони відчували, що Данзо не дуже вірить їхнім словам і були готові в будь-який момент відзначити дію техніки.
Після, Данзо поманив рукою темряву.
І майже миттєво.
Мимо проминула чорна тінь і збоку від Данзо хтось з'явився.
Данзо сказав кілька слів цій чорній тіні на вухо.
Після.
Чорна тінь зникла.
Так пройшло ще майже десять хвилин.
З іншого боку, у масці з’явився високий худий ніндзя. Він підійшов до Данзо.
- Данзо-сама, ви хотіли мене бачити?
Коли цей високий, худорлявий ніндзя підійшов до Данзо, він схилився перед ним в напівпоклонні, і за його формою і тону було ясно, що він дуже поважає командира.
« Акіра, поглянь і побач, чи вони обманюють », — звернувся Данзо до високого й худого ніндзя в масці.
Цим ніндзя був ніхто інший, як ніндзя Корня Акіра Яманака.
Ніндзя, який спеціалізувався на читанні спогадів для Данзо.
Він був дуже шанований.
Під час спалаху партії старожил саме він відповідав за читання спогадів Нара Тецуї.
- Так.
Акіра повернув голову в бік двох клонів Аоби, його темно-череві зіниці оглядали їх крізь отвори маски, а потім він крокнув до них.
Все це.
Два клона Аби бачили і чули.
Настав час прочитати їхні спогади!
У минулому вони могли б злякатися, але зараз він знав, що ніяких проблем не буде.
Вони навіть можуть проявити себе в цьому.
Аоба боявся, що в будь-який момент Данзо нанесе прямий удар по двох його клонів, і якщо атака переважить межу, то він зникне, а тоді, природно, не буде ніякої можливості продовжувати прикидатися.
Під пильним ковом Данзо.
Акіра Яманака підійшов до старшого ніндзя Корня, якого грав один з двох клонів Аоби.
— Вибачте, — тихо пролунав голос Акіри. Він просто сказав це, насправді не турбуючись про це.
І він, і для ніндзя Корня були пов'язані з Корнем і служили Данзо. Поки вони слухалися наказів, все інше неважливо.
— Все в порядке.
Клон Аби кивнув. Він закрив очі і повністю віддав свій мозок Акірі.
Данзо побачив, що його погляд був менш суворим.
Можливо.
З цими двома дійсно все було в порядку.
Руки Акори піднялися і торкнулись голови замаскованого ніндзя Корня, потім він негайно використав секретне мистецтво клана Яманака, контролюючи чакру, яка хлинула в мозок.
У даний момент.
Клон не мав абсолютно ніякого опору цій чакрі і перебував у стані, коли його мозок був повністю відкритий.
[Динь! Система виявила вторгнення чужої сили і запустила програму автоматичного захисту, частина фрагменту пам'яті носія увійшла в екранований стан!]
У супроводі сигналу системи.
Клон Аби увійшов у той же стан, що і минулого разу. Він міг вибирати фрагменти пам'яті, які хотів показати.
Відразу ж.
Клон витяг усі спогади ніндзя, в якому він перетворився, і передав їх Акірі.
Окрім останнього спогаду перед смертю.
Всі інші були добре відновлені.
Що стосується останніх спогадів.
Аоба використав невелику хитрість, щоб вічно посилити погоню між ними та Фудзіедою Йосіно, ніби їй постійно вдавалося вислизнути.
— Хм-м...
Акіра легко рахував спогади.
Місії, які були виконані за ці роки.
І місія, яка тільки недавно була виконана.
Вся задача.
Сцена за сценою дуже ясно з'явилася перед нами.
Навіть простіше і легше, ніж звичайне читання чужих спогадів.
На якийсь час у нього навіть виникла ілюзія, що його ментальна сила збільшилася.
Ця людина...
Мабуть, у нього дуже гарна пам'ять!
— Фух...
Акіра полегшено зітхнув, прибравши руки від голови клона, і повернувся до Данзо, зустрівся поглядом з його єдиним оком і повільно похитав головою.
- Пане Данзо, з ним все гаразд.
Після того, що я сказав.
Акіра пішов у напрямку іншого ніндзя Корня.
Він опинився перед молодим ніндзя, і його темні зіниці дивилися на нього крізь очні отвори маски.
- Вибачте.
Акіра повторив ті самі слова, і його руки піднялися до голови клона
Раптово.
Ще один сплеск чакри вилився в свідомості Аби.
[Динь! Система виявила вторгнення чужої сили і запустила програму автоматичного захисту, частина фрагменту пам'яті носія увійшла в екранований стан!]
У голові слона Аби знову пролунав чіткий сигнал.
Тільки цього разу у іншого клона.
Але він також мав спогади і досвід Аби, не запаникуючи у пам’ять ніндзя кореня до таємного мистецтва Акори.
Одна сцена за іншою.
Усі спогади, які мав той юний ніндзя Корня, показалися.
Спогади трохи змінилися лише в кінці.
Він не без цікавості дивився на високу вежу.
Але спогади про високу вежу у них не залишилися.
Після завершення місії.
Цей ніндзя хотів прогулятися селом.
Такі речі були заборонені.
Але він хотів скористатися завершенням місії і дозволити собі пройтися та оглянутись.
Старший ніндзя не зміг встояти, тому пішов з ним і вони знайшли на вулиці двох зловмисників.
Ці двоє чоловіків виглядали ...
Саме так, як виглядають шпигуни Скритого Песка
І двоє чоловіків сказали щось на зразок "Третій Казеказі" і "Марні".
Тільки цей ніндзя не знав, що це означає.
— Фух...
Акіра глибоко зітхнув, опустив руки і повернувся в сторону Данзо, але його обличчя за маскою не змінилося.
я дещо знайшов - негайно доклав Акіра. Він був одним з тих людей, які зазвичай знаходять щось і обов'язково йдуть до лідера, щоб заявити про це, нічого не приховуючи і не зошитуючи із себе скромнягу.
Такий тип особистості не дуже популярний серед колег.
Але всередині кореня.
І при читанні спогадів.
Данзо був дуже задоволений такою рисою Акори.
Він потребував саме такої людини, яка б допомогла йому зрозуміти деталі його проблем.
- З ним є проблеми?
У його тілі зародилася слабка мета вбити.
— Нет, нет, не с ним...
Акіра кілька разів помахав руками, він не хотів, щоб цим двом невинним ніндзя загрожувала смерть через те, що він сказав.
— Данзо-сама, я знайшов дещо ще, послухайте уважно...
Погляд Акіри не відходив від Данзо, а потім він повільно заговорив:
- З цими двома все гаразд, вони просто випадково наткнулися на двох ніндзя після закінчення своєї місії, і ці два ніндзя не помітили їх присутності та сказали дещо особливе.
Акіра зупинився на півслові і почав продавати себе, очікуючи, коли Данзо візьме ініціативу у свої руки й задасть йому питання.
- Що саме? — Данзо відразу запитав, не давши Акире вдарити в багно обличчям.
— Це тому, що двоє чоловіків, яких вони зустріли, розмовляли про Деревну Скритого Песка, Казекаґе і Марні, шпигуна Анбу, ніби говорили про таємний напад на село! Але вони не чули точного часу й обставин, — негайно відповів Акіра.
— Я не можу повірити! — Данзо дуже ввічливо кивнув і в сторону Акори Яманакі: « Ти дуже уважний та виявив щось надзвичайно важливе, тепер ти очолиш загін Корня і приведи цих двох чоловіків до мене, я підозрюю, що вони шпигуни Деревні Скритого Песка.
- Так!
Акіра хотів передати Данзо образ цих двох за допомогою техніки передачі думок.
Але коли він подумав, то зрозумів, що це неможливо.
Данзо-сама просто не дав би свою голову нікому з клана Яманака.
У ній поміщалися великі секрети Конохі.
— Ви двоє добре потрудилися, йдіть вниз і відпочиньте.
Данзо махнув рукою двом слонам. Після того, як Акіра прочитав їхні спогади, йому більше не було в чому сумнівався, і він повернувся, щоб покинути це місце.
— Так, - одночасно відповіли клони. Вони обидва знали, що вже пробралися і злилися з Корнем, і наступне, щоб зробити це знайти точне місце розташування Рурі.
Итак.
Вони попрямували до місця, де жили.
Жоден клони не говорив.
Але в той час вони думали про одне й те ж.
Про карту Корня.
Їхня сила і становище, на яких вони могли пересуватися Корнею, сягали двох третіх усього простору.
Решта території була для них сліпою плямою.
Уехара Рурі був замкнений у сліпій зоні.
У даний момент два клони подумки прорахували розташування сліпої зони і готувалися знайти можливість злитися з нею та перевірити її позицію.
Що сказати...
Цим двом вдалося злитися з натовпом.
***
Коноха, висока вежа.
Аоба повільно відкрив очі, і він прочитав більшість спогадів помічника Орочимару.
Варто зазначити, що...
Він побачив рецепт кислоти з його пам'яті.
Звичайно.
Не тільки його.
Було також багато дивних і незрозумілих речей.
Орочимару було дуже зайнято, проводячи експерименти кожен день, і деякі випробування не були важливими, залишав цьому помічникові.
« Здається, потрібно вибрати кімнату на другому поверсі вежі для того, щоб влаштувати там лабораторію", — подумав Егуд. Читання спогадів помічника майже таке саме, що й прочитати десяту частину усіх спогадів самого Орочимара.
Так що багато чого можна зробити.
*Бум! Бум! Бум! Бум! Бум!*
Але саме в цей час
Звуки бавовн один за іншим донеслися з дзьо на першому поверсі.
І потік спогадів з'явився в його свідомості.
Це клонування виснажувало чакру після цілого дня практики у Свитка Водні Технік.
Зрештою, кожен тіньовий слон мав лише тисячу справ і продовжував використовувати дзюцу для нормального відновлення.
Раптово.
Втома наповнила його розум, бо він також був втомлений.
Це тривало майже три хвилини.
І тільки після Егуда повільно відреагував.
- Дуже добре!
На його обличчі з’явилася усмішка. Ці слони зробили великий поступ у вивченні техніки, і вже змогли вивчити кілька просунутих ніндзюцу.
Тепер, коли Аоба такого майстерності, жоден звичайний ніндзя з Схованої Дерені Тумана не міг зрівнятися з ним.
- Ще один день тренувань завтра, і я майже звільню його!
Очі Аби сяяли впевнено. Ці ніндзюцу дадуть йому велику допомогу в майбутній грі.
— Тепер настав час повернутися і відпочити.
Аоба не став відразу встановлювати клонів. Він тільки що сильно напружився і тепер повинен був компенсувати це відпочинком.
Таким чином він зможе почати новий робочий день з позитивним настрійом і спокійно займатися тренуваннями.
Насправді.
Аоба, з його сильними фізичними рисами, міг би робити все це без постійного відпочинку.
Но...
У цьому немає необхідності!
Аоба просто хотів трохи розбурхати ситуацію і дати можливість цьому неспокійному світові ніндзя вилити свої пригнічені емоції.
Він не збирався йти на війну і битися.
Тепер цей обманний світ з усіма підводними течіями був схожий на крихкий аркуш білого паперу, який міг бути розорований в будь-який момент.
Також було невідомо, коли до Коноху можуть підкрастися.
Краще просто раз і назавжди розпалити полум’я війни.
Тоді Мінато лише розрулитиме ситуацію і підніметься над третім Хокаґе.
***
Коноха, поліцейське управління, офіс.
Двоє чоловіків сиділи один навпроти одного, розділені столом.
Ці двоє були не хто інший, як Шайнінг, нинішній капітан поліції Конохі, і що сидить навпроти нього Учіха Фугаку.
— Фугаку, не надто радій, через два дні делегації Кумо буде тут. Ми можемо почекати і подивитися, який буде остаточний результат переговорів, не поспішай наносити прямий удар! Це не принесе нічого доброго нашому клану! — Сказав низьким голосом Шайнінг. Він змінив свій звичайний агресивний підхід і став консервативним.
Це залишило Фугаку без слів.
- Фугаку, ти розумієш, що я маю на увазі? — Знову ж таки, Шайнінґ серйозно тоном сказав: « Ми хочемо охороняти Коноху, а не провокувати війну. У цьому питанні немає місця для помилки!
— Я розумію.
Фугаку байдуже кивнув, потім встав і пішов на вихід, сказавши: " Шайнінг-сама, я втомився, дайте мені відпустку на наступні кілька днів.
— Тобі корисно відпочити. — Не задумуючись, Шайнінг кивнув і одразу дозволив Фугаку піти.
— Дякую, Шайнінг-сама.
Сказавши це, Фугаку залишив кабінет капітана військової поліції.
Після того, як він вийшов.
Йдучи вулицями, освітленою місячним світлом.
Йде в напрямку до Клану Учиха.
- Тепер капітан почав зневажати мене... — слабо пробурмотів про себе Фугаку. Він уже відчував, що коли Шайнінг говорив з ним, це було зовсім не так, як раніше.
Це почуття стало особливо очевидним відразу після смерті Учіхи Кая.
Здавалося, що...
Зараз він погрожував стані Шайнінґа.
— Ха-ха.
Фугаку посміхнувся, раптово відчувши, що весь світ став чужим.
Раптом.
У його голові промайнули слова.
Те, що він серйозно вивчав раніше, але відклав через загибель Кая.
Кам'яна таблиця!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno