Дякую за вашу кислоту, пане Орочимару.
Просто...
Зараз.
Цей помічник не слухав нічого з того, що говорив Орочимару.
Наскільки йому було відомо.
Чоловік перед ним був самозванцем!
Адже інший Орочимару-сама вже вимовив таємну фразу, і тепер, що б не говорив цей Хоробара перед ним, він - самозванець.
Думки помічника були простими і непорушними. Поки справжній Орочимару-сама відомий, інші будуть підробками.
Його руки міцно стискали клинок.
Зараз Орочимару-сама, ймовірно, проводив дуже важливий експеримент, і він не повинен був дозволити потрівожити його.
Відразу.
Цей помічник схопив кунай і вдарив їх прямо в обличчя Орочимара.
У цьому темному коридорі від його куна виходила холодний блиск.
Орочимару відбили в зміїних очах, і це призвело до того, що вони стали льодовими.
- Що з тобою?
Орочмару кинув збентежений погляд на помічника, який, незважаючи ні на що, кидався на нього запеклим. Сам він спокійно і байдужо стояв на місці, зовсім не сприймаючи атаку помічника серйозно.
У мить ока.
Атака помічника пройшла перед тілом Орочимару.
Він збирався нанести удар кунаєм по обличчю.
Тільки ось.
Орочимару з силою підняв праву руку і вдарив по зап’ястям помічника.
*Свист!*
Права рука Орочимару була надзвичайно швидкою, промайнувши привидом, вона нанесла прямий і сильний удар по зап'ястям помічника якраз в той момент, коли кунай збирався зачепитися йому в обличчя.
— А-а-ах!
Помічник закричав від болю, і кунай вирвався з його руки, а зап’ястя загорілося від нестерпного болю.
Сила Орочимару була не дуже сильною.
У момент удару помічник відлетів назад, не в змозі відбити цю силу.
*Дзинь!
Кунай помічник розсік повітря і впав на землю, виливши дзвін під час зіткнення.
ББам!
Помічник важко впав, і від цього удару все його тіло ніби розсипалося на частини.
Занадто важко!
Після падіння помічник ще більше переконався в тому, що хто збив його з ніг людина не була Орочимару-сама.
Орочимару-сама був дуже турботливий.
Ніколи б він не вдарив його так!
Після.
Він подумав, що Орочимару-сама, можливо, все ще знаходиться в лабораторії і повинен був почути шум зовні.
Він повинен скоро вийти.
Зараз було не час проявляти боягузливість, а треба сміливо триматися і виграти час для повернення Орочимару-сама.
— Тобі краще бути обережним! — Він закричав помічник, і його голос рознісся по коридору.
Він крикнув це частково для того, щоб відлякати незалежного перед ним самозванця, а почасти для попередження справжнього Орочимару в лабораторії у кінці коридора.
— О?
Орочимару злегка нахмурився, і його зміїні очі зосередилися на помічникі. Він прийняв неправильне лікування?
Звичайно, він сам попросив помічника бути уважним.
І про код.
Тоді йому можна було б вірити.
Але помічник не міг просто позначити його як підробку, навіть не запитавши кодового слова!
Після того як Орочимару торкнувся зап’ястки свого помічника, він був упевнений, що його помічник не був результатом технології клонування чи трансформації.
Він був його помічником.
Але у нього були проблеми з свідомістьм.
Очевидно, що він надто сильно реагував на нього!
— Заспокоївся?
Орочимару холодно подивився на свого помічника, і його губи злегка шевнулися, готуючись вимовити загадковий фразу.
Однак.
Саме в той момент, коли він збирався вимовити кодову фразу.
Помічник, який впав на землю, знову закричав, його голос був повний погроз і ненависті:
- Орочимару-сама скоро повернеться і він не відпустить тебе!
Помічник, не зводячи очей з Орочимару, рішуче встав, незважаючи на біль в тілі, яке, здавалося, ось-ось розвалиться на частини. Його очі блищали так, ніби він був готовий померти.
З моменту зустрічі з Орочимару, цього помічника потрясла його харизма і він був готовий віддати Олочіма-сама все, що у нього було, як розумово, так і фізично.
У його свідомості.
Зараз був такий момент.
Хто б не хотів погрожувати Орочимару-сама, він повинен був переступати через його тіло.
— ?
Орочимару бачив вираз обличчя цього помічника, який створює психоделичне відчуття.
Це було все одно, що кричати « я люблю тебе» і водночас брехати на людину, широко розкриваючи рот. У словах і вчинках не простежувалося, немає послідовності.
- Ти в своєму розумі? У цей же момент його фігура спалахнула і з великою швидкістю пішла до помічника.
Майже миттєво.
Він прийшов перед ним.
І люто схопив його за комір сорочки.
А потім підняв помічника високо в повітря.
Його зміїні очі пильно дивились у вічі піднятому помічника.
- Подивися на мене ясно!
— Я Орочимару!
- Що ти задумав?
- Сьогодні вночі буде блискавка!
- Ти мене добре чув?
- Кодове слово, яке я сказав тобі! Сьогодні! Вночі! Буде! Блискавка!
Орочимару вимовив кожне слово гучно і чітко, а його слова лунали по темному коридорі.
— Нет... Це не може бути...
Помічник широко розкритими очима дивився на Орочимару. Його погляд був дуже рішучим, він не вірив, що людина перед ним - Орочимару-сама, бо той вже вимовив таємні слова.
- Ти не Орочимару-сама!
- Справжній Орочимару-сама вже увійшов у лабораторію!
— Хто ти, чорт візьми, такий?
- Чому ти видаєш себе за Орочимару-сама?
- Звідки ти знаєш таємні слова, які говорив мені пан Орочимару?
Цей помічник був упевнений, що людина, яка прийшла першим, була справжнім Орочимаром і перед нею стояла підробка.
Однак.
Хоч він виглядав дуже рішучим, то таки трохи збентежився.
Кінець кінцем.
Цей Орочимар, який стояв перед ним, теж промовив секретні слова.
Два Орочимари використовували секретну фразу.
Це...
Помічник з усіх сил намагався не думати занадто багато і вірити своїм інстинктам, інакше легко втратити себе.
У такій ситуації, як правило, є один вірний і один неправильний варіант.
Но...
Схоже, що він знайшов двох справжніх Орочимару.
Не підроблених Орочимару.
А справжніх!
У голові помічника в цей момент було багато-багато-много мислення, його не хвилювала фізичний біль, він просто хотів з'ясувати, що відбувається.
Всього за кілька хвилин він зіткнувся з двома Орочимару, і обидва сказали кодову фразу.
Як таке могло статися?
Що, чорт візьми, тут відбувається?
Який Орочимару-сама є справжнім?
Тепер.
Помічник не так рішуче поводився, він почав вагатися і навіть трохи розгубився.
— Хм?
Орочимару знову нахмурився, почувши його і вловивши кілька ключових слів.
Завдяки цьому він не міг збагнути, що відбувається.
- Ти маєш на увазі...
Обличчя Орочимару миттєво стало спокійним. Він знав, що його помічник відданий йому і не настільки тупий, щоб зрадити його.
Така реакція.
Могла бути тільки тому, що сталося щось особливе.
Наприклад...
Зустріч з іншим Орочимару!
- Ти зустрів іншого мене і він сказав кодову фразу?
Орочимару зрозумів це, виходячи зі слів помічника.
Чи це означає, що...
Те, чого він боявся перед від'їздом.
Невже сталося?
Чи не занадто це!
Орочимару очікував, що хтось може замаскуватися під нього, але не сподівався, щоб це відбудеться так швидко!
Як він посмів!
Обличчя Орочимару спотворилося, і в його зміїних очах з'явився небезпечний блиск. Він подивився на помічника перед собою.
- Інший я, якого ти бачив, де він? — Він відразу запитав Орочимару.
Він був не в настрої одружуватися з помічником у занадто довгу дискусію про того, справжній він, або самозванець!
Найважче завдання зараз.
Знайти людину, яка видавала себе за неї.
І звести шкоду до мінімуму!
Орочмару вже зрозумів, що всього мить тому, коли він візувався за допомогою техніки на сувої, його противник перевів гру на нього і взяв ініціативу в свої руки.
— Ах...
Цей помічник злегка засміявся, почувши слова Орочимару.
Але він раптом зрозумів щось важливе.
Не мало значення, чи був перед ним справжній Орочимару-сама або фальшивий.
Не мало значення, чи людина була в лабораторії справжнім Орочимару-сама або самозванцем.
Він був переконаний в одному!
Самозваний не зможе перемогти справжнього Орочимару-сама!
Відразу.
Він негайно підняв руку і вказав на лабораторію в кінці коридору.
Його тіло було трохи нахилено під кутом, тому що він був піднятий вгору, але наказ все одно було очевидним.
- Орочимару-сама знаходиться в лабораторії! — Він сказав низьким голосом, а закінчуючи, не додав: « Якщо боїшся, то провали.
*Свист!*
У той момент, коли помічник закінчив вимовляти фразу.
Його очі закрутилися.
І він відчув раптову і жахливу силу.
Ця сила миттєво відкинула його в сторону.
У той момент його тіло заверталося в повітрі і, нарешті, важко звалилося на землю.
ББам!
Спина помічника знову вдарилася об землю, цього разу набагато легше, ніж при попередньому ударі, але це все одно завдало йому болю.
— Боляче...
Він підпер себе руками, лежачи на землі, повернувшись боком до кінця коридору. Його очі спалахнули обуренням, і в душі він ще більше розсердився на цього самозванця і хотів, щоб Орочимару-сама дав йому урок.
- Орочимару-сама помститься за мене!
Помічник лежав на землі і робив безперервні глибокі вдихи, щоб полегшити біль у тілі, а потім приготувався встати на ноги.
Він не міг так просто впасти.
Він збирався піти в лабораторію і подивитися, як Орочимару-сама розриває самозванця на частини.
***
Коли Орочимару почули слова цього помічника, він відразу зрозумів, що ситуація не дуже добре.
У нього більше не було настрою возитися з ним.
Він одразу ж попрямував до дверей лабораторії так швидко, як тільки міг.
І відчинив її.
Кроки Орочимару зупинилися біля порога, і зміїні очі суворо оглядали приміщення.
У темній лабораторії не було чітко видно циліндричних посудин з поживним розчином.
Там нікого?
Обличчя Орочимару стало серйозним, він не міг повірити, що тут нікого немає, і навіть більше того, Він відчував, як людина, яка видавав себе за нього, ховається.
— Я знаю, що ти там, — почувся голос Орочімара, і поки він говорив, його язик облизав куточок рота. Він обережно увійшов до кімнати і закрив двері в лабораторію.
Після.
Він побачив, що всі його машини працюють без проблем.
Його серце завалилося.
Це очевидно.
Інша сторона не поставила собі за мету знищити його лабораторію.
- Ти все ще не виходиш?
Орочимару уважно прислухався до руху навколо себе, і коли він нічого не почув, то ще більше зрозумів, що тут щось негаразд.
- Тоді чекай, поки я тебе не знайду!
Орочимару встромив руку, і того ж миттю з його рукава вирвалася змія та заскочила по землі обшукуючи кожен кут лабораторії.
Через півгодини.
Орочимару обшукував кожен сантиметр.
Одне він визначив остаточно.
Чоловік зник.
— Проклятье!
- Не можу повірити, що дозволив тобі піти!
— Я навіть не знаю, як тобі вдалося втекти!
На обличчі Орочимара спалахнув гнів, а потім лють перейшла посмішкою.
- Все стає цікавим!
Він не сподівався, що сьогодні зустріне таку чудову людину і навіть не знав, хто її противник на даний момент.
- Ти б не прийшов до мене в кабінет без мети!
— Дай вгадаю...
— Я думаю, це кислота, що плаває трупи!
Орочмар підійшов до свого стола з лабораторними приладами. Два ніндзя Корня, які з’явилися раніше, сказали йому, що це має бути кислота.
Відразу.
Він відкрив другий ящик столу.
Його очима з’явилися порожні ящики, всередині яких лежав тільки складений аркуш паперу.
— Ха-ха-Ха-хо!
Орочимару розлютився диким сміхом, повним самознищення.
— Звичайно ж, він прийшов за кислотою!
— А для мене навіть пляшки не залишив!
— Добре!
- Я пам'ятаю цю помсту!
Орочимару захихикав і поступово заспокоївся, його погляд зупинився на клаптику паперу в шухляді столу.
Він знав, що папір залишив чоловік, і йому навіть не потрібно було відкривати її, щоб зрозуміти, як на ній написані провокаційні слова.
Тим не менш.
Він все одно підняв її.
Відчинив.
І поле його зору потрапили рядки з злегка викривленим почерком.
« Дякую Орочимару за кислоту і її п'ятизіркову доставку.
Лабораторія повна корисних речей.
Я обов'язково повернуся ще раз.
Оскільки Орочімару-сама був досить люб'язний, щоб згадати мою проблему з цим дзюцу, я був достатньо прив"язаний, аби нагадати вам про лазівок.
Насправді.
Я старший за вас!
На завершення.
Я раджу вам займатися своїми справами!
Інакше те, що ви досліджуєте в своїй лабораторії Орочимару-сама стане відомо всій Конохі."
Слова були прості.
Однак це питання не було вирішене.
Коли Орочимару побачив їх, з його зміїних очей вирвався лють, а рука стискалася в кулак.
- Як ти смієш погрожувати мені!
Він смертельним поглядом втупився на слова у листі, наче намагаючись побачити в них якийсь ключ, але нічого не знайшов.
- Цікаво! Цікаво! Як цікаво!
Орочимару поклав лист в кишеню, з посміховище похитав головою і пішов у бік дверей лабораторії.
— Це питання не вирішиться таким чином! — Він спокійно пробурмотів собі під ніс, бо ніколи не був у такому скрутному становищі і в його голові вже крутилися думки про те, хто за цим стоїть.
У той момент, коли він відкрив двері і вийшов.
Те саме побачив його помічник.
Орочимару, очі якого раптово загорілися.
- Орочимару-сама, ви позбулися того самозванця? « Він опирався на руку, бо тільки - но впав і досить хворобливий, а самопромовець мусить страждати не менше від нього ».
— Дав йому піти, — тихо промовив Орочимару.
— Черт побери! Не можу повірити, що дозволив йому піти! Він так сильно збив мене з ніг! —беспомощно сплюнув асистент.
- Це я щойно був. — Орочимару одарив помічника важким поглядом.
— А? — Помічник завмер, витріщившись на Орочимару широко розкритими очима. Його погляд був повний непорозуміння, а вираз обличчя змінювалося.
***
Коноха, висока вежа, в кімнаті на другому поверсі.
Абба потер лоб обома руками, слабка усмішка з’явилася на його обличчі, а серце стало набагато спокійніше.
— Орочимару мало не обдурив мене!
Він не знав, скільки підтексту було в словах Орочимара, наприклад, що зміниться, якщо погодиться стати його учнем.
— Тепер дозвольте мені ближче познайомитися з спогадами цього помічника.
Аоба закрив очі і прокрутив в голові спогади. Він відчував, що розум того помічника добре знав, бо йшов за Орочимаром довгий час.
У мить ока.
Сцена за сценою.
Пронеслися в голові Аби.
Тепер він поставив себе на місце того помічника, щоб побачити, що зробив Орочимар.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno