Мінато, якщо ти хочеш стати сильнішим, у мене є ідея!
Уехару Рурі можна було назвати найрозумнішою людиною в цій делегації.
Коли він почув, що додзе Клана Х'юга було підірвано, то ще думав, чи є можливість замяти цю справу.
Але коли він почув, що джоунін клана Учиха загинув, його серце замерло. Він зрозумів, що справа досягнула точки неврата. Йому залишається тільки думати, як вибратися.
Но...
Тепер, після того як він дізнався, що Цзясі вирвав очі померлому.
Він одразу зрозумів.
Він не просто не міг виконати місію.
І це не проблема його інтелекту.
Просто випадок, коли Цзясі підставив його, намагаючись вбити руками Конохі!
Це була особиста образа!
Но...
Він не був упевнений, чому Цзясі намагався надокучати йому. Не було жодних причин, оскільки між ними не траплялося поділення.
- Рурі-сама, що нам тепер робити?
Цей чоловік був одягнений в звичайний матерчастий одяг, а на голові у нього була висока капелюх. Він був звичайним цивільним офіцером країни Молнія, не ніндзя і не мав великої бойової сили.
— Чекати зручному випадку!
Уехара Рурі підійшов до вікна і подивився крізь проем на темряву зовні.
— Якщо Хокаґе не зробить жодних кроків, нам все одно буде про що поговорити в час світанку.
- Але якщо Коноха нападе на нас...
- Треба поспішати!
- Вони не повинні нас зловити!
- Інакше це зовсім інша історія...
Уехара Рурі бачив ситуацію досить ясно. Він добре вивчив характер третього, розуміючи його нерішучий і люблячий компроміс.
- Так! — Відповідали відразу члени делегації. У них не було іншого вибору, крім як довіритися Вехарі Рурі.
***
Коноха.
Общеба Абу.
— Тук-тук... тук-тук...
Аоба спав, коли пролунав стук у двері, що пробудив його від сну.
- Хто це?
Аоба запитав без будь - якої виясни і злегка нахмурився. Його мить став крижаним.
Чому ж у ці дні з'явилося стільки людей, яким нема чого зайнятися крім того, як приходити до його гуртожитку?
І хто ж цього разу?
Аоба був у досить поганому настрої.
На його думку.
Кожен раз хтось приходив до нього в гуртожитку і шукав його.
У цьому не було нічого доброго!
Так було минулого разу з Учихою Кенре, і не так давно з Кеєм!
— Аоба, это я, Митато!
Через двері гуртожитки донісся тихий голос Мінато, не занадто гучний, як ніби він боявся, що його помітять.
— Мінато?
Аоба застиг на мить, піднявся зі свого ліжка і підійшов до дверей, відкривши її.
- Що ти тут робиш?
Аоба побачив жовтоволосого юнака, який стояв біля дверей його кімнати з теплою посмішкою на обличчі. У його голові миттєво вислизнула ціла купа маленьких запитанняв.
Мінато дійсно постукав у його двері.
Шанс такого.
Дуже малий!
— Не пустишь мене поговорить? — Мінато заглянув в кімнату Аби.
— Заходи.
Аоба пішов убік, залишивши місце, щоб Мінато міг увійти. І коли той увійшов, він відразу ж закрив двері і розгорнувся до нього.
- Щось сталося?
- Чому ти прийшов до мого гуртожитку посеред ночі?
- Я повинен бути з тобою відвертим...
— Я не маю де переночувати!
Зачинивши двері, Аба втупився на Мінато, і його обличчя з'явилася усмішка, яка скинула більшість щойно викликаної настороженості.
Мінато не був схожий на тих, хто належав до клани Учиха.
Він мав добрі стосунки з ним.
І не тільки.
Мінато мав гарний характер.
Він не використовував би його, підставляти чи обливати брудом.
Один з небагатьох, в кому Аоба міг бути впевнений.
- Щось важливе трапилося.
Мінато подивився на Аобо і кивнув. Потім він оглянув кімнату. Це був перший раз, коли він був удома в Аоби, і хотів подивитися, яка тут ситуація.
Він озирнувся.
І його погляд зупинився на коробці в кутку.
- Хіба це не ті книги, які я для тебе взяв!
Ти їх навіть не відкрив!
— Такому не навчишся за один день, потрібно тренуватись щодня!
Прокоментував Мінато, який вже деякий час ходив до Академії ніндзя спостерігати за учнями і несвідомо набув звичку завжди вказувати на те, що він бачить.
Тепер він побачив, що коробка з книжками Аби ще не була відкрита.
І не міг не прочитати лекцію.
— Я тільки нещодавно отримав цю коробку і планував прочитати все в найближчі два дні!
Аоба вжасно витріщився на Мінато. Його повіки піднялися, а кутики рота злегка подерглися.
— Нет!
— Минато!
- Ти ж не шукав мене тільки для того, щоб дізнатися, чи я читав?
— Зараз середина ночі...
- У цьому немає необхідності!
Аоба відреагував дуже перебільшено. Зараз він показував свій стан.
І приготував він себе на те...
Що він був всередині гуртожитку і не виходив.
І не знав, що відбувається зовні.
Тому, коли він почув слова Мінато про те, що сталося щось важливе.
Інстинктивно він відчув, що той мав на увазі саме книги.
Аоба пішов за цією логікою природним шляхом.
— Я не про це говорив!
Мінато безпорадно подивився на Аобу. Замість того щоб зациклитися на коробці з книжками, він прибрав посмішку і став серйозною.
— Третя світова війна шінобі наближається!
Голос Мінато був низьким і впевненим, його тон був позбавлений непевності, це було пряме твердження.
- Ти пам'ятаєш, що ми обговорювали на Скаці Хокаґе?
Мінато не дав Абе можливості втрутитися, а продовжив.
Тепер було видно.
Цього разу Мінато прийшов не для того, щоб обговорювати щось, він просто хотів з кимось поговорити.
Щоб висловити свої емоції.
Оскільки Аба вже розмовляв з ним про це, Мінато згадав про нього.
— Пам'ятаю. — Аоба кивнув, але не почав говорити більше. Він почекав, бажаючи дати ініціативу людині перед собою, яка явно хотів сказати щось ще.
- Після того, як я пішов у той день, я розповів ідеї, які ми з тобою обговорювали, Гокаґе-сама, але, на жаль, всі вони були відкинуті, — сказав Мінато з безпорадністю на обличчі, гойдаючи головою.
— Взагалі-то, я здогадався про це, - сказав Аоба після хвилинного роздумів.
- Ти здогадався? — Мінато в замішанні витріщився на Абу розширеними очима.
- Згідно з характером Хокаґе-сама, коли він стикається з чимось на зразок війни, він напевно буде прагнути стабільності, — кивнув Аоба. - І що стабільно, так це те, що навіть якщо хтось піде на компроміси і поступки і повинен буде заплатити ціну за компенсацію, він обов'язково дасть цю частину безпосередньо Дерне Сокритого Облака, а не віддасть її іншим силам для маневрування.
- Ось значить, який Хокаґе-сама. — Почувши слова Аби, Мінато кивнув і сказав: - Хокаґе-сама вважає, що це занадто ризиковано, і якщо Івагакуре все зрозуміє, то це може завдати ще більшої шкоди, ніж село не зможе собі дозволити.
- Те, що сказав Хокаґе-сама теж має сенс, — кивнув Аоб.
Але його серце почало відчувати, що Третьому бракує сміливості.
Такий підхід не був безпрецедентним, якщо взяти до уваги історію Китаю.
Звичайно.
Аоба не думав, що Хірузен має кваліфікацію з мудрими і сміливими володарями в історії Китаю.
— Аоба.
Мінато раптово з тугою втупився на Аобу, і весь його вигляд раптом став надзвичайно серйозним.
— А?
Аоба був приголомшений раптовим зміною і мимовільно зробив крок назад, а кутки його рота злегка сміялися.
— Ты...
- Чого ти хочеш?
- Просто скажи те, що ти хочеш сказати...
— І не дивись на мене так!
— Я соромлюсь...
Веки Аоба задрижали. Він ніколи раніше не бачив, щоб Мінато так діяв. Було дивно бачити двох чоловіків наодинці в одній кімнаті, коли один дивиться на іншого таким поглядом.
- Ти не знаєш, що там відбувається!
Мінато не збирався жартувати, у нього як і раніше було неймовірно серйозне вираз обличчя, а в очах застигло туга.
- Що там відбувається? — спокійно запитав Аоба. У нього мала бути законна причина знати, що сталося сьогодні, і тепер було цілком доречно, щоб Мінато розповів йому про це.
— Загарбники з Деревні Скритого Хмлака напали на Коноху, вбили одного поліцейського і забрали шарінган », сказав низький голосом Мінато, нічого не вгамовуючи, але просто виклавши суть інциденту.
- Вбили когось з поліції... — Аоба зробив різкий глибокий вдих і зробив дуже шокований вигляд.
- Ти повинен пам'ятати, Кей, він був у добрих стосунках з Фугаку, чорт!
Мінато не міг стримати гніву. Він не пішов до Хокаґе, щоб надати тиск на нього, він просто відчував подих, відчуття, ніби на груди дає валун.
— Фух...
Відразу.
Мінато зробив глибокий вдих і повільно видихнув, щоб заспокоїтися.
Потім він знову подивився на Абу.
Справді, не тільки сьогодні.
— Вже деякий час наше село стикається з Кумо.
— Я дуже пригнічений.
— Моя безпорадність відчутна усюди.
- Більше того, все це змусило мене усвідомити важливість сили!
— Я ніколи так не прагнув стати сильнішим, як зараз!
Грудь Мінато то піднімалась, то опускалася. Він відчував себе більш безпорадним, ніж будь-коли.
Справа не в тому, що він не був сильним.
У ранньому віці він став елітним джоуніном.
Він був дуже талановитий.
Техніка Второго Хокаґе, якій не міг опанувати ніхто в селі, дала йому легко.
Но.
Мінато усвідомлював, що його сили недостатньо сильні.
Він не настільки сильний, щоб самотужки підірвати весь світ ніндзя.
Він багато тренувався.
Але все одно не міг зробити так, як хотів.
Він лише спостерігав за тим, як колеса історії переїжджають через нього і він міг бути одним з тих, хто пливе по течії.
І поки Мінато скаржився на нестачу сил.
Я говорив про повільний голос Аби.
- Мінато, якщо ти хочеш стати сильнішим, у мене є ідея!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno