Ти просто намагаєшся вбити мене...
Голос Хірузена гучно й рішуче звучав. Після слів Данзо він відразу зрозумів ситуацію і більше не вагався.
Якщо б вони залишили його думати про рішення самостійно, Хокаґе знадобилося би трохи часу. Зараз він ніяк не міг дати рішення негайно.
Але якщо рішення, як зараз, було б представлене йому як вибір, і він міг би просто вибрати, зваживши всі за та проти, тоді все стало б набагато зрозумілішим для нього.
У даний момент.
Були як внутрішні, так і зовнішні проблеми.
Йому потрібно було заспокоїти всі клани в Конохі, і було абсолютно неможливо використати їх придушити силою.
Єдиний спосіб стабілізувати положення села - це стати більш стабільним, ніж Хокаґе.
Він не міг націлуватися на клан Учиха і не вражав Деревень Скритого Хмарака.
Більш того.
Третій добре розумів це у своєму серці.
Третя світова війна шінобі вже неминуча, і він хотів лише відтягнути її та не дозволити війні розпалитися в Конохе.
Тепер ситуація змінилася таким чином.
Як же це закінчилось!
— Будьте впевнені, панове!
— Я напевно не дозволю ніндзя з Деревні Скритого Хмлака піти без покарання після вбивства мешканців села!
— Тепер я особисто очолю підрозділ Абу, щоб захопити Уехару Рурі!
— Департамент безпеки негайно проведе обшук і поверне всіх схованих ніндзя з Кумо!
— Я подбаю про те, щоб Деревня Скритого Хмари дала всім задовільне пояснення на цю тему!
Чим більше Хірузен говорив, тим сильніше збуджувався. Він ніби повернувся у свої молоді роки. З того часу, як він став Хокаґе, Хірузен ніколи не відчував такої пристрасті.
Чим більше людина несе на спині, чим важче ставала ноша, і тим складніше їй скинути її.
Саме це він відчував.
Жодне рішення не могло бути поспішним. Його треба було добре обміркувати, зважити всі "за" і « опір", перш ніж дати компромісну відповідь, а потім виповнити його рішення « в ім'я вищого блага".
— Да!
— Да!
— Да!
—...
Після слів Хірузена натовп видався розлюченим. Усі вони своїми голосами підтримали його рішення.
Акуратний і гучний звук досяг кожного куточка Конохі, і навіть Егуда, який був далеко, почув його всередині гуртожитка Анбу.
У даний момент.
Його кутки рота злегка зігнулися.
Звільнення від того, що населення почало діяти.
- Здається...
— Цієї ночі має бути ще насиченіша!
— Вітаємо Коноха з тим, що змогла повернути собі цю жагу крові! — Пробурмотів про себе Аоба, потім перекинувся і приготувався знову заснути.
Як організатор цього заходу за лаштунками.
Аоба ніколи не вважав це своєю заслугою.
Він не мав нічого спільного з цим.
Від цього він помахнувся, пішовши в палю заслуг і імен.
***
Коноха, резиденція делегації Деревні Скритого Хмару.
У той час усі посланці Деревні Скритого Хмару зібралися разом, і ніхто не був настроєний спати.
— Да! Так! Так! Да...
За напіввідкрите вікном розносився постійний, пронизливий рев. У голоси лунав бойовий дух, і від цього настрою здавалося, що цим людям наказали йти в бій до кінця бою.
— Проклятье!
Почувши крики зовні, Уехара Рурі відразу зрозумів складність їхньої ситуації.
Вони в селі.
Але тепер усі мешканці Конохі були надворі.
Навіть якщо б у нього було три голови і шість рук, йому просто не вдавалося вирватися.
— Отче...
У той час ніндзя швидко втік з Кумо. Його тон був дуже терміновим, а втік він, спотикаючись.
- Є новини від Цзясі? — Поспішно запитав Рурі.
— Нет!
Ніндзя похитав головою, потім зробив два глибоких вдихи, щоб трохи полегшити дихання, а потім продовжив, під важким поглядом.
- Я дізнався, що відбувається зовні!
— Наш загін загарбників не зміг проникнути в клан Х'юга, і було помічено велику кількість членів клана Гьюґа.
- Замість того, щоб викрасти когось, вони просто взяли вибухівку і підірвали додзьо.
- Тепер буде важко придушити гнів Клана Х'юґа...
Такою була доповідь. Саме його послали за інформацією, перш за все, щоб дізнатися про Цзясі, а по-друге, про те, що саме відбувається зовні.
— Чушь!
Уехара Рурі відразу ж заричав від гніву, м’язи його обличчя виказалися, а очі налились кров'ю.
— Що це за завдання?
— Навіть якщо ти провалив завдання і не помер!
- Ти підірвав додзьо!
- Чому б не підірвати негайно святиню Клана Х'юґа!
— Ха-ха-хо!
Уехара Рурі зимно розсміявся в кінці, не знаючи, які слова використовувати для спілкування.
Він ніколи не бачив, щоб ніндзя виконували завдання так!
Що за чорт?
Він залишив після себе такий безлад, хоча завдання не виконано!
— Клан Х’юґ тепер єдиний, хто створює проблеми!
Уехара Рурі підтиснув губи, але трохи заспокоївся. Тільки його щільно стиснуті брови показали йому замішання. Він не знав, як змусити все це розрулити.
— Рурі-сама, не тільки клан Х'юга створює проблеми зовні, але й клан Учиха! - Сказав Ніндзя-шпіон, бо його слова були перервані прямо перед тим, як він збирався закінчити.
— Як це стосується Клану Учиха?
Уехара Рурі нахмурився ще сильніше. Він був головою Анбу Деревні Скритого Хмара і добре знав, що означає ім’я Учиха.
Це був один з найстаріших в світі канів ніндзя!
Переважна більшість людей цього роду могла викликати шарінгун.
Їх не слід було недооцінювати.
У той час, коли Вехара Рурі проник до Коноху і намагався захопити Джінчуурики Дев’ятихвостого, Кушину Удзумакі, його знайшли члени клана Учіха.
Якби Трой не віддав своє життя, прикриваючи їхні спини.
Він би вже давно сидів у в'язниці Конохі.
Він ніколи не забуде, як на нього дивилася пара криваво-червоних очей тієї ночі. У нього навіть було відчуття після повернення в Деревню Скритого Хлака, що він виповз з пекла.
- От що відбувається...
Ніндзя Кумо глибоко зітхнув, і він не вимовив ні слова, бо навіть не знав, що саме казати.
Але це не можна приховувати.
Навіть він, шпигун, знав, що Цзясі зробив неправе.
Деякий час.
Всі члени делегації Деревні Скритого Хмару в кімнаті зосередили свої погляди на ньому, очікуючи пояснень.
Це відчуття.
Замість того, щоб додати ніндзя упевненості, ще більше давило йому серце.
Він напружився, але підняв голову і подивився на Уехара Рурі.
— Зганьбивши додзьо, загін порушників почав відступати на схід, до одного з підрозділів.
— Але вони не тихо втекли, а підірвали три або чотири вулиці Конохі.
— Це викликало великий переполох!
Поки ніндзя Деревні Скритого Хмлака вимовляв ці слова, обличчя Вехари Рурі вже покрилася зморшками.
Уехара Рурі вже вигадував образи у своїй голові.
И сжав кулаки.
Йому не терпілося повернутися в той час і місце та своїми руками вбити тих ідіотів.
Це жахливо!
Так, це вторгнення потрібно було щоб посіяти хаос в Конохі.
Тепер же він не зможе замаскувати цих людей під жертву.
Ніндзя з Деревні Скритого Хлака, який наглядав за шпигунством, дивився на вираз обличчя Уехари Рурі через страх, що той надто розізлиться і завдасть йому шкоди.
Побачивши, що обличчя Уегари Рурі стає все похмурішим і сумніше, а вираз лиця не змінюється, він продовжив:
— Поплив на тому боці села звернув увагу поліції, і клан Учиха негайно погнався за ними...
- Через те, що вони діяли занадто близько.
— Цзясі-сама раптово з'явився в Конохі, щоб забрати загін.
— Тільки ось...
— Цзясі-сама відразу ж убив джоунина Клана Учиха, який був в авангарді погоні.
- І також...
Останні слова ніндзя з Девні Скритого Хмари перервали рів Уехара Рурі.
— Как?
Рурі був готовий впасти в непритомності від злості, вони ніколи не бачили такого свинства з боку товариша по команді.
— Скільки разів я підкреслював!
— Якщо вас спіймають, просто йди і здохни!
- Але втікай, ти вбив когось!
- Більш того, члена клану Учиха!
- Чим ти мене слухав?
Уехара Рурі зрозумів, що справа дійшла до моменту, коли повернути назад неможливо.
Мертвий член роду Учиха.
Це змінило ситуацію на корні.
Перед ними було тільки два шляхи...
Або почати війну з Конохою, і той, хто переможе в схопленці буде мати право голосу.
Або їх ролі міняться місцями, і вони не вимагатимуть компенсації від села Ліста, а натомість самі виплатять компенсацію як спосіб підтримання тимчасового перемир'я.
З цих двох шляхів...
Що буде зі Деревнею Скритого Хмара - це інша історія.
Для делегації Кумо.
Перша - це шлях до смерті.
Другий - життя.
- Рурі-сама, я ще не закінчив. Цзяші не просто убив джоунина клана Учиха... — Він швидко додав ніндзя, — також забрав його шарінгун!
—...
Уехара Рурі застиг.
Не було вимовино ні слова.
Він просто втратив дар мови.
— Ха... Ха-ха... Ха...
Рурі зимно розсміявся. Його сміх був холодним від самознищення.
— Цзясі, я зрозумів. Справа не в тому, що ти не міг виконати це завдання, ти просто намагаєшся вбити мене ...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno