Жалюгідне підрозділку Питок!
– Добре! - Кивнув Аоба, не відмовляючись від такої чудової можливості поспілкуватися з батьками майбутніх шінобі, а якщо ще вдасться знайти привід погладити їх по голові...
Особливо Білого Клека Конохі!
Його величезний досвід і знання самі по собі є великою нагородою, не кажучи вже про нагороду системи.
— Ось і чудово, буду чекати, — зробив ковток вина Теучі, який перебував у чудовому настрої після вирішення всіх питань по членських картах, ніби це було справою всього його життя.
- Тоді піду, — відразу ж відповів Аоба.
- Куди поспішаєш, давай ще вип'ємо! - Сказав Теучі з почервонілим від алкоголю обличчям, взявши наполовину повну пляшку вина.
- Ні, з мене сьогодні вистачить, — відмахнувся Аоба в бік нічного неба за фіранками, і так побавлюся темряви.
– Пф... - Поперхнулася локшиною Мікото, яка отримала рамен.
І це слова чоловіка?
Та ще й шінобі.
Боїться?
До чого ж дивні і безглузді слова!
- Хлопець... може Мікото варто провести тебе? - глибоко почухав голову Теучі, але його губи вигнулися в багатозначному усмішку
- Не варто, бо якщо ми наткнемося на хуліганів, то будемо страждати за них, а не дівчину, вона ніби з поліції, — відмахнувся Аоба.
- Дак а я про що! - Утратив дар промови Теучі.
- Я згодна! - Мікото, ні з того не заскочила і втупилася на Аобу.
- Сам доберуся, не варто так утруднити себе! - Безпосередньо відмахнувся він, йдучи геть з Ічіраку Рамен.
– Но я... - Дівчина вперше зустріла чоловіка, який дивився на неї як на порожнече місце, від цієї думки вона стиснула зуби і звернулася до Теучі, що сидів поруч. - Старший брат, невже я страшна?
- Ну, це... Не треба прибратися до закриттю, — різко встав і сховався за прилавком Теучі, адже для нього не було правильної відповіді на цю запитання...
***
Вийшовши з Ічіраку Рамен, Аоба заїхав до гуртожитка Анбу.
Він уникав Мікото не тільки через нездорове зацікавлення своїм персоном, але й приналежність до Клану Учиха.
Адже за Учихами тягнуться суцільні неприємності.
Він не хоче з ними водитися.
Краще триматися подалі.
Без качок.
Без прив'язань.
Без згубних відчуттів.
Аоба шукав лише щоденну роботу в підрозділи тортур зі спокійним серцем.
Без зайвих прив’язань і почуттів.
Він не збирався зав’язувати стосунків з будь - якою іншою дівчиною, нічого вже й не кажучи про Мікото із проблемного Клана Учиха!
Хто не той, хто стояв за кулісами справи про бунтарів? Він знає всю силу свого впливу на ситуацію в селі.
Данзо Шімура зв’язав Клан Учиха з бунтівною організацією.
Через хибні поради Тецуї та Мізугоро Лідер Корня повністю переключили увагу на Клан Учиха.
Не може бути сумнівів.
Незабаром почнеться гризня між Данзо і Шайнінгом.
Плюс до всього.
Не віднімайте, скільки задумів і підступних намірів передуватиме їхній битві не на життя, а на смерть...
***
Незабаром Егуд повернувся до дому Абу.
Там, де швидко помився, ліг на ліжко і спокійно заснув після місії.
Наступного ранку вранці.
Аоба одягнув форму Анбу разом зі своєю порцеляновою маскою і вирушив на роботу в підрозділ.
Як же приступив до своєї камрицї, та й відчинив двері, зараз прийшов зловілий хрип. "Ти ...ти... звернувся-я-а-ю..."
Усередині панувала темрява і стояв їдний запах крові.
Тому.
Захоплений звук, Егуд налякався.
Його навіть побувала коротка думка про привидів.
Але придивившись уважніше.
Він виявив лише чоловіка 40 - річного віку, міцно прив’язаного до стовпа.
Під слабкими променями світла хлопець побачив неймовірно виснажене обличчя з розфокусованими зірочками і висохлими губами.
Ось же...
Зовсім забув про нього!
Аоба відразу ж згадав підозрюваного, замкненого в його казарці незадовго до відправлення на місію Данзо.
Він вирішив навчити чоловіка, що той з усіма правдами і неправдою потягнув із написанням цінних показань, але аж до повернення на місце праці не згадував.
Но.
Хлопець вирішив розглядати це як ще одну, дуже вдалий тортуру.
Якраз в дусі їхнього підрозділу!
- Хто ти? - Розгнівавшись, він зрештою запитав Аоба.
- Фукуяма Тошіакі, арештований патрульною командою військової Поліції Конохи за спробу крадіжки під час нападу на Хокаґе-сама, раніше зробив ще кілька крадіжок... визнаююсь в усьому, правда, тільки не зачиняйте мене тут, благаю! - Збираючись з останніми силами, чесно признався у своїх злочинах чоловік.
Два дні і дві ночі.
Він був замкнений у казарці.
Час від часу робилися кроки.
Але ніхто не відгукувався на його благання.
А з сусідніх калорік постійно доносилися крики, що в поєднанні з їдким запахом крові лише посилило його психічне мислення.
До цього моменту він був перелякався до смерті!
І так щиро покаявся у всьому, що відтепер не мав ні найменшого бажання повертатися на стежку крадіжки.
Ось, що творить.
Жалюгідне підрозділку Питок!
— Фукуяма Тошіакі, — назвав повне ім’я чоловіка Аоба, який готовий повернутися до роботи після міцного сну.
- Так, так, Фукуяма Тошіакі, я Фукяма Тобіакі, зізнаюся у всіх своїх злочинах, тільки перестаньте катувати, будь ласка, більше не витримую ...так я навіть можу померти тут! - розпачливо благав підозрюваний, тільки б шінобі не вирішив, що він знову здумав тягнути.
— Раз так, пиши визнання, - поглянув за реакцією чоловіка з явними нотками розчарування виплюнув Аоба.
Занадто безхребетний потрапив!
Плівка справа.
Все закінчилося, ще навіть не почавши...
Аоба навіть мимовільно закутав по старому-доброму шпигунам ворожих сіл, які могли хоч трохи тримати язика за зубами і непогано так зайняти його.
- Дякую, шонобі-сама! - Він зараз заридав Фукуяма Тошіакі, отримавши дозвіл написати визнання, він всього лише дрібний, нікому непотрібний злодюжчик!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno