Так ось ти де!
Начальник поліції забрав Фукуяму Тошіакі з декількома підлеглими невдовзі після того, як вони отримали визнання.
А сам Егуд повернувся до заслуженого розмірного життя.
Ходив на роботу щодня.
Де рахував спогади і отримував нагороди, допит та тортури підозрюваних.
Непомітно.
Пролетів півмісяця.
В підрозділи за цей час нічого не сталося.
Та й взагалі, було на рідкість спокійно.
Хіба що...
Безвіста зникло три співробітники.
Три молодих співробітники з Клана Яманака!
Але ніхто в підрозділі тортур, у тому числі і Ітон Морино, не боявся пропажи кількох працівників.
Звичайні роботи швидко і зовсім забули про них, перерахувавши, що Ао та його товариші пішли на підвищення в Корень Анбу під командуванням Данзо Шімури.
Час стирає все.
Поступово в селі відновилося почуття безпеки.
***
Очережний робочий день Аоби підійшов до кінця, після вибиття щирого визнання з останнього підозрюваного.
"Думкую тепер можна і потренуватися!" - озирнувся по сторонах шінобі, ретельно розганяючи кров у м'язах. Останнім часом він лише сумлінно виконував свої обов’язки на роботі, навіть думки не допускаючи про тренування, щоб уникнути непотрібних неприємностей.
Він не хотів, щоб йому хотілося тренуватися і нарощувати сили.
На даний момент ситуація така, що він хотів дотримуватися образу хворого шінобі аж до закінчення третьої світової війни, щоб весь цей час залишатися в Конохе.
Не можна забувати...
Як видно з розповіді про Аніма, Коноха мала гостру ваду шенобі під час третьої світової!
На полі бою відправляли навіть зелених Генінів, які ледве закінчили Академію Шинобі.
Тому Аба не хотів ризикувати своїм спокійним життям у селі заради кількох зайвих днів тренування.
На виході з казарки його зустріла ніч, яка вже окутала село
Цього разу він не пішов далеко.
А просто увійшов до знайомої рщу за в'язницею Конохі.
Після легкої розминки він з усіх ніг понісся нічним лісом, відчувши приємний і вже забутий тепло в м’язах.
З часом Аоба став відтиснутим, присіданням і підстрибуванням.
Якщо бути регулярним, тривалими і найважливішими у виконанні таких вправ, то такі базові вправи допоможуть вам досягти справжньої фізичної готовності будь-якого молодого шоїнобі.
Загорнувши тренувку до півночі, Егуд обережно покинув гаму і не привертав надмірної уваги в Анбу.
***
Пізніше Аоба робив те саме кожного дня.
Протягом дня я намагався катувати і допитував підозрюваних, отримуючи звичайні нагороди за читання їхніх спогадів.
А вночі проливав кров і піт за саможертовними тренуваннями у безлюдній гаї, поступово покращуючи свою фізичну підготовку.
Спокійне і розмірене життя.
Ніхто не хвилюється.
Тиш да гладкь.
Краса!
За два місяці Аба звик до такого життя.
Але він не переставав пильнувати.
Тренувався тільки будучи впевненим, що його ніхто не помітить.
А коли був найменш стурбований тим, що води були тихі, то нижче трави.
Та й з зростанням напруженості на кордонах нікому в селі не було справи до слабого і беззмарного доходу від підрозділу тортур.
***
Очеретний робочий день прийшов до кінця.
Аоба спокійно повернувся в гуртожитку, де змінив форму Анбу на простий спортивний костюм перед черговою тренуванням у лісі.
На виході з кімнати його кроки сповільнилися, а погляд зачепився за невзорачний календар на стіні.
« Ще два тижні до того, як Шинобі в Академії буде налагоджено систему членських карт у Ічіраку Рамен..." — пробурмотів собі під ніс Аоба, який з нетерпінням чекав цього дня, бо все не даремно, якщо йому вдасться доторкнутися до кількох голів.
« Вже дуже скоро!» — потім він залишив село Анґу і не звернув уваги на густий ліс за Тюрмою Конохі.
Де за звичкою спочатку розмився, а потім почав бігати.
Одне коло.
Два кола.
Три кола.
...
Двадцять кіл.
Коли Аоба намотував чергове коло...
До вух донісся ледь чутний звук!
«М?» — нахмурнувся хлопець, чий гострий слух уловив пронизливий жіночий крик неподалік.
Його обличчя тремтіло, а хтось так робить?
Ну а що, темний і безлюдний ліс прекрасно підходить ...
"Ах!!" - коли Аоба збирався звалити від гріха подалі, до його вух знову дійшов жіночий крик, на цей раз значно голосніше.
На бій зовсім не схоже...
Швидше переляк, сильний вистражда, навіть жах.
« Чи не можна тихо?» — роздратовано проворчав Егуд і з усіх ніг кинувся геть.
Щось подібне.
Не має до нього ніякого відношення.
Не варто сувати свій ніс куди не просять!
Но.
Пробий усього-нічого.
Видали, акурат в напрямку втікача, через густий ліс пронеслася людська фігура.
"..." - без найменшого коливання, зараз загальмував Аоба і притаївся в густому чагарнику, не бажаючи зустріти все це.
Фух!
Але фігура зупинилася неподалік від чагарнику.
« Я вже помітив тебе» — почувся дуже хрипкий, судячи з усього змінений, щоб приховати особистість, голос фігури.
"Тобі гірше, якщо ти не вийдеш по доброму» - став холодним голос невідомого в тихій ночі.
«...» — втратив дар промови Аоба.
Чесне слово.
Він хотів якнайшвидше звалити звідси.
Щоб навіть не спати ні духом про те, що відбувається.
Але така поведінка лише розлютила інший бік.
Аоба проігнорував вимогу і пуще колишнього затамував подих, максимально злившись із навколишнім середовищем, щоб його точно не виявили.
Раптово.
Шух, шуху, шва...
Він різко прищурився, краєм очі зауваживши жуків на одній з гілок.
Жуки діяли як група патрульних, а їхні маленькі тіла чорного кольору добре фіксувалися вночі.
"Так от ти де!" - слідом за хриплим голосом позаду Аби з'явилася фігура в чорному плащі з капюшоном.
Через короткий момент.
Буквально в міліметрах від його горла з’явився гострий кунай, чиї лезо викидали зловісні холодні блиці у тьмяному світлі місяця.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno