Після того як розмова між дядьком і племінником закінчилася, Зуко спокійно покинув світ духів та повернувся до крижаного міста.
Протягом останніх декількох днів він переконався, що ситуація в північному племені є відносно обмеженою і його пропажа на кілька днів не викличе жодних проблем. Після остаточного підкорення племені води йому залишалось вирішити лише одну проблему — наявність у цьому світі першого Аватара. Варіантів рішення було кілька, але цього разу Зуко вирішив розпочати з того, що він так любив — від переговорів. Спочатку він думав, що зустрітися з Аангом та його трохипоченою групою куди раніше. Але з невідомої причини, шлях до північного часу зайняв у команди аватара незвучно багато часу. Через це було досить важко і постійно зупинитись. У всякому разі, Зуко був зовсім не проти того, що його суперник затримується. Але саме це дало йому відносно легко провернути все, що він спочатку задумував і навіть більше.
Стоячи на крижаній пристані, залишивши свою охорону трохи позаду, Зуко дивився на те, як його корабель і два судна ведуть в порядок. Він був переконаний, що все йде згідно з графіком і повернувся в крижаний палац до пізнього вечора. Там він сидів разом зі Джао, багато офіцерським складом та Паккою й іншими людьми водяного племені, які виконували його накази. Після закінчення з справами він повернувся на пристань, де крім готових до подорожі кораблів його чекали і чарівні дівчата. Помітивши, що він наближається, вони вишикувалися в неглибокому порядку. Подруга дитинства і дівчина Мей трохи попереду. Наречена і майбутня офіційна дружина по праву руку від неї. І стоїть за їхніми спинами вірна виконавиця Корі.
- Все ще впевнений, що це хороша ідея? - Мей обійшлася без формальностей, поставивши питання прямо в лоб. - Чому просто не дочекатися його тут?
- Не дивлячись на очевидний скепсіс дівчини, Зуко посміхнувся всім трьом. - Я ж казав, фігура Аватара все ще занадто багато значить в головах простих людей, не можна допустити, щоб він заявив сюди без запрошення.
- Але ж ти теж Аватар, Зуко, - Мей з зітханням похитала головою. - Чесно кажучи, я просто не розумію звідки в тобі взялося це бажання ризикувати своїм життям і зустрічатися з ним особисто, та ще й так далеко від своїх військ...
- Не хвилюйся, Зуко ступив ближче і взявши дівчину за плечі, подивився їй прямо в очі. - Невже ти правда думаєш, що у мене немає плану на випадок, якщо він буде не радий мене бачити?
- Може і є, - кивнула дівчина. - Але чомусь про подібне я завжди дізнаюся лише тоді, коли ти це вже використовував!
- Такою я людина, - посміхнувся Зуко, кинувши мимолетний погляд на нижчі невдалеки готові до відбуття кораблі. - Гаразд, дівчата, давайте не будемо обговорювати те, що вже вирішено!
Швидко змістивши руки трохи вище, Зуко обхопив здивовану Мей за потилицю і притиснувши її губи до своїх. Після секундна затримка, після чого дівчина все ж розкрила свій прекрасний ротик і з пів хвилини були чутні тільки звуки їх стисненого дихання, тихі стони, і незручне перетаптування двох стоячих поруч із ними дівчат.
- ...Зуко! - Коли їхні губи нарешті розійшлися, розомліла Мей швидко повернула собі серйозний вираз обличчя. - Тільки не думай, що кожен раз можеш просто затикати мій рот поцілунками!
- Эм... - Перш ніж Зуко встиг відповісти, стоячи поруч Юї сором'язливо крокнула вперед. - А я б не проти...
З усмішкою до вуха Зіко зробив крок у сторону збентеженої дівчини. А коли Мей дивилася на них, вона закотила очі і задумливо похитала головою.
- Він починає бути правителем навіть з нами ...хоча, не те щоб це було погано...
Ще раз поглянувши на цілу пару поряд з собою, Мей перевела погляд на все ще незручну позаду дівчину, що, не відмовляючись дивитися на лобизованих принца і принцеса.
- Що таке, Корі? - На її обличчі з'явилася нахальна усмішка. - Хочеш приєднатися?
- Пані Мей! - У паніці відірвавши очі від двох поцілунків, дівчина збентежено опустила голову. - Що ви таке говорите! Я лише ваша вірна слуга з колоній, як я можу ...
- Ну-ну, - хмикнувши собі під ніс, Мей злегка поїжлася від холодного вітру. - Значить мені просто здалося...
***
Через годину три кораблі Народа Огня осяяли від головної маси суден і взяли максимальну швидкість, пішли в південно-західному напрямку. На двох кораблях, окрім обов'язкової команди, були також кілька груп воїнів не-магов. А на третьому стояв сам принц Зуко і його охорона у вигляді взвода солдатів, що складалася лише з чарівників вогню. Курс всіх трьох кораблів лежав на найближчій точці на материку Царства Землі і колоній Народа вогню, яка також знаходилася майже в кроках доступності від одного з храмів повітря, колись належить моєму Повітряним кочівникам.
Час у подорожі через морську гладкість мав складатися близько двох днів, тому Зуко вирішив зайнятися тим, що завжди давало йому можливість проводити час медитацією та відвідуванням світу духів. Крім того, духи і повинні були стати його головним козирем у тому випадку, якщо зустріч двох Аватарів не обійдеться без мордобоя.