Покинувши зал нарад, Зуко зайшов у коридор і пройшовши приблизно третину його довжини, відкрив одну з дверей по боках. Нещодавно цю кімнату займав один з найближчих колишнього вождя, але тепер вона була цілком вільна і ідеально підходила для цілі Зуко. Ще раз переконавшись, що загін охорони бдливо охороняє його персону, принц заліз на ліжко і сівши в позу лотоса, миттєво закрив очі, звичайним зусиллями занурюючи все далі й надалі, перетинаючи кордон світу людей та світ духів.
Приблизно через пів хвилини Зуко виявив перед собою вже знайомі йому зелені зарослі очі.
Він сидів під тінню крони величезного дерева, привалившись спиною про зарослий мхом камінь. Але його не цікавило, як він дивиться на це зуко.
- Привіт, дядьку.
- Плем'яник, та знову запізнишся, - добродушно посміхнувшись у відповідь, Айро підсунув стоючу між ними дошку для Пай-ша. - Твій хід!
Тихіше посміхнувшись, Зуко взяв з землі поруч із собою одну з фішок і поставив її в лівий нижній трикутник. Дивлячись на обличчя свого дядька, він був дійсно задоволений тим, що побачив. Тепер Айро виглядав так, як належить члену королівської родини. Але він зберіг і свою доброту, і кілька дитячих повадок. Наприклад, тепер він думав про свій перший хід з такою особою, ніби від цього залежала доля всього світу. Зуко був упевнений, що запитай він його про це і відповідь дядька був би в тому ж стилі, крім загорнутий у якусь давню мудрість.
- Що ж... - Нарешті поставив фішку на дошку, Айро підняв голову. - Твій хід, Зуко... і дозволь дізнатися, як твої справи на півночі. Старик Пакку не допроваджує тобі проблем?
- На диво непогано. Незадоволених майже ні, звичайно, після того як найбільш активних прихильників минулого вождя ми прибрали подалі від громадського поля ...а ось що щодо Пакку, - зітхнувши, принц зробив свій хід, потім підніс руку до підборіддя, пародіяючи свого нового вчителя. - Ти крутиш воду по колу, але не відчуваєш, як вона тягнеться! Здається до цього прийому ти ще не готовий, ну-ка повторюй всю базову комбінацію!
- Так, це на нього схоже, - від душі розсміявся Айро, виставляючи на полі нову фішку. - І все ж, незважаючи на його жахливий характер, кращого вчителя магії води тобі не знайти, племінник.
- Я знаю, дядьку, я розумію, - Зуко приречено зробив хід. - Але повернутися за шкільну парту було непросто. Магія води дійсно дуже відрізняється від нашої сили вогню.
- Звичайно, з посмішкою кивнув Айро. - Сам факт, що ти зміг їй опанувати вже вражаючий! На жаль, я не так багато знаю про магію води, щоб змагатися в цьому з Пакку і саме тому тобі необхідно підкреслити всю його мудрість ... страх вона й прихована за його сварливими манерами навчання.
- Зуко потиснув плечима. - Моя подруга Місу хоч і досвідчений маг води, але не має жодного досвіду у навчанні. Хоча її вміння в зціленні просто безцінне, я планую вивчити їх трохи пізніше...
- Айро швидко зробив хід і знову подивився на нього. - Пакку сильно спалахнув, коли дізнався про твоє бажання вивчити зцілення?
- Ну, спочатку він погрожував відмовитися від мого навчання, - хмикнув Зуко, уважно дивлячись на дошку. - Але, він хоч яскравий прихильник старих порядоків, але голову на плечах теж має... загалом ми зійшлися на тому, що я буду вивчати зцілення тільки після того, як він завершить моє навчання сам. Він навіть погодився дати Місу кілька уроків бойової магії і підправити її техніку, щоб вона могла краще мене охороняти.
- Дивно! - повністю щиро вихитався Айро, роблячи черговий крок до перемоги. - Тобі вдалося перемогти навіть такого до жаху упертого старого ...плем'я, дозволь висловити тобі своє захоплення!
- Спасибі дядько, - трохи кисло посміхнувся Зуко. - Коли справа доходить до переговорів з одним або кількома людьми у мене рідко бувають проблеми. А ось керувати цілим, нехай і невеликим, але все ж народом ... це виявилося набагато важче!
- Занадто багато справ, нічого не встигаєш, — зрозуміло посміхнувся Айро, не відриваючи погляд від дошки. - Я вгадал?
- Ти сама проникливість, дядько, - кивнув Зуко. - Можна запитати тебе?
- Тільки для цього я тут! - Айро швидко поставив свою фішку на ближній трикутник. - Для цього і для навчання тебе хорошою гри в Пай-шо!
- Так що ж я зробив не так? - Зрозумівши свою поразку, Зуко відірвався від дошки і уважно подивився на свого співрозмовника. - Це буде дуже проблематично, якщо трон всього світу з часом займе людина, яка не в змозі справи одного маленького міста!
- Зуко, свою головну помилку ти зробив ще на самому початку, - Айро спокійно дістав через найближчий корінь все ще злегка замасковані чашки з чаєм. - Пам'ятаєте, що допомагало тобі тримати все під контролем, коли ти подорожував по наших рідних островах або був у Юдао та інших колоніях?
-Люди! - Від усвідомлення очевидності ситуації Зуко вдарив себе по чолі долонею. - Мені банально не вистачає чужих рук!
- Айро з усмішкою простягнув йому чашку з напоєм богів. - Ти залишив двох найбільш вірних тобі людей виконувати твої обов'язки, це правильний хід, довіряти такій роботі потрібно тим, кому довіряєш. Але ти зовсім забув, що й тобі самому не впоратися з усім наодинці.
Коли Айро уважно слухав юнака, той випив з чашки.
- Ах, чай у світі духів особливо хороший, чи не так? ... Ось про що я. Люди, яких ти взяв із собою, безсумнівно віддані тобі, деякі навіть люблять тебе. Але їм бракує однієї важливої речі і вигадалися про яку?
- Досвід, - без роздумів кивнув Зуко. - Тільки Джао має достатню компенцію.
- Саме так, - з колишнім посмішкою підтвердив Айро. - Я пам'ятаю маленьку Мей, вона завжди була розумною дівчиною, радий за вас...
Айро зовсім під дитячим тиском схилив свого племінника, тому останній мало не подавався чаєм. Тим часом чоловік спокійно продовжував говорити:
- Вона зможе підтримати тебе у важкий час і стати твоєю моральною опорою, коли ти сумніваєшся. Але вона все ще юна, як і ти. Дівчину з колоній і жінку водного племені я знаю лише з твоїх слів, але чомусь впевнений, що їх дії теж завжди потрібно звіряти та контролювати. Юність і недосвідченість можуть легко перекрити свою гідність та вірність. Пакку може і має потрібний досвід, але просто так довіряти йому ти не можеш, та й він сам навряд чи буде робити більше, ніж вимагає ситуація. Він радше спостерігає за учнями, даючи їм самим робити помилки і вдосконалюватися. У результаті залишається тільки Джао. Я багато чув про нього, його вірність, виконавчість і вміння ні в кого не викликали сумнівів, завдяки чому він і ріс у титулах з найзви...
- Але він військовий чоловік, не управлений, - з легким зітханням кивнув Зуко. - Я зрозумів тебе, дядьку. Отже, коли я повернуся на батьківщину, мені потрібно буде знайти тих, хто допоможе мені в майбутньому?
- Не хвилюйся, племіннике, Айро з нездарою насолодою знову випив з чашки. - У цьому тобі допоможе твій старий дядько. Незважаючи на все, що сталося під стінами Ба Сінг Се, мої старі знайомі і друзі не відвернулися від мене. Спокійно закінчуй всі свої справи на півночі, а коли повернешся я представлю тобі людей, з яких ти набереш свої майбутні руки, очі і вуха.