Через п’ять днів після того, як у Північному племені Води став правителем, Зуко сидів на масивному залізному стільці, який мав показувати трон і старанно висідав на невеликій кам'яній кругличці немислистий візерунок.
Але він не знеохочувався, сидячи поруч Юї та її мила усмішка були цілком достатнім мотиватором. Вони знаходилися в колишньому палаці вождя, але названий зал був декілька переделан. Засідати на крижаному троні там, де маги води були звичайною справою Зуко, не квапився, свою п'яту точку від намагався відділити від подібних ризиків. Пол навколо нього і майже на всьому першому поверсі також був перестений з будь - яких підручних матеріалів, крім льоду. А там, де це зробити не встигли, просто застелений тканиною або шкурами, щоб можливо вбивцю було важче використовувати заморожену воду в бою.
Останні кілька хвилин у залі на першому поверсі палацу стояла майже абсолютна тиша, яка руйнувала лише скрипом його акуратного металевого інструмента по поверхні світло-синього каменю. Гучні кроки біля входу змусили Зуко підняти голову, подібний до солдатського ритм тут міг бути дозволений лише одній людині. Люди з племені також почали рухатися, неквапно вставаючи зі своїх місць і закінчуючи свій час відпочинку. Навіть Мей, весь цей час зі сумним виглядом граючись з кинджалами, лежачи навперек стільця, відірвалася від цього веселого проведення часу. З людей води, тільки Пакку, на права головного радника залишався на своєму крижаному стільці, лише випрямивши спину і відірвавшись від своїх роздумів.
- Пане! - Підійшовши ближче, Джао схилився в глибокомуклоні. - З західних островів прийшли доповіді, деякі адресовані тільки вам. Так само, з морської дозорної вежі прийшла відповідь, ваше повідомлення вже повинно бути на підлогу шляху до столиці.
Послухавшись швидкого руху руки, чоловік встав і пройшовши три метри до трону, простягнув Зуко дерев’яну коробку з запечатаними сувоями. Перебравши сувої в руках, Зуко вибрав той, на якому була мила його серце. Зіривши застиглий шматок твердого сургу, він розгорнув папір і злегка нахилився в бік Мей, почав читати.
*Наслідовному принцу Зуко від Принцеси Азули*
- Дорогий брат, навіть не сумніваюся, що цей лист застане тебе в доброму здоров'ї. Сподіваюся, до цього моменту ти вже зробив все, що задумував і непокірне плем'я води втратило цей свій титул. У будь-якому випадку я вірю, що ви з Мей займаєтесь справою, адже саме за цим вона з тобою і поїхала!
Коли Зуко коротко переглянувся з дівчиною, на обличчі якої постала нетипова усмішка, він швидко поцілував її в губи перед тим, як повернутися до читання.
- Що ж стосується мене, то ми з Тай Лі продовжуємо очищати моря від всіх, хто не ходить під нашим прапором, хоча здебільшого це звичайні пірати. Кілька днів тому, коли ми зупинилися на маленькому привалі, я вирішила піти слідами нашого переможного дядька і отримати свій власний титул. Дракона знайти не вдалося, але величезний розмір морського змія, якого я вбила, точно йому не поступався! Що ж ще написати ...про те, що ми з Тай Лі скучали і чекали на швидку возз'єднання? Та ти і сам це знаєш, Мей, не смій байдуже посміхатися! О так, брате, ти точно будеш втішений, адже Тай Лі, здається, вирішила виконати одну з твоїх неймовірно пошматованих фантазій і організовуємо загін дівчат-воїтельниць ... піде все, решта обговоримо на березі. Твоя любляча сестра і вірна слуга принцеса Азула.
Дочитавши листа і знову пробігши по землі очима, Зуко розгорнув сувій.
- Азула у своєму репертуарі, - хмикнув Мей. - Але здається вона дійсно сумувала, забавно...
- Їй завжди важко було таке визнавати, Зуко знову закопав коробку рукописів. - Так ... це здається тобі від Тай Лі...це від Мунга, а це ... доклад Вашіра, теж потім прочитаю ...
- Вибачте, що відволікаю, Юї трохи нахилилася в його сторону. - Але стосовно твоєї сестри... як думаєш, вона мене прийме?
- Азула? - Подивившись у очі дівчини, Зуко відразу зрозумів, що це питання дійсно її турбує. Після синхронізації ци вони майже завжди розуміли один одного. - Ну, вона напевно буде не в кращому настрої спочатку...
- Так і в інші часи теж, - тихо хмикнув Мей, читаючи лист Тай Лі. - Можу її зрозуміти...
- Але я повністю впевнений, - Зуко посміхнувся, скосивши очі собі за спину. – Що, як і Мей, з часом вона прийме тебе. Все ж, вона справді хороша людина, хоч іноді і намагається грати в злодію.
- Ось як... - Юї зрозуміло усміхнулася. - Добре, я буду на це сподіватися.
Коли Зуко повернувся до рукописів, то швидко прочитав листа від матері, де його здоров’я було в обіллі Північних вітрив і надіялася на швидке повернення своїх « сплячців» у гніздо. Потім були листи-доклади від Мунга, Вашіра і міністра Ціня. Упевнившись, що підготовка без особливих проблем і нахмурена від того, ніби привал Азули виявився не настільки спокійним, як вона його описувала, Зуко закинув останній сувій назад у коробку.
- Командувач Джао, - його голос рознісся по залу, і чоловік з бакенбардами знову підійшов ближче. - Як наближається підготовка до переправи?
- Точно на графіку, принц Зуко. Припаси з материка все ще продовжують діяти, але ми зможемо почати переправку вже найближчим часом. Два-три дні, не більше.
- Чудово, - кивнув Зуко, перевівши погляд на сивоволосого старого чоловіка, який сидить у залі. - Порадник Пакку, що скажете?
- З нашого боку ніяких проблем, пане Пакуу нахилив голову. - Більшість вже морально готово до переїзду. Інші люди сумніваються в цьому, але коли кораблі з їхніми сусідами та родичами почнуть відпливати, вони не матимуть вибору.
- Зуко різко підвівся з трона і розгорнувся в сторону, де лежали житлові кімнати. - Командире Іденг, зберігайте охорону. Я буду говорити з моїм дядьком.