Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 529. Коноха, рік шістдесят третій. Новий початок...

0% of chapter read

Подібно до Учиха, Клан Х’юґа цінував свої очі найбільше. Але відверто кажучи, якби хтось взявся порахувати збережені доудзюцу то Б'якуганів у сховищах Конохи виявилися б куди більше, ніж Шалінгін.

Причина була проста і крилась в самій природі кланів. Учиха завжди були авангардом, штурмовим кулаком на передовій. У розпалі битви повернути тіла колишніх товаришів не завжди вдавалося. Часто вибухно - посадочна система розносила все — і тіло, і цінні очі. Хьюга ж уже давно славилася як кращі розвідники світу шінобі. Навіщо їм лізти в саму гущу бою, якщо вони могли розглянути ворога за кілометр або й два?

Насправді, вони завжди виглядали однаково: Х'юґа виявили ціль, а Учіха йшли її ліквідувати. Якщо так, то шанси на повернення Шарінга з поля бою були незначними.

Однак протягом десятиліть миру, який встановився після правління Юя, ця проблема зникла. Тепер очі шінобі, які померли від старості чи хвороб, обережно добиралися і йшли на зберігання. Тож у Клана Х'юга накопичився великий запас, з якого Ооцукі Тонері міг вибирати будь-який.

Прозрити... Мабуть, кожен сліпий прагне знову побачитися. Якби Тонері залишався сліпим від народження і до кінця свого життя, він міг би й змиритися. Але він знав, що світ повний світла і кольорів існує вже десятиліттями. Найбільше йому хотілося побачити те, про що він стільки чув - нові тривимірні блокбастери. Не сказати, що це була велика ціль, але для Ооцуки Тонері, який провів вічність у темряві, вона є самою щоденною.

І ось, ватажка цієї мрії, він разом з Х'юго Хіаші прибув до Коноху.

Орочимару прийшов у невимовний подив. Який бездоганний піддосвідчений!

Юя лише безмовно підвів очі до неба. Який ще, до диявола, піддослідний?

Мінато все ще був на Місяці, коли курив будівництво нової бази і приймав поставки матеріалів. Він повернеться пізніше, коли перший етап буде завершений і його зможуть змінити інші шінобі - супутник не можна було залишати без нагляду.

Тому на випускній церемонії Наруто була лише Кушіна.

Його молодша сестра Наміказана Ганарей також означала, що її син має бути старшим у час навчання в Академії. Наруто душі не чаюв у своїй сестрінці. Однак, як і вся його сім'я. Навіть сам Дев’ятихвостий ставився до дитини Ганарей з надзвичайною ніжністю.

На випускному вечері Саска, як найкращий учень потоку, виголошував промову. Кушину це злило. Ні, у бойових навичках її син не поступався Учиха, а то й перевищував його. Але ось його оцінки... Особливо з математики... Залишали кращого.

Від цього Кушина злилася ще більше. Хто не знав, що Юя найбільше цінує учнів з чудовими математиками? Але наручно з цього предмету ледве переповз поріг успішності, який, варто нагадати, був досить суворим: середній бал за всіма дисциплінами не нижчий 60 років, а оцінка з математики - не нижче двадцяти. Не здав - залишишся на другий рік.

Отже, Кушене було нічого заперечити. Їй залишалося тільки стискувати зуби, дивлячись, як її найкраща подруга, Учиха Мікото, останній тиждень ходить з задраним до неба носом. А оскільки Мінато був далеко, і не на нікого було достатньо витягнути з рівноваги, син потрапив під гарячу руку матері.

Останні дні життя Наруто перетворилося на пекло.

У такій обстановці шістдесят другий рік від основи Конохі підійшов до кінця.

Під самим завісою року Юкі повернувся в село з дружиною і дитиною. На превелику радість Цінаде, її невістка знову була в ситуації. Бабуся відразу почала метушитися, оточуючи її все можливе. Юя теж був щасливий. Обидва з нетерпінням чекали народження внука або онука. Цунада мріяла про іншого хлопчика, а Юя хотів онука.

На фоні таких великих успіхів брата Юру в новорічні свята боялися навіть ніс зі своєї кімнати висунути. Часи змінилися: дівчат більше не видавали заміж в чотирнадцять-п'ятнадцять років, як у часи Вояючих держав, але до вісімнадцятих-дев’ятнадцяті роки більшість вже завела сім. Ну, в крайньому випадку, до двадцяти.

А її доньки через два роки стукне тридцять! Тридцять! І вона досі не заміжня! Але ж справа не в тому, що на неї ніхто не дивиться! Цунаде здавалося, що в неї сиве волосся. Хоча, мабуть, вони з'явилися просто від віку.

Юя ж дивився на це зовсім інакше.

— Ну не хоче вона заміж, і що з того? - Він говорив дружині. — Не хоче, и не треба. Навіщо так тиснути на доньку? Вийде заміж поспішно, за нелюбого, який і її любити не буде. Що тоді?

Цунаді була готова розірвати чоловікові рот, і тільки втручання Юкі та невістки захищало його від покарання.

Через цього Юру, відсидівши за святковим столом в нову ніч, більше не покидала своєї кімнати. Ні першого січня, ні пізніше. Що може бути кращим, коли ви зустрінете Новий рік за улюбленою грою?

Але в цей Новий рік, коли одні раділи, інші сумували. І Хатаке Сакумо було причиною смутку.

Його син Хатаке Какаші програв у битві за серце Нохара Рін. Програв Обіто. А все тому, що Обіто був занадто... Нічим, а Какаші - занадто бездоганним. Це викликало в голові Рін жахливу думку: « Один добре справиться, а Обіто... Обіто без неї впаде".

І вона вибрала Обіто.

Какаші ніяк не міг цього прийняти. Як вийшло, що його геніальність і компетентність програли дурості та незграбності Обіто? Він вирішив все обміркувати, проаналізувати... і впав в апатію.

Він сам запропонував Обіто чесне змагання. І вони змагалися. Він дуже старався робити добрі речі, коли побачив стареньку бабусю на узбіччі. Без зайвих слів він кликав її на спину і потягнув через дорогу, після чого та ще три квартали гналася за ним з прокляттями.

У той час какао лише посміявся. А Рін побачила в цьому нехай і безглуздий, але неймовірно добрий вчинок.

Потім був кулінковий бій. Какаші приготував страви, гідні імператорського столу; Обіто ж, в метушні і паніці, створив щось інше як « темну матерію» та не назвеш. Він був дуже зворушений і готовий розплакатися.

Коли місяць змагань наближався до кінця, навіть сам Обіто визнав своє повне фіаско. Але Рін заявила, що Какаші і без неї житиме, та обрала його суперника.

Какаші остовпнув. « Ти в порядку? У тебе щось з очима? Та як ні, я ж у всьому краще цього дурня!»

Того дня Обіто, обнявши Рін, ридав в три струмки і без кінця дякував їй за те, що вона вибрала його. А Якові так і стояв, обернувшись до каменя.

У цей Новий рік він назавжди скам’янілий.

Тому що Обіто щойно дав йому весільне запрошення.

Рін була на третьому місяці.

Світ Какаші повністю впав у цю мить.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter