На похорон Сарутобі Бівако зібралося багато людей з роду Сароті.
Нині великі клани вже не підтримували тісних зв’язків.
Частково через бажання уникнути підозр, частково тому що в цьому просто не було необхідності.
Мітокадо Гомура і Утатане Кохару приїхали на похорон з країни Водоларових кордонів.
На церемонії майже не було чутно плачу. Старше покоління вважає, що жити 30 років і померти — нормально. Сорок — не дивно. П'ятдесят – це вже велика удача. Шістдесят — причина для радості. А дожити до сімдесяти років — про таке й не мріяли.
Сарутобі Бівако не дожила до сімдесяти, але для неї і цього було достатньо.
В останні хвилини життя її оточували діти і внуки, і вона відійшла в світ інша з посмішкою на обличчі.
Юя вшанував свій похорон, і Сарутобі Хірузен був вдячний за це.
У Юї були складні почуття. Він лише похлопав старого Сарутобі з однодушністю і порадив, щоб він оберігся.
Більше він нічого не сказав. Залишивши підношення, він залишив церемонію.
Юя не міг залишатися до кінця, і Хірузен це розумів.
Через смерть Сарутобі Бівако Юя кілька днів не займався. І багато хто в селі не був у своїй тарілці.
До них дійшло.
Незважаючи на те, наскільки ти був доблестенним чи талановитим у житті. Коли ти помираєш, то стаєш фотографією на надгробці та лише кілька попелу у вурні.
І тепер ... Тепер ці люди хотіли лише одного.
Залишити своє ім'я в історії довести, що вони жили не даремно.
Перший Хокаґе, Сенджу Гашірама сам Бог Шинобі... Навіть така могутня людина померла у досить юному віці.
Так, для самого Хашіра було прийнятним померти в сорок з малим.
Але для сучасних жителів Конохі сорок років...
Цього було категорично мало.
Адже це навіть не старість, а всього лише зрілість...
Через деякий час Юя з подивом помітив дивну річ.
Раптом селяни почали працювати з несамовитою ревністю.
Це було добре, але...
« Може, я щось пропустив? Чому ці безробітні раптом перестали відлинувати і вколюють як прокляті?»
Юя трохи поглянув на це явище і вирішив більше не забивати собі голову.
Тим часом у Академії шінобі для Наруто, Саске та їхніх однолітків настав час випуску.
А з Місяця...
Повернувся Наміказі Мінато.
На пів найдивніше здивування Юя, він привіз з собою декого...
- І що ти забув у Конохі? « У повному замішанні запитав Юя, дивлячись на Ооцуки Тонері.
Той стояв з закритими очима.
— Глава Х'юга запевнив мене, — сказав він, - що зможе повернути мені очі... Зор.
Юя: «...»
Чорт, я зовсім про це забув...
Клан Хьюга... правда ж може...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt