Учиха Фугаку, дев'ятнадцять років.
Народився на дев’ятнадцятому році від заснування Конохі, коли Дерівня Скритого Ліста вела війну з Девнею Сухого Хмарака.
Під впливом старших чоловіків Фугаку вважав, що в Хлаці живуть одні відроди. Так вже він був вихований.
І сьогодні був його перший офіційний день служби в Поліції Конохи.
Клан Учиха мав особливу гордість і почуття відповідальності. І Фугаку не був винятком. Батьки впустили йому, що поліція - це те, чого їх сам домінував; доказ того що Учиха змогли повстати проти гнету і дати відсіч.
У цей постулат Фугаку вірив святе. Він закінчив Академію шінобі 13 років з вищими підрахунками за всім об'єктом - ранг "А". І хоча до того, як він був генієм S-ранга, він не отримував такої оцінки за весь час існування нової системи навчання в Академії Конохи. Критерій був простий: щоб отримати ранг «S», потрібно було надлюдським талантом у ніндзюцу, математиці чи природничих науках. За ті півтора десятиліття Юя зайняв пост Хокаґе, але таких самородків не знайшли.
Однак невдовзі вони мали з’явитися. Візьмімо для прикладу неславу Какаші, генія, що стане джоніном у дванадцять років. Поки інші тільки виходять з Академії, він вже носитиме джоніну і навіть самостійно розробить смертоносну техніку Чідорі. Без сумніву, такий геній можна назвати генієм. А за ним підтягнуться і майбутній світлоч Ітачі, і Наміказі Мінато, що саме зробив в Академію. Усі вони генії чистої води.
Кхм... Хоча Наміказамі Мінато і Узумакі Кушини, цій молодій парі, недавно виникли проблеми. Справа в тому, що математика, яку викладали у Академії, вже відповідала рівні середньої і старшої школи. Простіше кажучи, в дитячих садках і початкових школах-інтернатах, де вони навчалися раніше, програма здебільшого захоплювала матеріал перших класів з попереднього життя Юя, хіба що із додаванням базових понять геометрії, алгебри та рівнянь. Все було влаштовано так, щоб дати лише загальне уявлення без зайвих труднощів.
Але перший рік навчання в Академії відразу ж обрушувався на учнів раціональні та ірраціональні числа, координатні площини, функції і стереометрію. Такий обсяг інформації звичайній людині не під силу зрозуміти.
Звичайно, Юя не вимагав неможливого. За іспит з математики на шістдесят балів уже можна було претендувати на звання відмінника. Сорок балів вважалися проходним мінімумом, за який не викликали батьків. А якщо учень набирав двадцять, але мав успіхи в інших дисциплінах, йому давали можливість дещо добратися годинник і випуститися - до слова, саме так закінчив Академію Наваки. Але ось результат нижче двадцяти... Це була вірна передача.
Мінато і Кушина, які звикли з малих років бути першими, тепер, у свої одинадцять, на першому курсі Академії, здебільшого не дотягували і до 80 балів. Змиритися з такою ситуацією було нелегко. Але це також і те, що через свою впертість та небажання програвати вони щасливо проминули важкий підлітковий вік. Але їхні поточні оцінки ледь дотягували до "А-".
На цьому фоні випускної ранги "А" Учіха Фугаку виглядав дуже вражаючо.
Після випуску з Академії в тринадцять років Фугаку два роки присвятив вивченню ніндзюцу під керівництвом старших соклановців і у п'ятнадцять отримав ранг чуніна. Тоді він міг вступити до Поліції, але не став. Він відчував, що здатний на більше.
І ось, чотири роки потому, він став джоніном.
У дев'ятнадцять років - це дуже швидко.
Однак, згідно з правилами Юя, щоб отримати титул елітного джоніну, потрібно було 10 років « перехідного періоду ». Звичайно, у світі зустрічалися генії, які досягли рівня Каге до вісімнадцяти років (Саска, Наруто, не озирайтеся, мова про вас), але якби хтось і впрямо досяг таких висот у такому юному віці, як Юя посмів би обтяжувати його рутинною роботою джоніна? Такі бойові одиниці кожне село берегла, як головний козир. Якщо їх притягували до завдань, то лише на перше місце.
Коноха зараз не потребувала безглуздих місій. Юя, наприклад, ніколи б не взявся за таку ідіотську авантюру, як вбивство Хокаґе на замовлення Деревні Водопада, яку колись підписав Какузу. Навіщо взагалі лізти в справи інших сіл?
Тому Юя відчайдушно потребувала джоніни-працівники. Якщо дозволити всім їм так швидко ставати елітою, де йому тоді взяти тяглову силу?
Звичайно, Учиха Фугаку про це не знав. Він пишався своїм званням джоніна, отриманим в дев'ятнадцять років, хоч і не видавав цього напоказ. Він вважав себе трохи більш стриманим, ніж людиною.
Але перший же день у Поліції змусив його трохи подушити.
Як і Джоніна, його відразу поставили на чолі загону. У цьому не було нічого незвичайного. Проблема була іншою: Коноха зростала, і разом з нею виросли й її проблеми.
Раніше селяни здебільшого займалися землеробством за межами села або тримали невеликі крамниці. У них було багато часу, і особливих неприємностей вони не створювали. Тепер же з’явилося багато професій, які вимагають співпраці з людьми. А де люди є там і контактами, в яких конфлікти — у тому місці й напруженості, а також коли суперечки виникають недалеко від них.
До того ж, хоча про це й не говорилося вголос, Конохе завжди вистачало і тих, хто волів б жити на всьому готовому, безробітно та чекати смерті. Юя правив уже 15 років. Багато хто, кому на момент його вступу в посаду було три-чотири роки, тепер виросли. У них був свій дім, жодних турбот, ні найменшого бажання вчитися або працювати на заводі. Це неминуче перетворилося на дрібну шпану.
Звичайно, їх було небагато. Збираючись разом, вони присягали на гроші в батьків і відпускали непристойні жарти до дівчат, які проходили повз них. Але не більше. Не те щоб схопитися за ніж і піти грабувати, навіть доторкнутись до дівчини на вулиці вважали дошкуляти їй. За це можна було загрімати за решітку і сісти на машинці. І вже за таку роботу Ю зарплата точно не платив.
До речі, ті члени клану Сарутобі, що потрапили на хіщені і розтрачених ліків вже вийшли на свободу. Селі вони в тридцять з невеликим, а тепер їм було за п'ятдесят. Коноха за цей час змінилася до невпізнання, і вони видавалися чужинцями з іншої епохи. Якби не підтримка, вони б просто не знали, що робити. Навіть така дрібниця: у Конохі тепер не можна було влаштовувати потреби, де потрапилося; усюди побудували громадський туалет. На вулицях встановлювали телефонні будки, а низько одноповерховий будинок зник через багатоквартирне місце. Для тих, хто провів у в'язниці більше десяти років це був абсолютно чужий світ.
Юя не побоявся утаїти за решітку навіть людей з роду Сарутобі. Хоча Коноха, поглинши клони своїх родів, стала ще більшою. По суті, вона була районним містом. Куди їй було рости? Новини розлетілися миттєво. Тому навіть ті, хто мав погане враження, були злодіями.
Але це не заважало їм отруювати життя інших.
У перший же день служби Фугаку отримав скаргу. Це було його перша справа, і він, сповнений рішучості виконати правосуддя, вирушив на місце.
І побачив, як на ринковій площі б'ються два торговці.
Фугаку розняв їх і почав розпитувати, в чому справа. Коли він дізнався, що все почалося з словесної сварки, то нахмурився. Невже його викликали через звичайну суперечку?
Ні, так думати не можна. Поліція відповідає за порядок у всій Конохі, і якщо б сварка продовжувалася, справа могла довести до вечі.
Фугаку терпеливо намовляв їх півгодини. Зрештою, коли він побачив, що сторони не збираються миритися, то похитнувся. Характером він мав не з м'яких. Якщо вони не хочуть потиснути один одному руки, він просто доставить їх у ділянку і нехай вступають туди.
Метод спрацював, але це був лише початок. Він тільки - но розібрався з торговцями, як до нього підбіг чоловік із повідомленням про п’яний дебошир.
П'яний дебош серед білого дня?
Фугаку нахмурився і пішов розбиратися. Але пияцтво було лише приводом для того, щоб розпускати руки.
У гніві Фугаку вже збирався відвести мерзавця до в’язниці, але його підлеглі зупинили його і порадили обмежитися покаранням.
Фугаку нахмурився. Чому? Адже в законах, опублікованих Третім Гокаґе, чорний по білому було написано, що таких можна арештовувати на місці.
Тільки пізніше він зрозумів: якщо садити у в'язницю за кожну дрібницю, в Конохі доведеться пересаджувати половину населення, а в камерах стільки місця немає. Крім того, протягом дня вони мусили розбирати десятки випадків і витрачати час на такі дрібниці було незв’язковою розкішшю.
Фугаку нахмурився ще сильніше. Для нього та його загону це дійсно було дрібницею.
Але хіба це не важливо для приставання до когось?
Не встиг він додуматися, як прийшло повідомлення про наступний інцидент. Цього разу дзвонили безпосередньо в центральне управління Поліції.
Телефонні лінії в Конохі ще не були проведені у кожен дім, але всі важливі установи підключили в першу чергу. Поліція, звичайно, була в їх числі.
Дзвонили з відділу реєстрації Резіденції Хокаґе. Вони виявили, що в останній партії документів бракує трьох сувоїв у порівнянні з звітністю знизу.
Фугаку не розумів. Всього три сувої. Хіба це така вже важлива справа?
Але його підчинені миттєво поблудили.
Вітки, що надходять до Резіденції Хокаґе, — це звіти від заводів, торговців і кварталних управлень. Потім клейки в Резіденції сортують їх, відділивши важливу інформацію від неважливої. Важливі документи йдуть наверх по інстанціях, поки не потрапляють в руки самого Юя. На неважливих ставлять позначення « відома » і з рекомендаціями щодо подальшої дії передають в секретаріат Нари Шікаї.
У більшості випадків, не було жодної критичної причини. Але це не означало, що пошуки можна було б уникнути.
А може, саме в цих трьох відсутніх сувоях міститься щось важливе?
Фугаку зі своїм загону провозили більше двох годин. Врешті - решт сувої знайшлися, а під час транспортування автобусом випали.
Вони тільки - но закінчили це завдання, як прийшло наступне.
Удома Фугаку повернувся лише 11 вечора.
Він впав на ліжко і не міг поворухнутися. Ентузіазм, з яким він о дев'ятій ранку йшов на службу, щоб нести великі справи за один день.
Фугаку відчував, що з Поліцією щось не так, але після виснажливого дня голова відмовлялася думати. Він хотів тільки спати.
Так пройшов тиждень. У день, який повинен був бути вихідний, Фугаку викликали на верховину роботу. Він не витримав і запитав:
Чому б не найняти більше людей, щоб зменшити навантаження?
Зацарилася тиша. Фугаку зрозумів, що так думав не тільки він — багато людей у Поліції.
— Раз так... — Він продовжував, — чому б нам не звернутися до начальника з спільним проханням розширити штат Поліції?
І тут розчавлювалось холодне хмикання.
Вперед вийшов Учиха Сацуна з похмурим обличчям.
Фугаку покірно опустив голову.
- Пан заступник начальника...
Марк в очах Сецуни згущався. Він впився поглядом у Фугаку.
- Ти хочеш, щоб ми віддали Поліцію? Віддали її чужоземцям?
- Ні, пане заступник! — Поспішив виправдатися Фугаку. - Я лише хотів сказати, що у всіх забагато роботи, ми не справляємося...
- То ти нічого не зробиш! — Сецуни запрягали криваві іскорки. Він був крижаним тоном і сказав: « Не справляєтеся? » Це тому, що ви бездарно! Не виходьте на роботу, а працюйте без відпочинку! Пишіть до сьомого поту! За той час, коли ви витрачаєте на ці скарги, то вже розв’яжете один конфлікт. А тепер забирайся. І щоб я більше не чув від тебе цього ринття, зрозумів?
Фугаку залишалося лише покірно кивнути.
Але він насправді думав лише про себе.
Сецуна обернув усіх поглядом. Жоден Учиха не смів зустрітися з ним очима. На його обличчі з’явилась хижа умилка. Він впився цим відчуттям "повага" від підпорядених.
Яка ж це була насолода!
***
У квартирі службового будинку для гостей Конохі.
— Ось тому я і не люблю Сецуну. Він надто похмурий, — Учіха Каґамі залпом висушив чашку з чаєм і похитав головою та звернувся до Юя. - Я знаю, що твориться в Поліції. Я не можу і не хочу в це втручатися. Це місце...
Кагами знову похитав головою і зітхнув.
— Раніше вони казали, що це останній бастіон клана Учиха, який не можна здавати ні в якому разі. Загублюй він і його, і в клана не залишиться нічого спільного. Тому вони були готові з повною самовіддачі виконувати свою роботу, лише щоб не дати верхівці села приводу втрутитися...
Юя намагався стриматися, але коли він почув це, то не витримав і засміявся.
— Ох, прости, я не навмисне, — поспішно вибачився він. - Просто те, що ти кажеш... Хм, просто не віриться. Так ось про що ви думали раніше.
Каґамі виглядав трохи роздратованим, але потім і сам не стримав усмішки.
— Якщо подумати, то це й справді смішно. - Я колись щиро вірив. Він вірив, що вони діють з добрих спонук заради добра села. Нехай і з долею користі, але вони намагалися...
Кагами потертий лоб і, посміхаючись, знову похитав головою.
— Тільки тепер я чітко бачу, що там не було ніяких високих ідей. Вся ця поза борців була лише приводом для того, щоб обманути соклановників і змусити їх стати на свій бік та разом протистояти верхівці села. А тепер вони й самі розуміють, що поліція вже не справляється з об'ємом роботи. Але оскільки ти ніколи не показував наміру силою забрати у них управління, вони звичайно ж не збираються так легко від нього відмовитися.
Юя широко посміхнувся. У Конохі скрізь бракувало людей. Забери Поліцію собі, і він повинен був би вливати туди величезні ресурси. У внутрішньому місті Конохі жило понад два мільйони людей. Щоб підтримувати порядок, потрібно було принаймні п’ять тисяч працівників. У Клані Вчиха було лише п’ятсот з маленькою людиною. Де взяти чотири з половиною тисячі недостаючих?
Крім того, це були б представники Поліції, які відповідальні за безпеку суспільства. Звичайно, не всі повинні бути чунінами або джонаміями, але більшість — принаймні дітьми. Де взяти стільки людей?
Тому замість того, щоб забирати Поліцію, Юя волів робити з неї козла відпущення.
Де б у Конохі не стався безлад, якщо поліція не встигла - винятку. Юя ніхто і ні в чому не критикує. Він світлий і непогрішний третій Хокаґе. Жителі Конохі не встигають дякувати йому, як же вони можуть його в чомусь звинувачувати?
« Ми страждаємо через них! В усьому винні ці прокляті з Поліції, винен Учиха! У вас, шинобі з клану Вчиха, була можливість навести порядок — так водите! Ви не вмієте робити це і нашому великому Хоказі, що має владу, не передаєте! Це їхня провина! Тільки їх!»
Коноха — невеличке село, і те, що Учиха не бажає передавати Поліцію під контролем Юя, ні для кого не було таємницею. Природно, що ті, хто зазнав збитків через погану роботу правоохоронних органів, затаїли на клан образу.
Саме такого ефекту Юя і досягав.
А Учха Каґамі було безпорадно розводити руками. З його погляду, передати Поліцію Юя було б найкращим рішенням. Юя — Гокаґе, верховний правитель Конохі. Що в цьому поганого? Проблема була в тих, хто чіплявся за владу!
Але за такі думки Каґамі, голова Анбу, поплатився тим, що тепер жив у вказівній квартирі. Але він і сам був не промахом. « Ви мене уникаютьте? А ви думаєте, що я дуже хочу залишатися в клані?» - вирішив він і з'їв. У цьому було щось до дивності схоже з вчинком Мадри.
Сьогодні Юя прийшов до Кагами саме через справи в Поліції. Жалоб накопичився надто багато, і йому потрібно було зробити вигляд, що він вживає заходів. Він пустив слух, що збирається призначити Каґамі головою Поліції. Звичайно, начальник і його помічники противилися. У результаті справа зав’язується, репутація Юя залишається незапеленою і вся брудна на Вчиха. Він же вийшов би сухим з води.
Заодно і відпочити можна. Сидіти в кабінеті цілими днями шкідливо, потрібно більше рухатися.
Дзень-дон.
Вони більше не хотіли працювати, а розмовляли про щось інше — в основному Юя домагався у Каґамі, коли той збирається одружитися зі своїм сином, який незабаром зависне. На носі вже тридцять дев'ятий рік Конохі.
Каґамі виглядав злегка втомленим. Йому здавалося, що Юя просто чекає не дочекається народження його онука або внучки, щоб понюнчитися. Хоча... Якщо чесно, він і сам цього чекав.
Тоді пролунав дзвінок у двері.
Юя та Каґамі були спантеличені.
Хто б це міг бути? Та ще й дзвонити у двері. Якби це був хтось з Анбу, він би не став утруджувати себе дзвінком. Просто зайшов би через вікно.
Кагами пішов відкривати. На порозі стояв чорноволосий чоловік у канновому одязі Учиха. Побачивши Юя, він був вражений.
— Третій... Пан Хокаґе? Що ви тут робите?
Це був Учиха Фугаку.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt