Далеко не кожен, хто народився в клані шінобі сам стає шенібо.
У будь-якому клані завжди є і будуть звичайні люди. Хтось володіє талантом, а хтось навіть не бажає йти шляхом воїна. Не станеш ж ти силувати його силою.
Саме такі люди були головною метою Юя.
У складній ієрархії клану вони завжди займали нижчий щабель, який забезпечує функціонування клави. Простіше кажучи, саме вони обробляли поля, вели торгівлю та ткали полотно для того, щоб годувати і одягти тих, хто захищав їх своїми технологіями. У часи, коли держави - союзники вели війну, така модель була логічною і виправдана: шинобі давали захист, а прості люди — ресурси.
Але з появою прихованих сіл все змінилося.
Тепер ці люди несли подвійний тягар: вони повинні були віддавати частину ресурсів не тільки своєму клану, але й селі. Якщо так, то рано чи пізно виникають запитання: а чому б не платити комусь одному? Або клану, або селище.
Коноха ніколи не обґрунтовувала таких великих клани, як Сарутобі, Хьюга чи Шімура, з яких зерно або золото були зроблені примусово. Однак податки, які наклали села, були виправлені. Правда, плата за них була добровільною і обидві сторони - Хокаґе та глави кланів -- чудово розуміли хто, скільки і чому "жертвував" у страті.
Така система не могла існувати вічно.
Але село тільки-тільки встала на ноги, а на горизонті вже мачили нові війни. Наприклад, у наш час конфлікт з Кумо не вичерпався. Їхні війська тимчасово відступили без мирного договору. У воєнний час було б самовбивство, тому Сенджу Тобірама міг лише мовчати за те, що вони прогрішились у чорну книжечку.
Другий Хокаґе добре пам'ятав, як нещодавно Юя вирушив збирати пожертви для потреб села і як мало хто з розділів кланів вважав за потрібне його підтримати. І нехай сама ідея збору пожертв належала Юї, діяв він від імені Хокаґе.
— Ах так! — На кипів від люті Тобірама. — Отже, коли я з такою важкою працею діставав для села десятки мільйонів рей, ви всі бігли до мене в двері і вимагали своєї долі. А тепер, коли я прошу про допомогу, ви і в копій мене не ставите?
Так, Сенджу Тобірама затаїв образу. Але Юя був не таким.
Він від самого початку не приймав ці клани серйозно. Що таке клан? Лише одна група людей з одним прізвищем, які блукали в натовпі, щоб повідомляти про небезпеку.
Але чи Коноха був зовнішнім ворогом?
Ні. Тому Юя мала тисяча і один спосіб розібрати ці клани на частини. Щоб уникнути відкритого конфлікту, він вибрав інший шлях — різати тупим ножем, повільно і нейтралізувати їх. Якби Учиха Каґамі по чистій випадковості не вирішив прогулятися довкола села, він би й не помітив, що багато простих членів його клану вже покинули родове місце і переїхали жити в міські квартали Конохи.
І ось що важливо: якщо кланування Учиха, відомої своїми внутрішніми проблемами, почався такий результат, то хіба в інших кланах все було гладко? Чи ж вони не тягнули своїх рядових родичів?
Звичайно, дальви. Питання лише в мірі цього тиску.
Перші дрогнули Учиха, найсмердніші. Але з часом і прості члени інших кланів обов'язково потягнуться зі тісних родових гнізд у нові просторні райони, які Юя так передбачливо розпланував за чотирма сторонами світу.
Чи може Учиха Каґамі перешкодити цьому?
Ні. Перед людьми стояв простий вибір.
У майбутньому клан зможе запропонувати їм лише одне - відчуття спільності, усвідомлення того, що ти живеш пліч-о-пліч зі своїми. І нічого більш.
Захисту, яку давав клан? Коноха принесе її нічим не гірше.
Інші блага? Деревина дасть ще більше.
Коноха пропонувала безліч робочих місць. У боротьбі за робочі руки з’являлися новіводи. Доходило до того, що нове обладнання і сировину вже приведені, а робітників немає. Станки простоюють, і кожен день через це змарновують гроші. Гроші, які Юя вважав своїми.
Коли простий власник з клана вийшов за межі свого кварталу, то виявив, що в Конохі твоє життя стає набагато кращим, якщо ти готовий працювати. А для Учиха так і зовсім краще в кілька разів.
Тут до тебе не постукають фанатики, щоб розповісти про « сім смертних гріхів Конохи» і викликати боротьбу з селом. Тут не потрібно платити місячну данину клану. І що найзахопливіше - з'ясовувалося, що Військова поліція Конохі під управлінням... Клана Учиха.
Ви залишаєте квартал, не тільки нічого не платите, але й отримуєте той самий рівень захисту, який і раніше. То навіщо залишатися?
Стояло їм вийти, як вони розуміли... Так, так дійсно набагато краще.
Зрозумівши це, Учіха Каґамі відразу переглянув свою позицію. Він вирішив просто відійти. Зрештою, він не є головою клану. І якщо говорити з сумлінням, то хіба погано, що його співлановці залишають родове помеття? Хіба їхнє життя не поліпшилось?
Якщо так, то який сенс заважати планам Юя?
Каґамі зрозумів, що він не просто другий Хокаґе. Талант Сенджу Тобірами в галузі ніндзюцу був незаперечним і його назвали професором технік. Але Юя був іншим. Він не продемонстрував і толіки сили шінобі, але від одних його намірів у Каґамі по спині пробігав холодок.
Створити такий великий і хитрий план, щоб повільно пустити кров всім кланам шинобі ... Каґамі відверто визнав, що ніколи б на таке не наважився. Тепер він з радістю погодився з рішенням Тбірами-сенсеї передати цьому юнаку бразди правління селищ.
Що ж, він-то смирився. А от Сарутобі Хірузен і Шімура Данзо покоряються.
Відкинувши важкі думки, Учіха Каґамі зосередився на прогулянці з дружиною по торговій вулиці. І треба сказати, що це було дійсно приємно. Навіть після ночі вулиці гудили життям.
І якщо лавка Скритого Тумана була холодною, то в єдиному магазинчику Сукрутого Песка гостей зустріли брат і сестра, які випромінювали неймовірні радощі. У такому великому селі, як Коноха, завжди знайдуться ті, хто захоче відвести диковинки з інших сіл.
Плід кактуса... Хм... Ніколи такого не пробував. Може, ризикнути?
Недорогою є лише сто пазурів за шпаку з двома плодами. Для сучасних жителів Конохі це ті, що живуть у скарбах. Чому б не спробувати в якості екзотики?
Брат і сестра з роду Чіо були продані в лавці. Договір Оренди був лише на рік, тому Схований Песок збирався вичавити з цієї можливості максимум.
Шинобі з Суни, які прибули до Коноху, вже давно вели своє розслідування.
Не зрозумійте неправильно. Вони не намагалися таємно проникнути на таємні об'єкти і викрасти розвідані. Їхні методи були набагато простішими і ефективнішими: спостереження.
Відкритий, прямий спостереження.
Першого ж дня в Конохі шинобі Песка були приголомшені.
Ці вулиці були повністю вимощені каменем! На думку вчених, камені старанно відшліфувані: гладенька поверхня зовсім не натирала ноги. Цей факт видавався для мешканців Суни чимось неймовірним. У селі дороги були простою сумішшю піску і землі, яка після першого ж дощу перетворилася на непролазну бруд.
Однак, побачивши дощ, мешканці Суни раділи б більш ніж почали сідати на розлогі дороги. Води в їхньому селі не вистачало катастрофічно. До якої міри? Будь - який шинобі, що володіє технікою Вірш Води, вважався б безцінним скарбом. Тільки ніхто з них не бився в Суну: непривітний клімат пустелі не підходив для тренування Суйтона, а могутні магістри води були такими скромними благами, що міг запропонувати їм Песок.
Але повернемося до Коноху. Дороги були лише одним із аспектів її процвітання, яке шінобі Песка бачили всюди. І це був добробут не тільки військової сили.
Днем у житлових кварталах чотирьох районів Конохі було майже безлюдно — тільки старі та немічні. Над лісами, які оточували село, з’явився густий дим із незліченних труб. Було очевидно, що там кипить робота.
З наближенням сутінку село стало живим. Робітники, які закінчували свій робочий день, рідко йшли прямо додому. Вони збирались з друзями, щоб випити й поїсти по шашличку або ж йшли до гірського дому. Точніше, в єдиний ігорний будинок — офіційний дім села. Казали, що він так добре впорався зі своїми відвідувачами.
Шинобі Песка відразу ж зробили помітку у своїх блокнотах: після повернення докласти Казекаґе, щоб той конфіскував усі приватні ігорні будинки, а їх власників послав. Цей бізнес села повинна взяти в свої руки. Азартні гравці були в Суні, хоча й не у таких масштабах.
Цей ритм життя - напружена робота вдень і бурхливе, кипляче життя вночі - так вразив шинобі Песка, що у них ледве не відсохли руки від постійного запису.
Будівля в Конохі не переставала ні на хвилину. Перед тим як Великий міст було завершено через болота, він став лише початком. По всій місцевості з’явилися нові мости і прокладалися дороги. Сьогодні Розміри цього села вже не вистачало, щоб вмістити все населення - мільйон людей стало б для неї обмеженням. Звичайно, ми могли будувати будинки вище і вище. Але Юя вирішив закласти основу для другого варіанту - вловлюючи зовнішні території. Тому будівництво йшло й за межами села.
Шінобі Песка ніяк не міг зрозуміти, звідки Конохі має стільки грошей. Стільки складків одночасно, зарплати робітника... Наскільки багате це село?
Вони були приголомшені кілька днів, аж поки Конохе не пройшов слух: на сході, в землях клана Учиха, збираються будувати водоочарну станцію.
Почувши це, делегація Песка втратила спокій.
Адже їм... Їм насправді бракувало води.
Їхній провідник подав офіційний дипломатичний запит:
« Найліпший брат, покажи допомогу молодшому. Збудуй і нам таку саму станцію, благаємо".
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt