З’явився нізвідки загін належав Деревні Скритого Тумана. І не лише загін - шінобі з клану Юкі. Того самого клана, що мав Улучний Геном Вірш Льда. І того самого, з якого вийшов Хаку, вірний супутник Дзабудзи Момочі.
Не всі люди в клані пробуджували цей дар, але сьогодні юний ніндзя Ліста не пощастило.
Водяний дракон змив із-під скелі, виносячися на гребінь п'яти нападників. Окинувшись поглядом високу стіну з землі, що перегороджувала їм шлях, командир туманників низько пророкував:
— Треба було, щоб користувач увірвався в землю. Яка прикрість.
- Ви з Скритого Тумана! — Дівчина-сенсей, їх куратор, виступила вперед. На чолі у неї біссером виступив холодний піт. - Але ж наші села союзники!
Командир ворогів лише зимно хмикнув.
- Союзники? Ми з родиною Хмари теж союзники. Залиште ці дитячі казки, не ганьбитеся. До того ж... Хмари щедро заплатили за ваші голови.
Нехай гроші і обіцяли лише після закінчення місії, але цим спілкам з Конохі не обов'язково було знати про такі дрібнички.
Куратор стиснула зуби. Вона не переживала за себе — трьох дітей, які стояли позаду.
- І яка ж ціна? - пролунав спокійний голос через її плече. Це був Юя. — Просто назовите суму. Я готовий заплатити вдвічі більше.
— Хо-о? А ти хто такий? — Зазирнувши в хлопчика, прийшов командир туманників.
— Я єдиний син найбагатішого чоловіка в місті Конохе, — не кліпнувши оком і відповів Юя. - І моїх повноважень достатньо, щоб гарантувати - ви отримаєте плату, як тільки закриєтеся з виду.
Юя був не дурнем і знав, що розкривати свою справжню особистість зараз - самогубство.
Лідер туманників обурився.
- І ти думаєш, цього вистачить щоб ми пішли? Мечтай, щеня.
З цими словами чоловік в масці рвався вперед. У ту саму мить навколо групи з Конохі виросли стіни із кристально чистого льоду, вкладаючи їх у пастку.
— Диявольські крижані дзеркала...
Густий туман окутав полонених. Дівчина-сенсей відразу ж змовила трьом геніном завестися в купу навколо неї.
- Джу, твій Шалінган їх бачить? — тихо запитав Юя.
Учиха Джу, 11 - річна дівчинка, вже пробудила Шалінган з однією томое. Звичайно, це не вражало уяву. Не всім народжуватися монстрами на зразок Учіхи Масари, але для її віку це був чудовий показник.
Джу відчайдушно замочила головою.
— Нет! Туман продається чакрой, я нічого не бачу!
— Казуко, а ты? — Юя повернувся до другої дівчинки.
Казуко, активувавши Б’якуган, відразу ввела убік.
— Вижу! Там!
Куратор миттєво склала друк.
— Вірш Землі! Кам'яна хватка!
Але було занадто пізно. Противник легко ухилився.
— Казуко, дай мне точні координати! — Юя стиснув у руці кунай і склав пальцями одну печатку.
Дівчинка кивнула і зосередилась, дивлячись на молочну пелюшку. Б’якуган бачив не просто силуети, він побачив систему циркуляції чакри, живу і незмінну схему всередині будь - якого тіла. Навіть у цьому тумані людські меридіани залишалися чіткими. Якщо ти був людиною.
— Вон там!
Юя без зволікань мітнув кунай, до якого був прив’язаний вибухівку, і склав долоні разом.
— Відведіть-но ось цього! Ха!
Серія оглушливих вибухів підняла такий сильний вітер, що чотири рядові тумани похитнулися. Вони могли б і далі підтримувати Технік Сокритія в Тумані, але який був сенс? З дівчиною з клану Х'юга їх невидимість нічого не коштувала. Тільки їхній командир, власник Улучного Генома, міг битися з командою з Конохи на рівних. Інші шинобі, які використовувалися для водопостачання, не мали жодної користі з того, що сінсея пов’язувалася із Віршами.
Чесно кажучи, ці четверо навіть на Джоонінів не тягнулися. Вся їхня сила полягала в підтримці свого лідера. Але тепер...
— А-а! Моя нога! Мені відірвало ногу!
Крик жаху змусив їх розвіяти туман. Картина, що з’явилася їхнім очам, змусила Учіху Джу та Х'юга Казуко померти: один зі своїх товаришів лежав на землі, його нога була відірвана вибухом, а кров хлестала струмком.
- Тепер ви переконалися, що ми вам не по зубах? — Голос Юя був ревим, хоч обличчя і покрилася іспанкою. Йому і самому було неприємно від цього видовища, але зараз не можна було показувати слабкості. — Моя пропозиція в силі. Відступіть. Я дам вам мільйон ре. Як раз вистачить, щоб підлатати вашого приятеля.
Взаємне Множення вибухів. Заборонена техніка S-класу створена Другим Хокаґе, Тобірамою Сенджу.
Її суть проста: один сувій, торкаючись мети, викликав безліч нових сувоїв, які відразу вибухали. Безкінечна ланцюгова реакція. Звичайно, "нескінченність" була умовною, адже чакра користувача не була безмежною.
В історії шинобі, окрім Тебирими, був лише один такий яскравий приклад використання вибухових сувоїв — шістьсот мільярдів друкарських верстатів Конан. Юя, як « ревний племінник» Тбірами по наставничній лінії, просто зобов'язаний був освоювати це дзюцу. Правда, через юний вік і малий запас чакри його межа становила трохи більше сотні сувоїв. Він не міг дозволити собі вибудувати все за один раз.
Хоча зараз, дивлячись на результат, він подумав, що варто було вкинути у удар трохи більше чакри і просто прикінчити того хлопця на місці.
— Ах ты, паршивец! — Ворожий командир не збирався приймати його умови. Він мітнувся до одного з крижаних дзеркал і розчинився в ньому. Пориваючи крижаного вітру, молодняк під ногами шинобі покрилася коркою льоду.
- Погано. — Я вигукнула куратор, але вже було пізно.
Крижана поверхня пішла буграмами, і з неї вирвалися чотири точні копії ворожого командира.
- Стережіться!
Сенсею вдалося перехопити лише одного. Інші троє кинулися на дітей, заносячи крижані клини для смертельного удару. У ту саму мить Юя простягав руки в сторони. Потоки рідкого золота випалили з його долоні, швидко сплітаючись у міцний щит, що сховався в нього самого, Джу і Казуко.
Дзень!
Крижані клинки з оглушливим дзвоном вдарили по золотій перепоні, але навіть подряпини не змогли залишити на ньому.
А потім Учиха Джу, яка вже закінчувала складати печатки, роздула щоки і висихнула в бік крижаних клонів сильний потік вогню.
Зрозумівши, що атака провалилася, командир туманників негайно відступив і знову прищурився, дивлячись на Юя.
Той тільки холодно посміхнувся і з силою вдарив рукою по крижаній гладі. Золоте сяйво хлинуло від його руки, і весь лід під ногами в мить ока звернувся у дорогоцінний метал.
Командир завмер. Його тактика базувалася на створенні крижаного поля, яке дозволяло йому атакувати ворога з усіх боків за допомогою дзеркал і клонів. Але тепер...
Дивлячись на золото, яке розповзається під ногами, шинобі Тумана зрозумів, що його головна зброя знешкоджена. А найважливіше те, що вони були надто близько до передового табору Конохі. Їхня головна мета — розвідка і знищення шляхів відходу ворога, вже була виконана. Затримуватися тут означало ризикувати потрапити в полон до підкріплення з Ліста.
Відступ був єдиним вірним рішенням.
Ліддер туманників кинув на Юя довгий, проникливий дослідник.
- Не думав, що в Конохі є власники і такий улучний Геном. Що ж, до зустрічі на полі бою.
Він уже розвернувся, щоб піти, але Юя поспішно гукнув його:
— Стійте!
Командир замер і обернувся. Його очі застигли загрозою.
- Ти що, малий вирішив і впрямив нас тут утримати?
— Ні, — похитав головою Ю. - Я чудово розумію, що у справжньому сватці ми не здолаємо вас швидко, але і ви не зможете так просто нас перебити. Я про інше. Моя пропозиція все ще в силі. Але адресовано воно вже не вам... а вашому Мізуказі. Що б вам не пообіцяла Дерня Хмара, ми можемо це обговорити. І ці десять кілограмів чистого золота - мій скромний дар Деревні Тумана. На знак вітання.
З цими словами Юя кинув йому важкий золотий слимак.
Командир туманників насупився.
— Не хвилюйтеся, — додав Юя. — Мій дзюцу нестабільно і він потрапляє в пил при контакті з водою. А це - справжнє золото.
Після цих слів лідер туманників перестав вагатися. Він зимно хмикнув, але міцно притиснув до грудей стелю і не обертаючись, сховався разом зі своїм загону.
Юя дивився їм усміхаючись.
Він не боявся, що вони не приймуть дар. Головне - наживка проковтнена.
Отже, гра тільки починається.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt