Країна Молнія простяглася на північ від континенту, край якого не можна назвати хлюзом.
За винятком країни Огня, яка має найбільш родючі землі, решта чотирьох великих країн не мала права на долю.
Що до країн Молнії, то її стрімкі скелі та круті схили змусили людей будувати свої будинки на півдорозі до вершин. Кожного дня, коли людина спить з думкою, що необачний поворот уві сні може призвести до падіння гір (пусть і затримано) — сумнівне задоволення. Хто з доброї волі захоче спати на гірському схилі?
Важкі умови запікали войовничих людей, інакше тут не було б життя. Простіше було переконати себе, що регулярні тренування необхідні для того, аби визнати свою неприродну діру.
Але хіба вони не мріяли про те, щоб жити в серці континенту так само, як Конохе, — мати досита і спати спокійно?
Звичайно, мріяли.
От тільки купівля був живий Гаширама Сенджу, вони не сміли і подумати про напад.
Потім, після наполегливих спроб розвідки, до них дійшов слух. Бог Шинобі, цей чертовски сильний Хаширама Сенджу з Конохи... Здається... можливо... Швидше за все... Мертвий.
Не було жодних достовірних відомостей, і слід було продовжити розслідування. Незабаром почали випливати численні непрямі докази.
Наприклад, угорські доми Конохі пішли на спад: вони перестали відвідувати один дуже щедрий « гульєн ». Техніка презирства Хаширам була бездоганна, але цифри в бухгалтерських книжках підробити неможливо. Крім того, деякі з цих закладів були шпигунами в інших країнах.
Але це ще не доказ. Звичайні ринкові коливання, чи не так?
Потім з дому Хашірами виїхав маленький хлопчик, якого він прихистив. А втім, 11 - річного Юя було важко назвати хлопчаком.
Це теж не могло бути вирішальним фактором. Наслідок продовжувався.
Потім помітили, що Тобірама Сенджу став дедалі рідше заходити у маєток брата. Зрештою, в домі залишилася лише його невістка, і лізти туди як раніше без стуку було б вже непристойно.
І хоча Узумакі Міто пам’ятає, що навіть траурний одяг носила лише вдома, далеко від сторонніх очей, все це вистачило б для того, щоб у країні Моління остаточно ввірувало в одне.
Навіть якщо Хашірама Сенджу не помер, з ним безумовно щось не так.
Чому б не ризикнути?
Від своєї проклятої землі вони і так втомилися. Програють - забирайте ці камені, не шкода.
І ось навесні сімнадцятого року з моменту заснування Деревні, схованої в Лістві, Країна Моління почала вторгнення.
***
Місяць по тому.
ти справді думаєш, що сюди можуть дістатися вороги? — Нехотячи кинула в сторону Юя Хьюга Казуко, дівчинка приблизно його віку.
Юя, не відлучаючись від карти, похитав головою:
- Це глибокий тил. Так, війна оголосила Хмаро, але це не означає, що ми можемо тільки оборонятися.
Вони були в ущелині на півночі країни вогню. Єдиний шлях через прірву був підвісний міст з досок і залізних цепей.
Їхня перша група була проста. Якщо з передової, де йшли бої між шинобі Конохі та Хмара, то вони відступатимуть — пропускатимуть. Якщо з'являться вороги - підірвати міст. Вибухові печатки вже були акуратно розміщені по всій його довжину.
Джу Учіха, зміривши Х'югу Казуко поглядом, посміхнулася з ледь прихованим презирством:
— У тебе ж є Бьякуган. Ось і подивися своїм Б'якуганом.
Суперництво кланів Учиха и Хьюга... Поки був живий Мадара, Хьюга і пікнути не сміли. Але Мадар з скандалом залишив село і запропонував усім відомому уявлення про те, як Х'юґа знову почувався на коні. « Другого Мадару вам не народити» - це був їхній спосіб мислення.
Звичайно, дорослі під час зібрання обмінювалися ввічливими усмішками, але дітей виховували суворо: програти можна будь - кому або тільки не їм. У віці, коли закладаються основи світогляду, такі уроки неминуче вели на криву доріжку.
( Звичайно, якщо ви в чотири роки водите свого сина на поле бою, то мої слова — порожній звук. Фугаку Учіха: « Мені подобається згадувати, досить!»)
Юя залишив перепалку цих двох без уваги.
У цей момент до них підійшла висока молода жінка в сітківці броні і шкіряній куртці, з волоссям, зібраними у кінський хвіст.
— Ну як, Юя? Все дивишся? Переживеш передову?
Ця красуня була особистим секретарем Тобірами Сенджу.
Друга Хокаґе дуже цінував Юя, але він був змушений відправити його на війну. Тому він доручив своєму дорученому чоловікові очолити загону Юя, аби вони отримали лише найпростіші і найбезпечніші завдання.
Наприклад, захист цього мосту. Чи це є важливим завданням? Не дуже. Але навіть незначна її не назвеш. Якщо фронт Конохі стихне, то вони роблять великий подвиг, відрізавши ворогові шлях до відступу.
Задум Тбірами був добрий. Ось тільки...
Юя зітхнув і кинув.
- Я беспокоюсь не о шенобі з Хмари. А про людей з країни Води.
Дівчина-секретар завмерла.
- Країна Воды? Но... Вони ж наші союзники!
Юя подумки звів очі до неба. Невже секретар дядька Тобірама настільки наївна? У такі часи довіряти союзникам? Та зрада на кожному кроці!
І тут до його вуха дійшов шум з тієї сторони ущелини.
По мосту до них швидко прилетіла група шінобі Конохі.
Юя бачив все чітко. Вони рухалися швидко, але головне — кожен крок у землі залишав глибоку вм’ятину.
Юя зіниці дуже звузилися. Він негайно схопився на ноги, стискаючи в руці кунай, і направив його на п'ятьох « шин Конохи», які вже втікали на міст.
— Стояти! Негайно зупиніться! Ще один крок — і я вирву міст!
Довжина мосту не перевищувала сотні метрів, а Юя загновувала гострого зору, щоб побачити щось погане.
— Стійте! Назовите пароль! Інакше ми атакуємо! — Закричала дівчина-секретар, інстинктивно засунувши собою Юя.
Але п'ятірка і не думала зупинятися. Дівчина-секретар на мить засміялася, але Юя не мала ні тіні сумніву. Він склав друк:
- Вибух!
З оглушливим гуркотом міст розлетівся на шматки. П’ятеро шінобі, що опинилися посередині, перестали прикидатися. Клуб диму від Техніки Презира розсіявся, з’явивши їх справжнім виглядом — фігури в чорній одязі та синіх плащах.
- Гвардія Мізукаґе? - Налякана дівчина-секретар, але було пізно. П'ятеро ніндзя зірвалися з уламків мосту і... Просто полетіли вниз.
Звичайно. Перестрибнути прірву на кілька десятків метрів було неможливо.
Але вони виконали завдання. Коли вони впали, то летіли вгору п’ять сувоїв запечатки.
Свитки розвернулись в повітрі...
Дівчина-секретар із тривогою дивилася, як з них хлинули жахливі потоки води, створюючися на їх маленький загін ...
І в польоті ця вода почала змінювати форму, згущаючись у тисячі крижаних шипів, націлених прямо на них - на неї і на трьох дітей, які залишилися за її спиною...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt