— Но... — Байрон був не з тих, хто ставить зайві запитання, але зараз він дійсно не розумів, що задумав Сол. Коли він подумав про те, що привіз з собою і про ту жахливу тварюку в Хаотичному домі, то відчув тривогу.
— Не питай, — відкрив очі і подивився на нього. - Чим менше знаєш, тим краще.
Горсу зупинили при вході в місто.
Вірше, його дізналися. І дізнався його той наймолодший маг першого ранга, який майже місяць тому зустрічав його на кордоні.
Побачивши Горсу, молодий маг завмер, а потім на його обличчі з’явилася гірка картина.
Коли його місія провалилася, придворний маг, який очолював загін, був здивований тим, що Горса не вбив його. Молодому магу було боляче, але він радів, що залишився живим.
Його начальник, здавалося, був задоволений. Очевидно, він думав, що Горса ослаб, і тому пощадив молодого мага, щоб не видати себе.
Начальник поспішив додому з промовою, а молодого мага залишив біля воріт, щоб той продовжував чекати Горсу. Під приводом: « Ти вже бачив його, так що тобі і зустрічати.
Коли молодий маг повернувся до столиці, він прочекав майже місяць. Горса все не з'являвся, і він вже почав сподіватися, що той й зовсім не прийде.
Але мало ця надія з’явилася, коли він підніс голову і побачив Горсу в сірому плащі.
Хоч половина його обличчя і була прихована в тіні, але Горса не намагався повністю приховати свою особистість. Його особлива аура молодого мага, побачивши одного разу, вже не міг забути.
Тому, хоч йому і було страшно, він все ж підійшовши і вивів Горсу з черги біля воріт. — Пане Ґорса, ми давно вас чекаємо. Ви зараз... — Молодий маг глянув на людину, чиє обличчя було наполовину приховано капюшоном, і сковтнув. Згоден їхати в замок у кареті?
Горса постукав своїм дерев'яним паличкою по землі. - Так і бути, — в його голосі лунала сміховинна усмішка. Не зрозуміло, з ким він сміється - над молодим магом чи кимось ще.
На той раз Горса так легко погодився, і молодий маг, які стояли за його спиною напряжені солдати зітхнули з полегшенням.
Особливо солдати. Вони, переглянувши погляд карети, що від’їхала, були такі щасливі, ніби знову народилися.
Але не встигли вони повернутися до своїх обов’язків, як їхній командир отримав повідомлення від придворного мага.
« Закрити браму! Сьогодні ніхто не заходить і не виходить! "
Командир прочитав повідомлення, і це ще більше здивувало його ніж коли йому наказали зустрічати біля воріт мага третього рангу. — Командире, що робити? — Схвильовано запитав один з солдатів. - Снаружи ще багато людей хочуть увійти.
- Що ти стоїш, як бовван? — Плеснув його по затилку командир. - Зачиняй браму! Нікого не впускати!
Столиця Кема зачинила ворота, щоб зустріти гостя. А Трібунал перехопив його на півдорозі!
Звільнення з Нічної частини річки Сола та Байрони було призупинено двома несподіваними чарівниками.
Один був високим, інший — низьким.
Високий, майже триметровий, з сіро-зеленою шкірою і кутовими кінцівками, був більше схожий на камінь, ніж на людину.
Низький зріст трохи більше ніж півметра, мабуть, був рідкісним напівросликом.
Один матеріалізувався з придоріжного каменю, інший зістрибнув із пташиного гнізда на дереві. Вони встали перед возом і показали жетон.
Вирок Трибунала.
Кучер, солом’яна маріонетка, хоч і виглядав як людина, але розумом не володів. Побачивши перешкоду, він і не думав зупинятися.
Але Соуле, весь цей час спостерігачів тут же зупинив. - Снаружі два чарівники третього рангу! — Байрон, просканувавши їх ментальною силою, з подивом і тривогою подивився на Сола.
— А пильно, - зимно хмикнув Сол і вийшов із возів. — Ви чарівники Трібунала. Я не бачив вас у Вечній Ночі, — сказав він, нахмурившись і перекладаючи погляд на чорний жетон. - З цим ви прийшли, щоб убити мене?
При слові "збити" обличчя Сола стало крижаним, а його руки стали прозорими, змінюючи форму.
Два маги переглянулися. Вони були не проти битися з цим молодим, але вже знаменитим магом, проте зараз був час. Ніхто не смів чіпати гостя Фліїма. — Ви не так зрозуміли, - заговорив низький маг. Його голос був дивним, схожим на наслідування папуги. — Жетон лише підтверджує нашу особистість. Ми прийшли, щоб попросити вас повернутися до Вічного Ніч.
- Очі бурі в Нічових землях ще не викоренені. Мені зараз не з руки вирушати так далеко, — відказав Сол.
— Але ви покинули Ніччі краї, — відповів він високо.
- Мій друг у біді, я повинен йому допомогти. І це недалеко. Я швидко повернуся до себе, коли виникне загроза.
— Ось як? - низький маг раптом перевернув погляд на Байрона, який все ще сидів у возі. - Тоді ми ще запросимо вашого супутника в трибунал.
- Мені потрібен Глава Трібуналу. Навіщо вам він? - Нахмурився Сол, але паніки не виказав. - Він лише мій підряджений.
— Хе-хе, не думаю. Хоч ми не були в Нічових землях, але про ваших людей ми чули. Наприклад, цей маг Байрон і ще відьма на ім'я Корі - це ж ваші друзі з раннього віку. І ви зараз пішли на допомогу відьмі Корі, яка в герцогстві Кема, чи не так?