Ще коли Флоко сказав, що він з роду Лазурної Чешуї, тобто, на думку Сола, русалок, той запідозрив,що ця потворна ручалька якось із ним пов'язана.
Хоча Флоко казав, що Лазурна Чешуї майже повністю покинула цей світ, але руска, яку зараз вирощували Нефрайт, була чимось на них схожі. -- Яка ганьба, - посміхнувся Флоко.
— Таких чарівників світ, — помовчав Соул. - Сильний пожирає слабкого.
Коли сила одного може перевершити силу колективу, закон джунглів стає дедалі очевиднішим. — Ти правий, — Флоко, сіїв, як і Сол, відкинувся назад. — Таж, чи суджу інших. Я у своєму світі називав себе богом води, а коли в іншому світі мага п'ятого рівня сильніший за себе, його було запечатано на дні моря. Бог води потонув, хе-хе, той тип просто принизив мене. Але найсмішніше, що я до смерті так і не дізнався, хто мене убив.
- Зовнішній світ жахливий. Але навіть так, маги четвертого рівня, як Офелії, постійно прагнуть п'ятого, щоб перетнути Зоряні ворота.
Флоко замовк.
До того, як він перетнув ворота, він був дуже гордий. Після цього я усвідомив, що моє життя — це ніщо.
Коли у кареті стало тихо, Сол відкрив двері і виглянув назовні.
Карета вже деякий час переїжджала по землі і не злетіла. Солу це здалося дивним. Якщо треба було поспішати, то летіти по повітряу було б швидше. - Ми ще не залишили Долину Гномів? — запитав він кучера.
Хоча в повітрі трясло і тремтіло, але зараз Сол більше хотів показати Флоко русалок Імперії Вічного Нічі. — Пане Соле, помовчавши, відповів кучер, - інший наддальний телепорт на Нефрайт знаходиться на протилежному боці Долини Гномів, так що ми зараз її перетинаємо. Це займе близько трьох днів.
Три дні сидіти в цій порожній, закритей кареті - дуже нудно. Крім того, Сол не хотів тут займатися дослідженнями, щоб не навалитися на раптовий прихід голови Трібунала Фліїма.
« Відпустка до Нічових земель неподалік », — подумав він. - Може, мені варто повернутися назад і коли карета прибуде?
Оскільки Фліім сам взявся за справу, то мабуть не боїться, що він втече по дорозі.
« Я дуже сумлінний» — подумав Сол і побачив, як світлий карет раптом занурився у темряву. Перед ним з’явилися напівпрозорі нитки, які не мали світла й світла. Я і тут можу дотягнутися до ліній долі Корі та інших."
Соул не почав відразу йти. Він дуже ввічливо звернувся до кучери. - Звідси недалеко від Нічових земель. Я повернусь, а через три дні буду знову в кареті.
Сказавши це, Сол відчув, як невидимий кучер, здається, посміхнувся, але, оскільки звук був дуже тихим, це могло бути і зітханням. - Якщо ви повернетеся через три дні, я не буду обмежувати ваші подорожі.
Соул потер підборіддя і, піднявши руку, викликав зі свого тіла Германа. Той, що був душею, сховався в темному кутку. - Ти залишишся тут як координати, — подумки сказав йому Сол.
— Добре, хазяїне! — Він відразу відповів.
Але в цей момент Бесс запропонувала інший варіант. "Сол, насправді ти можеш, як і Фліїм, залишити тимчасові координати."
Соул зрозумів, що Бесс має на увазі той ліхтар, який Фліїм залишив у кареті. - Але я ще ніколи не поділяв свою свідомість.
"Ти ж ніколи не зберігав душі в нас".
Сола осеніло.
Він перетворив кінчик свого пальця на сіре щупальця і відсік його.
Потім він уважно оглянув цей відрубаний палець з осколком душі. На ньому не було ліній долі. Тому що це був не він, і не його клон.
Соул не здавався. Подумавши, він повільно виростив з кінчика пальця білу напівпрозору нитку.
Він обмотав її навколо відрубаного пальця, а потім спробував обірвати.
Але нитка, що міститься в його свідомості, не обірвалася і ще міцніша за палець. « Не виходить? — Соул не змінював пози. - Здається, зараз я не можу просто так обривати лінії долі."
Але якщо ти не можеш обірвати, чи це означає, що не можна залишити слід?
Соул не здавався. Зібравши свою ментальну силу, він почав знову і знов сканувати відрубаний палець, ніби вдруковуючи у нього свої складні сили.
Після високочастотної вібрації Сол нарешті відпустив витягнутий лінію долі і потягнув її назад до пальця.
Тепер, подивившись на відрубаний палець, він відчув, що той якось туманно пов'язаний з його тілом.
Сол поклав палець у кут карети і прищурився.
У середині карети з'явилося дві точки, до яких можна було телепортуватися. Одна з них - це лінія долі Германа, а інша — ця точка розпливчаста. - Якщо часова координата зникне до мого повернення, я використовую тебе.
- Не хвилюйтеся, пане. Я обов'язково захищу цю часову координату! — Закивал Герман, тримаючи в руках відрубаний палець Сола.
« За хвилину я відновлю його, — посміхнувся Сол. - Ти краще про свою безпеку тривожишся.
« Панянко~ — це очі Германа, що наповнились слізьми ».
Соул не міг виносити такий вид. Він скрився і, клацнувши пальцями, зник.